Справа № 364/785/24
Провадження № 2/364/397/24
28.11.2024 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участі секретаря Бондаренко Л.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в селищі Володарка, справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
представник позивача: ОСОБА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4902/10, ордер на надання правничої допомоги від 17.10.2024, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
до ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ,
про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
встановив:
18 жовтня 2024 року до Володарського районного суду Київської області позивач та його представник звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло нерухоме майно. Спадкодавець за життя склав заповіт , за яким земельну ділянку площею 3.0299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів ОСОБА_1 , житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 3221684401:01:029:004 та земельну ділянку, площею 0.18 га для ведення особистого селянського господарства кадастровим номером 3221684401:01:029:003 заповів ОСОБА_4 .
Позивач звернувся нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, на що йому було відмовлено в зв'язку з пропуском строку для подання відповідної заяви до нотаріуса для прийняття спадщини. В зв'язку з даними обставинами позивач змушений звернутися до суду та просить визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Романішін Є.В. в підготовче судове засідання не з'явилися, подали до суду клопотання, яким позовні вимоги підтримали, просили розгляд справи проводити без їх участі.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з'явилися, подали до суду клопотання, якими позовні вимоги позивача визнають, просили розгляд справи проводити без їх участі.
Згідно вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, взявши до уваги позиції сторін викладені в їх письмових клопотаннях, дослідивши письмові докази, суд вважає що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло нерухоме майно. Спадкодавець за життя склав заповіт, за яким земельну ділянку площею 3.0299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів ОСОБА_1 , житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 3221684401:01:029:004 та земельну ділянку, площею 0.18 га для ведення особистого селянського господарства кадастровим номером 3221684401:01:029:003 заповів ОСОБА_4 (а.с. 8).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Ст. 1222 ч.1 ЦК України визначає спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Ст. 1261 ЦК України вказує, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Враховуючи вищевикладене, строк для прийняття спадщини закінчився.
Позивач звернувся до нотаріуса, з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що йому було відмовлено, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, який встановлено в ст. 1270 ЦК України. Причиною пропуску звернення позивача із заявою до нотаріуса у встановлений законом строк стало те, що позивач ОСОБА_1 не знав про існування заповіту, він знав що ОСОБА_5 склав заповіт на все своє май на ім'я ОСОБА_4 , який не має наміру приймати спадщину. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, вказана позивачем причина пропуску строку звернення до нотаріуса є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; нормативно-правовий акт № 20/5 від 03.03.2004» наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Отже, Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
Встановивши, що ОСОБА_1 не мав змоги вчасно звернутися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини в зв'язку з незнанням про існування заповіту, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Вимоги позивачів базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 1217, ч.1 ст. 1222, 1261, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 82, 83, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , додатковий строк в три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви, про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Володарського районного суду Київської області або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складання повного тексту рішення суду 28.11.2024 року.
Суддя О. В. Ткаченко