Справа 206/3614/24
Провадження 2/206/1408/24
21 листопада 2024 року Самарський районний суд міста Дніпропетровськ
в складі: головуючого судді - Плінської А.В.
при секретарі - Білій О.А.
з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивачів ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши в позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визначення місця проживання неповнолітнього, встановлення піклування ,-
встановив:
В червні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 разом із бабою - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та призначення піклувальника над ОСОБА_2 - бабусю ОСОБА_1 . На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що ОСОБА_2 з 2007 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до кінця 2023 року разом з батьками та бабусею, а з грудня 2023 року лише з бабусею та мамою, так як батько почав проживати окремо за іншою адресою. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року шлюб між батьками позивача ОСОБА_6 , розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_2 - - ОСОБА_7 померла. Після смерті матері, ОСОБА_8 перебуває на одноособовому утриманні та вихованні бабусі, батько не цікавиться сином, не надає кошти на утримання, а тому просять призначити бабусю опікуном онука.
Ухвалою від 25 червня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою від 7 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачі, та їх представник, кожен окремо, підтримали позовні вимоги. ОСОБА_8 пояснив, що проживає з бабусею і просить призначити її піклувальником над ним, так як батько ним не цікавиться, не телефонує і взагалі виїхав до іншої країни, аліменти не платить, а сам він ще не може заробляти собі на життя і допомагати бабусі, так як є неповнолітнім, та є студентом коледжу. Усім необхідним його забезпечує лише бабуся. ОСОБА_9 звернувся щодо призначення йому пенсії по втраті годувальника самостійно, але йому відмовлено, оскільки він не може таку заяву подавати, це мають зробити законні представники чи піклувальник. Батько тривалий час перебуває закордоном, тож таку заяву нікому подати, про що він та бабуся повідомили орган опіки та піклування, однак будь-якого рішення з даного приводу прийнято не було.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_8 в такому віці, що здатен сам визначати своє місце проживання. ОСОБА_9 не бажає спілкуватись з батьком, хоча останній намагався це робити. Під час розгляду справи відповідач разом з донькою, сестрою ОСОБА_10 виїхав закордон на постійне місце проживання, аби мати можливість утримувати дітей. В подальшому представник подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи: Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, а також заяву про неможливість надання суду висновку щодо предмета спору, зважаючи на те, що ОСОБА_11 виповнилось 16 років, а отже він сам визначає своє місце проживання. Крім того, у хлопчика є батько, хоча мати і померла, однак батько має переважне право перед іншими особами щодо виховання неповнолітнього ОСОБА_12 .
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомляли належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 8 січня 2008 року.
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30 травня 2024 року.
Відповідно до акту комісії , посвідченої головою квартального комітету №5, від 5 червня 2024 року ОСОБА_2 з 2007 року і по теперішній час постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З грудня 2023 року ОСОБА_2 постійно проживав з бабусею і матір'ю, а після смерті матері лише з бабусею. Батько участі у вихованні та утриманні сина не приймає.
ОСОБА_1 доводиться ОСОБА_11 бабусею та є матір'ю ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої.
ОСОБА_2 є студентом Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій з 1 вересня 2023 року, що підтверджується характеристикою навчального закладу.
Як слідує з листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 4 жовтня 2024 року №19-68078/18/24-вих ОСОБА_14 виїхав з України 28 липня 2024 року та станом на 4 жовтня 2024 року до країни не повертався.
Також ті обставини, що ОСОБА_2 проживає з бабусею, а батько участі у вихованні та утриманні сина не приймає підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
В силу положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, визначений законом.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Враховуючи, що ОСОБА_8 досяг 14 річного віку, за таких обставин він вправі сам визначати своє місце проживання, що він фактично і зробив, постійно проживаючи з бабусею. Спору щодо місця проживання ОСОБА_6 не має, батько виїхав за межі України, тож суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_8 , досягнувши 14 років сам визначає своє місце проживання.
Що стосується призначення піклування над ОСОБА_18 .
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як встановлено судом, в ході розгляду справи відповідач - ОСОБА_4 виїхав з України 28 липня 2024 року та станом на 4 жовтня 2024 року до країни не повертався. Мати ОСОБА_2 померла. Таким чином ОСОБА_8 фактично залишився на тривалий час без батьківського піклування. ОСОБА_2 неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України щодо призначення йому пенсії по втраті годувальника, однак в цьому йому було відмовлено рішеннями по причині подання заяви неповнолітнім заявником, оскільки така заява може подаватись батьками, законними представниками, представниками закладів (органи опіки та піклування) (рішення від 14.06.2024 року та від 15 жовтня 2024 року). Тобто фактично ОСОБА_8 на тривалий час залишився як без батьківського піклування, так і без засобів до існування. Як пояснили в судовому засіданні позивачі, вони живуть та харчуються на бабусину пенсію, розмір якої незначний.
В силу ст. 243 СК України опіка,піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми,позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК України).
Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування (ст. 57 ЦК України).
Згідно із ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що підставою встановлення опіки над малолітніми особами є статус сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. За загальним правилом встановлення опіки та піклування належить до компетенції органів опіки та піклування.
Випадки встановлення опіки та піклування відносно дітей в судовому порядку визначені наступним чином.
Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування (частини 3, 4 ст. 60 ЦК України).
Органом опіки та піклування не вирішено питання щодо призначення піклування ОСОБА_11 , листом суд повідомлено про неможливість надання висновку по суті позову та подання щодо призначення піклування, адже батько не позбавлений батьківських прав.
В той же час, суд вважає таким, що не відповідає положенням закону твердження третьої особи про те, що призначення опікуна (піклувальника) можливо лише за умови позбавлення батьків дітей батьківських прав, оскільки, як наведено вище, закон визначає й інші юридичні факти, на підставі яких дітям надається статус дітей, позбавлених батьківського піклування, та призначається опікун (піклувальник).
Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_8 , через смерть матері та виїзд батька закордон позбавлений батьківського піклування, тож за таких обставин, зважаючи на позицію органу опіки та піклування, які самоусунулись від участі в житті неповнолітнього ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне з метою захисту прав дитини призначити піклування над неповнолітнім, призначивши ОСОБА_1 , яке має власне житло, піклувальником над ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 19,81,82,141,263-265,353ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) , треті особи: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визначення місця проживання неповнолітнього - відмовити.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 листопада 2024 року.
Суддя: А.В. Плінська