Справа № 369/19120/24
Провадження №1-кс/369/3346/24
19.11.2024 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024111310001724 від 15.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Слідчими Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024111310001724 від 15.11.2024, з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Фастівською окружною прокуратурою Київської області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.11.2024 року близько 17:50 год водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі вул. С. Петлюри в напрямку вул. Б. Хмельницького в м. Боярка у Фастівському р-ні, де на перехресті з вул. А. Пастернака, здійснюючи маневр повороту ліворуч, здійснив зіткнення з мотоциклом «Kovi», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної ДТП водій мотоцикла ОСОБА_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому правого стегна, забій колінного суглоба з права, перелом кісток правої кисті у зв?язку з чим був доставлений до КНП ЛІЛ БМР.
14.11.2024 року в ході огляду вилучено мотоцикл марки «Kovi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який у подальшому поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .
15.11.2024 року відомості за вказаним фактом, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111310001724, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу мотоцикл марки «Kovi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
15.11.2024 року мотоцикл марки «Kovi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки він зберіг на собі сліди, які відображають наслідки події, є об'єктом, який зберіг на собі сліди та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які є необхідними для проведення експертних досліджень, має суттєве значення для встановлення істини у даному провадженні, швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення належного проведення судових експертиз, збереження речових доказів в стані, придатному для використання у кримінальному провадженні, а також з метою тимчасового позбавлення можливості відчужувати вказане майно, прокурор просив слідчого суддю накласти арешт на мотоцикл марки «Kovi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , для забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні №12024111310001724 від 15.11.2024, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження, та помістивши його на територію майданчика тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, при цьому у клопотання зазначив, що судовий розгляд просить проводити без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.
Дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.
Стаття 170 КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У даному випадку на вищевказані речі, необхідно накласти арешт для запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу в даному кримінальному провадженні, оскільки необхідно встановити чи є вказані речі знаряддям вчинення злочину, а також такі що зберегли на собі сліди вчинення злочину.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаних речових доказів.
У відповідності із ст. 100 КПК України та нормами Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 умовою зберігання речових доказів повинно бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вказані речі у відповідності до ст. 98 КПК України визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідають критеріям, зазначеним у вказаній статті та необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаного речового доказу.
У відповідності до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У відповідності до ч. 2 ст. 167 KПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Стаття 171 КПК України визначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи вищевикладене, та те що транспортний засіб марки «Kovi», реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, є знаряддям кримінального правопорушення та в результаті дорожньо-транспортної пригоди на вказаному автомобілі утворилися механічні пошкодження й відобразилися сліди, вказаний транспортний засіб необхідно дослідити та провести ряд експертиз тому арешт зазначеного майна для кримінального провадження буде мати доказове значення. Враховуючи викладене, клопотання про арешт вказаного транспортного засобу на слід задовольнити частково, а саме на час проведення необхідних експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
На час проведення експертиз у кримінальному провадженні №12024111310001724 від 15.11.2024 року накласти арешт на мотоцикл марки «Kovi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , для забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження, та помістивши його на територію майданчика тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_6