Справа № 161/21403/24 Провадження №11-сс/802/495/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
27 листопада 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою, у порядку ст.206 КПК України, щодо незаконного затримання ОСОБА_4 , в якій просила постановити ухвалу про негайне звільнення безпідставно утримуваного в ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 поданою у порядку ст.206 КПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.
Відповідно до ст.398 КПК України апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Питання щодо оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовані нормами чинного кримінального процесуального закону, які є спеціальними по відношенню до загальних.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями ст.309 КПК України, і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Під час підготовки перевірки апеляційної скарги було встановлено, що можливості оскарження ухвал слідчого судді, яка прийнята за наслідками розгляду скарги в порядку ст.206 КПК України, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Вимогами ч.1 ст.309 КПК України визначено перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. До числа цих ухвал не відносяться ухвали слідчих суддів щодо скарг, поданих у порядку ст.206 КПК України.
Так, ч.2 ст.309 КПК України визначає, окрім іншого, яке явно не стосується цього випадку, що під час досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. При цьому перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування до слідчого судді, визначено в ст. 303 КПК України.
Проте, на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Так, відповідно до частин 2-5 статті 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставлені особи до суду».
Отже, ст.206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Враховуючи викладене й беручи до уваги те, що адвокат ОСОБА_3 подала скаргу саме в порядку ст.206 КПК України, а не в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченому статтями 303-308 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою, поданою в порядку ст.206 КПК України, у цьому випадку не є такою, що підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч.2 ст.309 КПК України.
Отже, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст.206 КПК України, у переліку, передбаченому ст.309 КПК України, відсутня, то її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Таким чином, виходячи з положень кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за заявою про незаконне затримання та безпідставного утримання не входить до переліку ухвал, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, при цьому ч.2 ст.309 КПК України передбачена можливість оскарження рішення слідчого судді про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній, а ст.206 КПК України не передбачено можливості оскарження ухвали слідчого судді про повернення такої заяви (на незаконне затримання).
Оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст.206 КПК, у переліку, передбаченому ст.309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17).
Тобто ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 4 статті 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали слідчого судді, на яку, згідно із вимогами кримінального процесуального закону, не може бути подана апеляційна скарга, вважаю, що до неї необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, а саме відмовити у відкритті апеляційного провадження та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.
На підставі наведеного і керуючись ст.309, ч.4 ст.399 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.
Суддя Волинського
апеляційного суду ОСОБА_2