Справа №: 398/1155/22
провадження №: 2/398/440/24
Іменем України
"27" листопада 2024 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
з участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
28.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.06.2016 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням надати в борг позику в розмірі 200 доларів США терміном на 1 місяць. Позивач надав відповідачу в борг зазначену суму, про що відповідач написав йому розписку на зазначив, що суму боргу поверне не пізніше 17.07.2016 року. 23.01.2017 року ОСОБА_2 знов звернувся до позивача з проханням позичити гроші в розмірі 100 доларів США терміном на 1 місяць. 31.07.2017 року позивач позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 150 доларів США терміном на 1 місяць. 19.02.2018 року ОСОБА_2 позичив у позивача грошові кошти в розмірі 300 доларів США терміном до 19.07.2018 року. Всі грошові позики були оформлені в простій письмовій формі у вигляді розписок. До теперішнього часу відповідач грошові кошти позивачу не повернув, на телефонні дзвінки не відповідав, уникав зустрічей з позивачем. 11.01.2020 року позивач та відповідач зустрілися та відповідач написав заяву з проханням продовжити йому термін повернення боргу на 6 місяців. Проте, за спливом терміну відповідач борг так і не повернув, що, в свою чергу, спонукало позивача звернутися до суду. З урахуванням поданих 27.07.2022 року уточнень просить стягнути з відповідача на його користь суму прямого боргу - 27423,70 грн., пеню 33029,90 грн. та судовий збір 992,40 грн.
06.03.2023 року заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 27423,70 грн., три відсотки річних за грошовим зобов'язанням в розмірі 5339,38 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.07.2023 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, вищевказане заочне рішення постановлене у справі - скасовано, справу призначено до розгляду.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.09.2024 року № 418-р про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.09.2024 року зазначена справа розподілена судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Стручковій Л.І.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.09.2024 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Горбунов Р.В. (а.с.80, 81) в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.107, 108). ОСОБА_1 надав суду заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі (а.с.105, 110).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.25, 48, 106, 109), причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі не надав, правом подачі відзиву не скористався. В письмових поясненнях від 26.06.2023 року зазначив, що з позовними вимогами він не згоден. Визнає, що отримав від позивача у борг грошові кошти у сумі 150 доларів США. Здійснював повернення боргу позивачу в гривневому еквіваленті протягом року разом з нарахованою позивачем пенею. Яку саме суму повернув, зі спливом часу вказати не може. Заперечує написання розписок від 17.06.2016 року та 11.01.2020 року. Визнає написання розписки від 23.01.2017 року на суму 100 доларів США, та через деякий час отримання від позивача у борг 50 доларів США та написання розписки на 100 доларів США більше на вимогу позивача в супереч дійсності. Посилаючись на ст.ст.256, 257, 258 ЦК України, просить застосувати строк позовної давності та у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Суд на підставі ч.8 ст.178, ст.223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
В судовому засіданні встановлено, що 17.06.2016 року ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , взяв в борг у ОСОБА_1 200 доларів США строком на 1 місяць та зобов'язався повернути борг не пізніше 17.07.2016 року, а у випадку прострочення платежу зобов'язався сплатити пеню з розрахунку 0,33% за кожен день прострочення, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.5).
Також, 23.01.2017 року ОСОБА_2 , мешкаючий за адресою АДРЕСА_2 , взяв в борг у ОСОБА_1 100 доларів США строком на 1 місяць та зобов'язався повернути борг не пізніше 23.02.2017 року, у випадку прострочення платежу зобов'язався сплатити пеню з розрахунку 0,33% за кожен день прострочення, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.6).
31.07.2017 року ОСОБА_2 , мешкаючий за адресою АДРЕСА_1 , взяв в борг у ОСОБА_1 150 доларів США строком на 1 місяць та зобов'язався повернути борг не пізніше 30.09.2017 року, у випадку прострочення платежу зобов'язався сплатити пеню з розрахунку 0,33% за кожен день прострочення, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.7).
19.02.2018 року ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , взяв в борг у ОСОБА_1 300 доларів США строком на 5 місяців та зобов'язався повернути борг не пізніше 19.07.2018 року, у випадку прострочення платежу зобов'язався сплатити пеню з розрахунку 0,33% за кожен день прострочення, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.8).
Згідно заяви від 11.01.2020 року, ОСОБА_2 просить ОСОБА_1 подовжити строк повернення сукупного боргу на 6 місяців, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 заявою, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.9).
Разом з тим, як встановлено судом, грошові кошти у загальній сумі 750 доларів США, на теперішній час відповідачем не повернуті й відповідно належних та достовірних доказів на підтвердження повернення суми боргу відповідач суду не надав.
При цьому, відповідач не оспорює факт написання розписок 23.01.2017 року та в подальшому (31.07.2017 року) на суму 150 доларів США, однак заперечує факт отримання грошових коштів в повному обсязі.
Так, згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Поняття позикових відносин і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно з ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
Фактична передача грошей від позикодавця до позичальника в загальній сумі 750 доларів США підтверджується розписками від 17.06.2016 року, 23.01.2017 року, 31.07.2017 року та 19.02.2018 року, якими відповідач підтвердив отримання ним вказаної суми в борг від позивача, однак не виконав умов договору та не повернув суму позики позикодавцеві і не сплатив передбачену умовами договору пеню.
Оригінали вказаних розписок надано позивачем суду та долучено до матеріалів справи.
Заперечуючи проти обставин, викладених у позові відповідач належними та допустимими доказами не спростував факт написання вищевказаних розписок й відповідно факт отримання на їх підставі грошових коштів у позику та погашення суми боргу.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Згідно інформації щодо курсу валют НБУ, яка знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет, курс долара до гривні станом на 25.07.2022 року (дата уточнення позовних вимог) становить 36,5686 грн. за 1 долар США.
В позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача суми боргу в гривневому еквіваленті станом на 21.07.2022 рік по курсу НБУ, що не суперечить нормам права.
Згідно даних, які містяться на офіційному сайті Національного Банку України (bank.gov.ua) курс гривні по відношенню до долару США станом на 21.07.2022 рік становить 1 долар США дорівнює 36,5686 грн. (а.с.29), таким чином загальна сума боргу в гривневому еквіваленті складає - 750 доларів США х 36,5686 грн. = 27426,45 грн.
Проте, позивач при зверненні до суду просить стягнути з відповідача суму боргу в гривневому еквіваленті в розмірі 27423,70 грн.
Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, що відповідає приписам ст.13 ЦПК України, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в гривневому еквіваленті розмірі 27423,70 грн.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
За змістом ст.ст.524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються в тому числі на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, ст.625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Доказів виконання зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Окрім цього, при складанні розписок відповідачем було взято на себе зобов'язання повернути борг з пенею з розрахунку 0,33% за кожен день прострочки у випадку неповернення грошових коштів в зазначений в розписці період.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції - суми кредиту) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
На підстав вищевикладеного, з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, у позивача є право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст.625 ЦК України, а саме нарахування 3 % річних, які мають компенсаційний, а не штрафний характер, та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року №6-49цс12.
У ч.2 ст.625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Суд перевіривши розрахунок позивача, який міститься в позовній заяві, зазначає що він є невірним.
Розраховуючи суму пені суд виходив з наступного
200 (доларів США) х 2195 (кількість днів з 17.07.16 по 21.07.22) х 0,03 : 365 = 36,08 доларів США
100 доларів США х 1973 (кількість днів з 23.02.17 по 21.07.22) х 0,03 : 365 = 16,21 доларів США
150 доларів США х 1754 (кількість днів з 30.09.2017 по 21.07.22) х 0,03 : 365 = 21,62 доларів США
300 доларів США х 1462 (кількість днів з 19.07.18 по 21.07.22) х 0,03 : 365 = 36,05 доларів США
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми, яка підлягає задоволенню становить 109,96 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті станом на 21.07.2022 року 5339,38 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості є законними та обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з урахуванням розрахунків здійснених судом в сумі 109,96 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 21.07.2022 року дорівнює 5339,38 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Крім того, частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з заяви від 11.01.2020 року, ОСОБА_2 просить ОСОБА_1 подовжити строк повернення сукупного боргу на 6 місяців (а.с.9).
Написання вказаної заяви суд сприймає як дію вчинену відповідачем, що свідчить про визнання ним сукупного боргу перед відповідачем станом на 11.01.2020 року, в зв'язку з чим переривався перебіг позовної давності.
Окрім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.
Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума боргу в розмірі 27423,70 грн. та три відсотки річних за прострочення сплати за грошовим зобов'язанням в розмірі 5339,38 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 535,68 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 суму боргу в розмірі 27423 (двадцять сім тисяч чотириста двадцять три) грн. 70 коп., три відсотки річних за грошовим зобов'язанням в розмірі 5339 (п'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 38 коп. та судові витрати в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 68 коп., а всього: 33298 (тридцять три тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 76 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 27.11.2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.І. Стручкова