Постанова від 28.11.2024 по справі 727/11324/24

Справа № 727/11324/24

Провадження № 3/727/3287/24

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року суддя Шевченківського районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.184 ч.1 КпАП України.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 14.09.2024 року серії ВАД №187180 вбачається, що ОСОБА_1 звинувачується у тому, що 14.09.2024 року близько 10 год. 56 хв. в АДРЕСА_2 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання переходила пішохідний перехід на червоний сигнал світлофора, чим порушила вимоги ч.4 ст.127 КпАП України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано уповноваженим органом за ч.1 ст.184 КпАП України.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її донькою. Того дня, донька разом із тіткою перебувала у м. Чернівці. Того дня їй зателефонували працівники поліції та повідомили, що її малолітня донька перебігла дорогу на червоний сигнал світлофора. Вказала, що вона пояснювала доньці як працює світлофор, та що не можна переходити вулицю, коли ввімкнений червоний сигнал світлофора.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши письмові матеріали вказаної вище адміністративної справи , суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ОСОБА_1 ставиться за провину вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція зазначеної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, № 2402-III, статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.

Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. В розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

При цьому у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.

У цьому випадку суть порушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції частини 1 статті 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об'єктивної сторони зазначеного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону правопорушення. Зокрема, не зазначено, в чому саме полягало ухилення останньої від виконання обов'язків щодо виховання дитини, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та вимоги якого порушено.

За містом статей 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за наслідками розгляду вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати.

Будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матеріалах адміністративної справи відсутні.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 КпАП України завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Положення ч.ч.1,2 ст.7 КпАП України передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248).

Відповідно до статті 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом п.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, які б підпадали під ознаки ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Керуючись статтями 7, 184, 245, 247, 256, 278, 280 КпАП України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці.

Суддя Одовічен Я.В.

Попередній документ
123365550
Наступний документ
123365552
Інформація про рішення:
№ рішення: 123365551
№ справи: 727/11324/24
Дата рішення: 28.11.2024
Дата публікації: 03.12.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (28.11.2024)
Дата надходження: 04.11.2024
Предмет позову: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Розклад засідань:
11.11.2024 09:10 Шевченківський районний суд м. Чернівців
21.11.2024 09:20 Шевченківський районний суд м. Чернівців
28.11.2024 08:50 Шевченківський районний суд м. Чернівців
Учасники справи:
головуючий суддя:
ОДОВІЧЕН ЯНА ВАСИЛІВНА
суддя-доповідач:
ОДОВІЧЕН ЯНА ВАСИЛІВНА
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Лопушняк Оксана Іванівна
Лопушнян Оксана Іванівна