Справа № 524/7944/24
Провадження №2/524/2797/24
25.11.2024
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючої судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 липня 2024 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі - позивач, АТ «Акцент Банк», попередня назва «А-Банк») звернулося до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути зі ОСОБА_1 32248,53 грн заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31 березня 2021 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послу та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк» відповідач ініціювала встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення АТ «Укрпошта» із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»; із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався, тому в силу вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, убачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
За правилами частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк» від 27 серпня 2016 року. У вказаній заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, загальними умовами обслуговування і кредитування, які розміщені у рекламному буклеті, складають між відповідачем і банком договорів про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банк відкрив картковий рахунок відповідачу № НОМЕР_1 та видав картку № НОМЕР_2 , строком дії до жовтня 2027 року.
За довідкою банку на видану відповідачу кредитну картку 31 березня 2021 року було встановлено кредитний ліміт у сумі 3000, 00 грн, який періодично збільшувався, і станом на 29 березня 2024 року становив 17400, 00 грн.
З виписки по картці від 12 липня 2024 року убачається, що за період із 31 березня 2021 року по 12 липня 2024 року витрачено 70342,93 грн, сума зарахувань на картку склала 38094,40 грн.
За розрахунками позивача сума заборгованості відповідача станом на 12 липня 2024 року становить 32248,53 грн, з яких 17307,04 грн заборгованість за кредитом і 14941,49 грн - за нарахованими процентами.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Ураховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед банком, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту, що станом на 12 липня 2024 року становить 17307,04 грн.
Щодо заборгованості по відсоткам, якя згідно з розрахунком заборгованості станом на 12 липня 2024 року становить 14941,49 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із Анкети-заяви позичальника від 27 серпня 2016 року, у ній відсутні умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач, як на підставу стягнення процентів, посилається на Умови та правила надання банківських послуг, тарифи, які розміщені на банківському сайті, які є невід'ємною частиною спірного договору.
Однак у матеріалах справи відсутнє підтвердження, що саме ці тарифи та витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання послуг в АТ «А-Банку».
За відсутності відомостей про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Суд, враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, за яким при вирішенні цього спору необхідно виходити з того, що банком суду не надано належних і допустимих доказів про те, що відповідач (позичальник) на час укладення кредитного договору був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, на які зроблене посилання у позові. Тобто відсутні докази про те, що сторони у належний спосіб визначили умови нарахування і сплати процентів за користування кредитними коштами такого договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого вказував на те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Верховний Суд в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 зробив наступний правовий висновок: «Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
У зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (на яку посилається позивач у позовній заяві), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
За наведених обставин, суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача процентів, які передбачені паспортом споживчого кредиту.
Ураховуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17307,04 грн заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2016 року.
Відповідно до пункту 1 частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1623,00 грн у повернення сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352,354-355 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» 17307 (сімнадцять тисяч триста сім) грн 04 коп заборгованості за договором від 27 серпня 2016 року.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» витрати зі сплати судового збору у сумі 1623 (одну тисячу шістсот двадцять три) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Суддя Т. М. Ковальчук