Справа № 368/1032/24
2/368/630/24
Рішення
Іменем України
"25" жовтня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -
01.07.2024 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду.
2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 21 грудня 2019 року, про що Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київські області було видано свідоцтво про шлюб, та зроблено актовий запис за № 141;
3. Після розірвання шлюбу повернути Позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 »;
4. Судові витрати, які складаються із судового збору стягнути з Відповідача на користь Позивача;
5. Судові повістки направляти Позивачу за номером телефону НОМЕР_1 .
Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:
- 21 грудня 2019 року між нею, - ОСОБА_1 (далі Позивач), та ОСОБА_2 (далі Відповідач), було укладено шлюб, у зв'язку з чим Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київські області було видано свідоцтво про шлюб, та зроблено актовий запис за № 141.
Від спільного шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спільне життя з Відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між нами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Сумісне життя і збереження сімї є неможливими, у зв'язку з чим у Позивача з Відповідачем виникають постійні суперечки та конфлікти.
Однак, спільної згоди для розірвання шлюбу в порядку статті 106 СК України вони не досягнули, і у подружжя є малолітні діти.
На даний час вона та Відповідач сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть та разом тривалий час не проживають.
Відповідно до п. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Постанови пленуму ВС України від за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Подружнє життя між нею та дружиною не склалося, оскільки як з'ясувалося, характери у подружжя є зовсім різними, її погляди та погляди Відповідача на подружнє життя не співпадають, у зв'язку з чим виникають постійні конфлікти та сварки.
Вона та Відповідач не можуть знайти порозуміння, що вплинуло не тільки на їхні взаємовідносини, а й також на моральний та психологічний стан кожного з них, та їхньої дитини.
Враховуючи вищезазначені обставини їхнє спільне проживання з ОСОБА_2 є неможливим, шлюбні відносини між ними фактично припинені, і шлюб носить суто формальний характер.
Спільний бюджет та спільне господарство вона з Відповідачем вже тривалий час не веде. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини вона не вбачає.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 12.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з подружжя чи інтересам їх дітей.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між нею та Відповідачем є неможливим, оскільки вона не буде проживати однією сім'єю з ним.
Подальше спільне життя з Відповідачем і збереження нашого з ним шлюбу буде суперечити її інтересам, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору їхніх подальших шлюбних стосунків.
Отже, збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем, є неможливим, і у разі надання Позивачу та Відповідачу судом строку для примирення, шлюб все одно не буде збережено.
Примирення між Позивачем та Відповідачем не можливе, тому вона, як Позивач заперечує щодо надання строку для примирення і наполягає на розірванні шлюбу.
Сімейні правовідносини, регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст. 51 Конституції України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, шо виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
У відповідності з п. 6 ч. 3 ст.175 ЦПК України повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися.
На сьогодні, сім'я між позивачем та відповідачем фактично розпалася, і її не існує, збереження сім'ї за таких обставин є неможливим, і подальше спільне життя подружжя та збереження їхнього шлюбу не відповідає взаємним інтересам сторін.
Виходячи з вищезазначених обставин та норм Сімейного кодексу Українивона, як Позивач, - має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а у суду є всі підстави для прийняття рішення про розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
У відповідності із п.10 ч. 3 ст.175 ЦПК України підтверджує, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На момент звернення з даним позовом до суду Позивачка не вагітна.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 18, 105, 110 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10,11,57,60,88,209,212,213,214, 215, 21,223 ЦПК України, - позивачка просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
01.07.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1032/24, провадження № 2/368/630/24.
30.09.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14 год. 00 хв. 25.10.2024 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 25.10.2024 року, позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивачки, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, після рорзірвання шлюбу просить залишити їй прізвище ОСОБА_6 , судові витрати просить стягнути з відповідача на її користь.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 25.10.2024 року, відповідач ОСОБА_2 , - не з'явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, та просить позов задовольнити, процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі, категорично заперечує проти надання йому терміну на примирення.
Визнання позову відповідачем ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки № 141, яка видана 27.09.2024 року старостою Горохуватського старостинського округу, - відповідач по справі, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, - довідки про реєстрацію місця проживання особи, -позивачка по справі, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, - на утриманні позивачки перебувають двоє малолітніх дітей.
Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання позивачки, та той факт, що на її утриманні перебувають малолітні діти, та враховуючи положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правила альтернативної підсудності, - підсудність за вибором фізичної особи - позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_8 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Демівщина Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України, ID - картка № НОМЕР_2 , виданий 27.01.2020 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець село Іванівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 17 серпня 2012 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин:
- 21 грудня 2019 року позивачка ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з відповідачем, - ОСОБА_2 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 21 грудня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєсрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець село Іванівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України), та ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка село Демівщина Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України), - зареєстрували шлюб 21 грудня 2019 року, про що 21 грудня 2019 року складено відповідний актовий запис за № 141.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_6 .
Дружини - ОСОБА_6 .
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей, а саме:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Вищевказаний факт підтверджується свідоцтвами про народження:
- серії НОМЕР_7 , яке видане 13 травня 2020 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що 13 травня 2020 року складено відповідний актовий запис за № 89.
В графі «батьки» зазначені:
Батько - ОСОБА_2 , - відповідач по справі;
Мати - ОСОБА_1 - позивачка по справі.
- серії НОМЕР_8 , яке видане 22 липня 2021 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Кагарлик Обухівського району Київської області, Україна, про що 22 липня 2021 року складено відповідний актовий запис за № 122.
В графі «батьки» зазначені:
Батько - ОСОБА_2 , - відповідач по справі;
Мати - ОСОБА_1 - позивачка по справі.
Обгрунтування задоволення позову в частині розірвання шлюбу:
- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 6 (шести) місяців, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами на протязі тривалого часу існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, так як проживають на різних житлових площах в різних населених пунктах, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування обумовлено лише наявністю в них спільних двох малолтініх дітей.
Майнових спорів між сторонами немає.
Спору щодо проживання малолітніх дітей у сторін немає, - вони залишаються проживати з матір'ю, - позивачкою по справі.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивачка ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітніх дітей.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , - то він в своїй письмовій заяві - клопотанні, яку надіслав на адресу суду, - також категорично наполягає на розірванні шлюбу, незважаючи на можливість надання терміну на примирення, він категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з позивачкою ОСОБА_1 , та категорично наполягає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить його інтересам.
Враховуючи категоричну позицію як позивачки, так і позицію відповідача, які висловлені сторонами в письмових заявах, направлених на адресу суду, та які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивачки, так і інтересам малолітніх дітей.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так має місце і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, яка висловлена ним в письмовій заяві, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітніх дітей, з причин, які вказані судом вище.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 6 - ти місяців відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 6 - ти місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 1 - го року), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 6 - ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в зв'язку з чим, - сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в зв'язку з чим в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які фактично нічим не пов'язані, окрім факту наявності двох спільних малолітніх дітей.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача в його письмовій заяві - клопотанні, яку він подав через канцелярію суду, в якій він категорично наполягає на задоволенні позову, та, відповідно, - на розірванні даного шлюбу, та категорично заперечує проти надання терміну на примирення, - що зводить на нівець намагання суду примирити сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 6 - ти місяців, спорів майнового спору між сторонами немає, спору щодо місця проживання двох малолітніх дітей в сторін немає, - вони залишаються проживати з матір'ю, - позивачкою по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам двох малолітніх дітей.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивач після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 », та після розірвання шлюбу позивачка бажає залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, а тому суд приходить до висновку щодо задоволення письмового клопотання позивачки щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивачки, - ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення позивачці прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_6 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивачки, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В матеріалах справи міститься:
- квитанція від 01 липня 2024 року, з якого вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 при подачі позовної заяви були понесені судові витрати в сумі 1241 (одна тисяча двісті сорок она) грн. 20 коп.
Інших документів, які б документально підтверджували понесені позивачкою судові витрати, - в матеріалах справи - немає.
Також в матеріалах справи міститься письмова заява відповідача ОСОБА_2 , з якої вбачається, що він погоджується на відшкодування позивачці пнесених нею судових витрат (адже відшкодування понесених судових витрат - є однією із позовних вимог позивачки), а тому, - судові витрати у виді сплаченого судового збору при подачі позовної заяви до суду, який сплатила позивачка при подачі справи до суду, - слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивачки;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивачки так і інтересам двох малолітніх дітей, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21 грудня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області між ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем село Іванівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 17 серпня 2012 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_5 ), та ОСОБА_12 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Демівщина Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України, ID - картка № НОМЕР_2 , виданий 27.01.2020 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 ), свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 21 грудня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 141 від 21 грудня 2019 року, - розірвати.
Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_13 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Демівщина Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України, ID - картка № НОМЕР_2 , виданий 27.01.2020 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 ), - залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця село Іванівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 17 серпня 2012 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_8 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Демівщина Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України, ID - картка № НОМЕР_2 , виданий 27.01.2020 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), кошти в сумі 1241 (одна тисяча двісті сорок она) грн. 20 коп., - судових витра, - сплаченого судового збору при подачі позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.