Справа № 192/2348/24
Провадження № 1-в/192/390/24
28 листопада 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України стосовно засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Армянськ Красноперекопського району АРК, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, ст.ст. 70, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,
про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України,
Початок строку: 17.06.2021 року
Кінець строку: 17.07.2025 року
Начальник Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» Міністерства юстиції України звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 вказаним вироком на підставі ст. 71 КК України засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України.
У судове засідання прокурор, представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» та засуджений не з'явилися. Повідомлені про місце та час розгляду подання належним чином.
Від прокурора надійшли письмові пояснення, згідно яких він просить негайно звільнити засудженого від призначеного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією діяння, покарання за яке призначене вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 539 КПК України, згідно якої неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, судом здійснено судовий розгляд у відсутність належним чином повідомлених осіб без фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів, у відповідність до ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд дослідивши додані до подання матеріали вважає, що останнє не підлягає задоволенню з таких підстав.
З вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений до 4 років 1 місяця позбавлення волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.
Остаточне покарання за цим вироком було призначено за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року у вигляді 4 років позбавлення волі за вчинення 08 жовтня 2016 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 280 гривень 00 копійок.
Згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Закон № 3886-IX, яким було внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення, набув чинності 09 серпня 2024 року.
За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Вартість викраденого ОСОБА_3 майна на час вчинення діяння (08 жовтня 2016 року) не перевищувала 2 неоподаткованих мінімуму доходів громадян.
Таким чином вказане діяння є декриміналізованим.
Разом з тим, судом встановлено, що на даний час ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року, яким його було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.
Остаточне покарання призначене за правилами ст. 71 КК України у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 від покарання, яке було призначено йому вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року за правилами ст. 71 КК України, тобто фактично звільнення від покарання, яке було призначене вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року, є втручанням у резолютивну частину вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року, а тому не належить до повноважень суду під час розгляду питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України. Тому подання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України суд,-
Відмовити в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України відносно ОСОБА_3 .
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1