Справа № 127/38686/24
Провадження № 2/127/5699/24
27 листопада 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 17.06.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хменльницький), актовий запис № 1244.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Однак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 17.06.2021 року. З початком повномаштабної війни почуття любові, поваги та розуміння почали згасати і поступово стосунки між сторонами зіпсувались. Неодноразові спроби зберегти сім'ю виявились безрезультатними та у вересні 2024 року шлюбні відносини припинились.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином російської федерації та проживає у росії.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно зістаттею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.60 вище вказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.
Однак, такої угоди між сторонами для визначення підсудності Вінницькому міському суду Вінницької області до матеріалів позову не надано.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 357/12676/18 під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
Згідно із ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ч. 2 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Виходячи з наведених норм права, позивачі у спорах щодо розірвання шлюбу, які мають на своєму утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, наділені правом вибору суду для пред'явлення позову за своїм місцем проживання чи місцем проживання відповідача. При цьому у випадку звернення до суду за своїм місцем проживання чи перебування, позивачем на підтвердження підстав свого звернення мають бути надані докази реєстрації в установленому законом порядку місця свого проживання чи перебування разом з дитиною.
З позовної заяви не вбачається наявності передбачених ч. 2 ст. 28 ЦПК України, підстав для пред'явлення позову за місцем проживання позивача.
Позивачем у позові не наведено обставин та не зазначено доказів про останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача або про місцезнаходження майна відповідача в Україні, і, зокрема, на території Вінницького міського суду Вінницької області, що позбавляє суд можливості визначити підсудність даної справи та забезпечити виклик відповідача до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, дану заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись 175, 177, 185 ЦПК України, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків до 03.12.2024 року, але не більше ніж п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, про що повідомити позивача.
В разі невиконання вказаних недоліків, дана заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: