Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 508/753/24
Номер проведження 2/508/307/24
28 листопада 2024 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Корсаненкової О.О.
за участю секретаря Сівачової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Миколаївка Одеської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 508/753/24 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ступак Тетяна Олександрівна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Учасники справи:
представник позивача ОСОБА_3 , суд
установив:
У вересні 2024 року позивач, інтереси якого представляє адвокат Ступак Т.О., звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 23.02.2024 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в сумі 110 268, 00 грн. зі строком повернення до 23.08.2024 року. Станом на 26.08.2024 року кошти за вказаним договором відповідач не повернув, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 110 268, 00 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 11.09.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Судові засідання від 08.10.2024 року, 05.11.2024 року були відкладені за клопотанням представника позивача та через неявку відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштовий конверт, що повернувся на адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» та трекінг поштового відправлення. Про причини неявки до суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до розписки від 23.02.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт.Овідіополь Овідіопольськогго району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Овідіопольським РВ ГУДМС України в Одеській області від 10.10.2015 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , взяв у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у борг 110 268, 00 грн. (сто десять тисяч двісті шістдесят вісім гривень) на власні потреби. Зобов'язався повернути увесь борг до 23.08.2024 року або за вимогою. Вказав, що розписка написана ним власноруч без жодних фізичних та моральних примусів. Дана розписка містить підпис відповідача (а. с .7)
Положенням ст.5 ЦПК України визначено, що суд, здiйснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Перелiк способів захисту цивiльних прав та iнтересiв мiститься в статтi 16 ЦК України. Цей перелiк не є вичерпним i суд може захистити цивiльне право або інтерес iншим способом, що встановлений законом або договором.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма розписки з огляду на реальний характер договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №501/1243/20.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно із вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із договору позики, оскільки наявний у позивача оригінал боргової розписки від 23.02.2024 року підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми (110 268, 00 грн.) на обумовлений строк (до 23.08.2024 року).
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт отримання коштів у позику.
За встановлених обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що ОСОБА_2 як позичальник належним чином взяті на себе зобов'язання за договором позики, укладеним 23.02.2024 року з ОСОБА_1 не виконав, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію додаткової угоди від 23.08.2024 року до договору про надання правової допомоги № 01/08 від 20.08.2024 року та платіжну квитанцію № 87К9-4ККХ-5ЗФ1-7КТ6 від 02.09.2024 року про сплату послуг адвоката згідно з договором № 01/08 від 20.08.2024 року. За таких обставин, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. обґрунтовані, підтверджені наданими доказами, а отже є такими, що підлягають стягненню з відповідача.
В порядку ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 968, 96 гривень, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 гривень, а всього 5 968, 96 гривень.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ступак Тетяна Олександрівна, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 110 268, 00 (сто десять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень та судові витрати у розмірі 5 986, 96 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне заочне рішення складено 28.11.2024 року.
Суддя Олена КОРСАНЕНКОВА