Справа № 209/8474/24
Провадження № 3/209/1799/24
27 листопада 2024 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетроської області Левицька Н.В., розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, згідно відповіді Міністерства доходів та зборів, не зареєстровано, яка працює лаборантом на ПрАТ «Камет Сталь», зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, -
До Дніпровського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з Відділення поліції № 1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 05 листопада 2024 року приблизно о 20.13 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого було виявлено без батьківського піклування, та який має захворювання: органічний емоційно-лобальний розлад особистості та поведінки з когнітивним дефіцитом у поєднанні з аутистичними рисами та нічними пароксизмами, що призводить до стійкої соціальної адаптації, якого було виявлено біля кінотеатру «Мир», що по пр. Нескорених, 35 у м. Кам'янське. Таким чином ОСОБА_1 неналежним чином здійснила нагляд за дитиною, яка лазила по смітникам та їздила самостійно, без будь-якого контролю на дачу та такими діями наражала себе на небезпеку або нещасний випадок, чим ОСОБА_1 порушила ст. 12 Закону Укоаїни «Про охорону дитинства». Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП, з урахуванням того, що 27.06.2024 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП (попередження); 06.08.2024 (штраф 1700 грн).
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечила та зазначила, що не вчиняла адміністративного правопорушення, оскільки не вважає, що неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки. Пояснила, що її син постійно втікає від неї, хоча вона намагається вжити усіх заходів для його виховання. Повідомила, що не розуміє, чому чоловік, який побачив її сина одного викликав поліцію, та звернула увагу суду на те, що багато дітей в такий час гуляють на вулиці самі.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст.184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, вчинених повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в пункті 16 своєї постанови від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Складаючи протокол про адміністративне правопорушення інспектором поліції має бути розкрито таку ознаку об'єктивної сторони адміністративного правопорушення як «ухилення від виконання батьківських обов'язків».
Згідно із ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 62 Конституції України прямо вказує, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП, а її вина підтверджується даними, які містяться у:
протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 641078 від 05.11.2024 року,
рапорті інспектора-чергового ВП №1 Кам?янського РУП Овчаренко В.І. від 05.11.2024 щодо отриманої заяви за фактом виявлення невідомої дитини,
письмовому поясненні ОСОБА_3 від 05.11.2024, який виявив дитину та викликав поліцію;
письмовому поясненні ОСОБА_1 від 05.11.2024;
письмовому поясненні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке надано в присутності матері 05.11.2024;
розписці ОСОБА_1 про отримання від співробітників поліції малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 вже раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. Так, згідно рапорту ОСОБА_4 , інспектора СЮП ВП №1 Кам?янського РУП, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 піддавалась адміністративним стягненням за ч.1 ст. 184 КУпАП 11.06.2024, 19.04.2024 та 27.06.2024.
Згідно копії постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.06.2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відтак, вина ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять її винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме: з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки її вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання КУпАП.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, відтак суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 184, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомо,визнати винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через 15 днів з дня набрання постановою про накладання штрафу законної сили, а в разі оскарження або опротестування - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Левицька