Справа № 525/567/24 Номер провадження 33/814/1160/24Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
26 листопада 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2024 року, -
Постановою судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 17000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 20 квітня 2024 року, о 22 годині 55 хвилин, в селі Лугове по вулиці Лугова, 40 Миргородського району Полтавської області, керував транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився відповідно до встановленого законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2024 року та закрити провадження по справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснено з грубим порушенням вимог ст. 245-249,251,268,252,271 КУпАП, так як фактично самого розгляду справи не було, а відбулося механічне винесення постанови, без всебічного повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Окрім того при винесенні постанови було порушено закріплене ст.59 КУ та ст.271 КУпАП, право на захист.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що судом справа була розглянуто формально, без повного і всебічного з'ясування усіх обставин які мають суттєве значення, не було вжито жодних дій щодо надання можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції, допустивши поспішність та упередженість щодо мене, не перевірив цих суттєвих обставин, не надав їм належної правової оцінки, чим порушив ст. ст7,245,269,279 КУпАП.
Від захисника Подоляки О.Г.. в друге було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке на думку суду не підлягає задоволенню, оскільки підстави відкладення не підтвердженні належними, достатніми та допустимими доказами. При цьому судом взято до уваги, той факт, що останній мав змогу подати до суду всі свої заперечення та клопотання в письмову вигляді, та що дії останнього спрямовані на затягування розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 квітня 2024 року, о 22 годині 55 хвилин, в селі Лугове по вулиці Лугова, 40 Миргородського району Полтавської області, керував транспортним засобом автомобілем марки Ваз 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився відповідно до встановленого законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що дане правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №750282, з якого вбачається що останній був зупинений з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду відмовився, відеозаписом долу3ченим до матеріалів справи та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.5. ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснено з грубим порушенням вимог ст. 245-249,251,268,252,271 КУпАП, так як фактично самого розгляду справи не було, а відбулося механічне винесення постанови, без всебічного повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Окрім того при винесенні постанови було порушено закріплене ст.59 КУ та ст.271 КУпАП, право на захист, апеляційний суд відхиляє дані доводи виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Із наведеного вбачається, що законодавством встановлено категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У вказаному переліку не зазначено ч.1 ст.130 КУпАП, із чого можна дійти висновку, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді справи щодо неї не є обов'язковою.
Щодо доводів апеляційної скарги, а саме, що суд першої інстанції, допустивши поспішність та упередженість щодо мене, не перевірив цих суттєвих обставин, не надав їм належної правової оцінки, чим порушив ст. ст7,245,269,279 КУпАП, апеляційний суд відхиляє дані доводи, виходячи з наступного.
Із долученого відеозапису до матеріалів справи вбачається, що відеозапис розпочинається з моменту переслідування працівниками поліції ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 (хронологічний відрізок 21:05:30 - триває далі) в подальшому був зупинений працівниками поліції, водієм транспортного засобу було встановлено, ним був ОСОБА_1 , в ході спілкування з працівниками поліції в ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі (хронологічний відрізок 22:25:00- триває далі). ОСОБА_2 ухиляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в подальшому відмовився від проходження огляду (хронологічний відрізок 22:25:00-триває далі).
Щодо інших доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не бере до уваги, так як матеріали справи місять докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин