Справа № 298/1978/24
Номер провадження 3/298/1339/24
27 листопада 2024 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, безробітного, за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №246152 від 1 листопада 2024 року, складеного поліцейським СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Опаленик С.М., 1 листопада 2024 близько 18 год. 40 хв. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме: ображав її нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні заперечив. Пояснив, що того дня його жінки цілий день не було вдома і коли вона повернулася з м. Ужгород, він зробив їй зауваження, де вона була так довго і чому не приготувала дітям їжу. Повідомив, що він їй не погрожував, з будинку не виганяв, сокирою не погрожував. Зазначив, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння і чому жінка викликала поліцію він не розуміє.
Потерпіла ОСОБА_2 про час, місце та дату розгляду повідомлялася, в судове засідання не з'явилася. Про причину неявки суд не повідомила.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як домашнє насильство.
З фабули протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинив відносно свого чоловіка громадянина ОСОБА_1 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою.
Водночас фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №246152 від 1 листопада 2024 року не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в такому не розкрито зміст дій ОСОБА_1 судом зауважується, що протокол не містить відомостей, в яких саме діях ОСОБА_1 проявилось вчинення ним насильства психологічного характеру по відношенню до потерпілого.
В протоколі не зазначено чи мав ОСОБА_1 прямий умисел на спричинення страждань потерпілій ОСОБА_2 , чи його дії були умисними і свідомо спрямованими на завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується на письмових поясненнях ОСОБА_1 від 1 листопада 2024 року (в яких він заперечує свою вину), та письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 1 листопада 2024 року.
Інших доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої, до справи не долучено.
Що стосується рапорту інспектора відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, від 01.11.2024 року, то такий лише вказує на факт реєстрації повідомлення, яке надійшло зі служби 102, та не може бути поставлений в основу доведеності вини ОСОБА_1 .
Жодних належних доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, до суду не надано, і таких доказів в ході судового розгляду судом не встановлено.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин та наданих у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснень, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.
З огляду на вказане, суддя вважає за необхідне провадження в справі закрити, у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідатиме вимогам ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.