Ширяївський районний суд Одеської області
26.11.2024 Справа №: 518/1734/23 Провадження № 2/518/92/2024
ЗАОЧНЕ Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
26 листопада 2024 р.
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Тарасенко М.С.,
секретаря судового засідання Логвенюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
Позивач звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вироком Іванівського районного суду Одеської області від 07.05.2021 року у кримінальному провадженні №518/679/19 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними за ст.185 ч.3 КК України. Вказаним вироком встановлено, що відповідачами спричинено потерпілої ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 26077,64 грн. Враховуючи тривалість розгляду кримінальної справи, відсутність добровільного погашення шкоди, зростання інфляції, знецінення гривневих коштів, матеріальна шкода завдана позивачці враховується з урахуванням індексу інфляції та складає 63198,94 грн. Як зазначає позивачка, окрім матеріальної шкоди, діями відповідачів їй завдано моральна шкода, яка виразилася у душевних стражданнях, негативних переживаннях та спогадах, відчутті постійної тривоги, нервових розладах, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань. Розмір спричиненої моральної шкоди позивачем визначений у розмірі 5000 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідачі не з'явились, повідомлялись належним чином про дату і місце судового засідання, причина неявки до суду не відома, заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходили.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Іванівського районного суду Одеської області від 07.05.2021 року у кримінальному провадженні №518/679/19 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними за ст.185 ч.3 КК України. Обвинувальний вирок набрав законної сили. Вказаним вироком встановлено, що відповідачі спричинили потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 26077,64 грн.
Крім того, зі змісту вироку вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 цивільний позов в рамках розгляду кримінальної справи не заявляла.
З положень, викладених в ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно із ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954 цс16 від 26.10.2016.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 38967 грн. 64 коп (26077 грн. 64 коп. +3890 грн.+9000 грн.) матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) .
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
За розрахунком представника позивача, який було перевірено під час розгляду справи, інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по серпень 2023 року року складають - 24231,30 грн.
Окрім матеріальної шкоди, діями відповідача позивачу завдано моральна шкода, яка виразилася в негативних переживаннях та спогадах, відчутті постійної тривоги, нервових розладах. Розмір спричиненої моральної шкоди позивачем визначений в сумі 5000 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права і способом захисту цивільних прав може бути відшкодування, в тому числі, моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст.ст.16, 1168 ЦК України).
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст.21 Конституції України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поняття «моральної шкоди» визначається постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, (надалі - Пленум ВСУ) Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як визначається п.3 Пленуму ВСУ моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Так, в наслідок вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення позивач довгий час був порушений звичний для нього устрій життя, що виразилося у душевних стражданнях, негативних переживаннях та спогадах, відчутті постійної тривоги, нервових розладах.
Згідно роз'яснень, які містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(надалі Пленум) обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під час судового розгляду встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачу, яка полягала у моральних стражданнях у зв'язку з втратою суми коштів.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Згідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України №6-28008св10 від 13.07.2011).
Згідно із ч.1ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Між тим, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зобов'язано суди застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу є безсумнівним, його наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття внаслідок злочинних дій відповідачів та перенесених ним у зв'язку з цим страждань.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку він отримав у зв'язку із заволодінням майном, ступінь та тривалість моральних страждань і переживань позивача, суд визначає моральну шкоду у розмірі 4000 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Крім того, в порядку вимог ст.141 ЦПК України, та в силу п.6 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому із відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 282-284 ЦПК України, ст.23, 1166, 1167, 1168, 1177 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відбуває покарання в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор») на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) солідарно в рівних долях матеріальної шкоду завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 63198 грн. 94 коп., а саме в рівних долях по 31599 грн. 47 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відбуває покарання в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор») на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) солідарно в рівних долях моральну шкоду в розмірі 4000 грн. 00 коп., а саме по 2000 грн. 00 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відбуває покарання в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор») на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп., а саме по 536 грн.80 коп. з кожного.
В іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Тарасенко