Справа № 524/12240/24
Провадження № 2-а/524/173/24
25 листопада 2024 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Ковальчук Т. М.
за участю секретаря судового зсідання Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 00000316 від 24 вересня 2024 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Ухвалою від 04 листопада 2024 року, після усунення позивачем указаних в ухвалі від 22 жовтня 2024 року недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22 листопада 2024 року позивач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України частини першої статті 14-3 та частини другої статті 132-1 КУпАП. На обґрунтування цього клопотання позивач послався на те, що оскільки зазначені норми, які регулюють питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, та на підставі яких його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною у цій справі постановою, є предметом конституційного контролю, то є підстави для висновку про неможливість розгляду цієї справи до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить із такого.
За правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Питання застосування цієї норми було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, у тому числі і Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 16 жовтня 2019 року у справі № 800/330/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15).
Верховний Суд притримується позиції про те, що адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинене. Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд з метою дотримання критеріїв законності та обґрунтованості судового рішення в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо: а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявності зв'язку між очікуваним рішенням суду, ухваленим в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та обставинами конкретної адміністративної справи.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Не існує об'єктивної неможливості розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 КАС України).
Ураховуючи наведене, за відсутності хоча б однієї із визначених у пункті 3 частини першої статті 236 КАС України складових умов, встановлених судом, суд не вправі приймати рішення про зупинення провадження у справі, адже це буде порушувати право на розгляд справи судом у розумні строки. У протилежному випадку безпідставне зупинення провадження у справі є грубим порушенням норм процесуального права та істотним порушенням гарантованих процесуальним законодавством основних прав та засад судочинства.
З огляду на положення статей 58, 152 Конституції України закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.
Доводи позивача про необхідність зупинення провадження в справі обґрунтовані тим, що конституційність положення частини першої статті 14-3 та частини другої статті 132-1 КУпАП має безпосередній вплив на вирішення цієї адміністративної справи, а її розгляд до вирішення відповідної справи Конституційним Судом України є неможливим, оскільки у разі задоволення конституційних скарг та визнання такою, що не відповідає Конституції України частини першої статті 14-3 КУпАП, виникнуть підстави для надання вказаній у ній нормі права ретроактивної дії, що виключатиме притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою.
Суд зауважує, що такі доводи не доводять об'єктивної неможливості розгляду справи № 524/12240/24 до вирішення справи Конституційним Судом України, адже положення частини першої статті 14-3 та частини другої статті 132-1 КУпАП були і є чинними як на момент притягнення позивача до відповідальності, так і на момент розгляду цієї справи. Посилання позивача на ймовірне визнання цих положень протиправними і нечинними є припущеннями позивача, які, однак, не мають під собою правового підґрунтя. Крім того, позивач не обґрунтовує, чому зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить приписам пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Підсумовуючи наведене, підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, а тому клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у адміністративній справі № 524/12240/24 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 236 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 КАС України.
Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т. М. Ковальчук