Справа № 643/7099/24
Провадження № 2/643/3573/24
13.11.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Паньшиної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.07.2015 у справі № 643/9525/15-ц на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/9 частину всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що після ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 сімейний та матеріальний стан позивача змінився. Так, з 28.05.2024 року позивач не працює та не отримує доходу, є безробітній та перебуває в скрутному матеріальному становищі. Також у позивача народився другий син від іншого шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого з позивача на підставі судового наказу стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу). Крім того, позивач матеріально забезпечує своїх непрацездатних батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які хворіють (в матері онкологічне захворювання) та потребують допомоги у витратах на лікування. У зв'язку з цим позивач вимушений забезпечувати їх всім необхідним, ліками, оплатою житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни тощо.
Ухвалою від 15.07.2024 року Московський районний суд м. Харкова прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 643/7099/24, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.08.2024 року.
Ухвалою від 14.08.2024 року Московський районний суд м. Харкова закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024 року.
02.10.2024 року судове засідання було відкладено на 13.11.2024 року.
У судове засідання 13.11.2024 року позивач та його представник не з'явилися, при цьому представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 , які були повернути органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПКвизначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПКякщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПКу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПКкожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПКза відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.07.2015 у справі № 643/9525/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 10 червня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
У подальшому, у позивача народилася друга дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір'ю якого є ОСОБА_8 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
На підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 28.12.2021 у справі № 635/9939/21 з позивача на користь ОСОБА_8 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно довідки про склад сім'ї позивач мешкає разом зі своїми батьками.
Мати позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та батько позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є пенсіонером за віком (посвідчення № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ).
Позивач з 28.05.2024 року не працює, що підтверджується відомостями з його трудової книжки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, статтею 192 СК передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Отже, логічний зв'язок обставин, передбачених статтею 192 СК, з обов'язком утримувати дитину, свідчить, що зміна сімейного стану є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів тоді, коли ці обставини впливають на можливість виплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.
У даній справі зміна сімейного стану позивача та народження другої дитини зумовила появу додаткових утриманців - малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якого згідно судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 28.12.2021 у справі № 635/9939/21 з позивача стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Зміна сімейного стану призвела до появи нових матеріальних (аліментних) зобов'язань у позивача, що у будь-якому разі вплинуло на матеріальний стан позивача та можливість надавати утримання сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у раніше визначеному розмірі.
У даній справі, народження в сім'ї позивача другого сина та стягнення на його утримання аліментів не могло не вплинути на майновий стан позивача, оскільки народження нового члена сім'ї потребує відповідно додаткових коштів на його утримання.
Зазначене вище вказує на зміну майнового стану позивача як боржника за аліментними зобов'язаннями щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Погіршення матеріального стану позивача стало наслідком не зменшення його заробітку або доходу, а викликано появою нових утриманців (сина) через зміну сімейного стану.
Вказані вище висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 686/22677/23.
Водночас, посилання позивача на те, що з 28.05.2024 року він не працює та не отримує доходу, є безробітній та перебуває в скрутному матеріальному становищі суд відхиляє, оскільки з долученої фотокопії трудової книжки позивача вбачається, що позивач звільнився з роботи за угодою сторін, будь-яких доказів на підтвердження неможливості позивачу працевлаштуватися на іншу роботу матеріали справи не містять.
Покликання про перебування на утриманні позивача його батьків пенсійного віку не може бути врахована як правова підстава для зменшення розміру аліментів, оскільки батьки позивача отримують пенсію та не визнані недієздатними чи такими, що потребують постійного догляду з боку їх сина.
Будь-яких доказів на підтвердження розміру грошових коштів, які позивач витрачає щомісячно на забезпечення батьків ліками, оплату житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни тощо матеріали справи не містять.
Надана позивачем квитанція від 07.06.2024 про придбання ліків на суму 1 079, 81 грн. не є належним доказом на підтвердження факту придбання позивачем ліків, оскільки вона не містить жодних відомостей про те ким ці ліки були придбані.
Медична документація матері позивача датована 2018-2021 роками, а батька позивача - 2006, 2014, 2016 та 2021 роками. Будь-яких доказів на підтвердження стану здоров'я своїх батьків на теперішній час та розміру витрат, які позивач несе у зв'язку з їх лікуванням суду надано не було.
Таким чином, вказані вище обставини (відсутність у позивача роботи та перебування на його утриманні батьків), жодним чином не свідчать про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин даної справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.07.2015 у справі № 643/9525/15-ц на утримання сина ОСОБА_4 , з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_4 , на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав неповнолітньої дитини.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
За правилами ст. 191 СК лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.07.2015 у справі № 643/9525/15-ц на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частину всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ).
6. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 25.11.2024 року.
Суддя Н.В. Новіченко