Справа № 171/1528/24
Номер провадження 2/184/1132/24
27 листопада 2024 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Томаша В.І.,
за участю секретаря судового засідання Попівніч Н.І.,
розглянувши у м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності,-
Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду з позовною заявою до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності. Свої позовні вимоги, мотивує тим, що ОСОБА_3 , отримав у спадок після смерті батька житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, житловою площею 25,4 кв. м., загальною площею 52,5 кв. м.. ОСОБА_4 домовилася з ОСОБА_3 , що останній здійснить продаж її сину ОСОБА_1 вищевказаний житловий будинок. Після оформлення всіх необхідних документів вони мали намір укласти угоду купівлі-продажу будинку, але це займало деякий час та було видано довіреність згідної якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником на оформлення спадщини та розпоряджатися нею, поки буде виготовлятися технічна документація, строк видачі довіреності з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2024 року. Коли ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Богомолова В.І. для посвідчення укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі - продажу будинку, їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, оскільки у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164, незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів від 03.03.2022 р. за № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами Україна, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» (Офіційний вісник України, 2022 р., №25, ст. 1272), зупиняються, тому посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку, який належить громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 , представником якого є ОСОБА_4 не має можливості. Позивач у вищевказаному будинку проживає разом зі своєю родиною, підтримує будинок в належному стані, оплачує комунальні послуги. На даний час позивач добросовісно і відкрито володіє будинком, тому вимушений звернутись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяви про проведення слухання справи за їхньої відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.
В зв'язку з неявкою сторін відповідно до ст.. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та повинен бути задоволеним виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до довіреності від 04.10.2014 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником на оформлення спадщини та розпоряджатися нею, поки буде виготовлятися технічна документація, строк видачі довіреності з 04 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2024 року.
Також встановлено, що приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Богомоловим В.І., ОСОБА_4 було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме посвідченні укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі - продажу будинку.
Встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до для посвідчення укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі - продажу будинку та їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164, незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів від 03.03.2022 р. за № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами Україна, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» (Офіційний вісник України, 2022 р., №25, ст. 1272), зупиняються, тому посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку, який належить громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 , представником якого є ОСОБА_4 не має можливості.
Згідно розписки від 04.10.2014 року встановлено, що ОСОБА_3 отримав грошові кошти в розмірі 2000 доларів від ОСОБА_1 за продажу житлового будинку, що підтверджує факт укладення договору купівлі - продажу житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
Згідно актів, які складено за участі свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що позивач у вищевказаному будинку проживає разом зі своєю родиною, підтримує будинок в належному стані, оплачує комунальні послуги.
Вирішуючи питання про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та наявності підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, суд керується законодавством та виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до роз'яснень, даних в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено судам, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
Стаття 210 ЦК України передбачає державну реєстрацію правочинів у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц зроблено висновок, що «однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин».
Судом встановлено, що позивач не уклав своєчасно договір купівлі-продажу у відповідності із вимогами ст. 657 ЦК України, оскільки це займало деякий час було видано довіреність, згідної якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником на оформлення спадщини та розпоряджатися нею, поки буде виготовлятися технічна документація, так як у відповідача не було часу займатися цим питанням. Тому факт укладення договору купівлі - продажу житлового будинку відповідачем та його представником не заперечується, лише в позивача не має можливості нотаріально посвідчити даний договір. Значить фактично між позивачем та відповідачем по справі відбувся договір купівлі-продажу вище вказаного майна, так як позивач сплатив обумовлену вартість майна, що не заперечується учасниками процесу, позивач прийняв майно, почав ним користуватися і розпоряджатися як власник на протязі тривалого часу.
З вищевикладеного в сукупності вбачається, що вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 200, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 220, 316, 328, 626, 627, 655 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 04.10.2014 року.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 27.11.2024 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш