Справа №760/29314/24
1-кс/760/13723/24
15 листопада 2024 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , законного представника підозрюваного ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування №22024101110001160, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, студент, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управлінням СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110001160, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України.
22.02.2024 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні. У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
З 24.02.2022 згідно Указів Президента України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України, було введено та продовжено воєнний стан.
24.02.2024, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в листопаді 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 10.11.2024, громадянин України ОСОБА_6 , якому достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінального правопорушення проти громадської безпеки, а також з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на вчинення терористичного акту.
Так, встановлено, що 10.11.2024, ОСОБА_6 прибув з міста Одеси до міста Києва, о 22:23 год. поселився у готелі «Лавілья», за адресою: АДРЕСА_3 .
В подальшому, 11.11.2024, о 18:11 год., ОСОБА_6 вийшов з готелю «Лавілья», взявши саморобний вибуховий пристрій з собою на місце вчинення злочину, який отримав не пізніше 12.11.2024, та рушив у невідомому напрямку, до готелю більше не повертався.
Також, встановлено, що 12.11.2024, о 13:33 год., ОСОБА_6 зайшов до кав'ярні за адресою: АДРЕСА_4 , що неподалік від місця вибуху, та тримав у лівій руці сумку темного кольору, на якій присутні шнурки. Надалі, меньш як за хвилину часу, ОСОБА_6 вийшов із зазначеної кав'ярні та прослідував до пиміщення ВП №1 з обслуговування житлових масивів ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , де о 14:25 год. здійснив закладання саморобного вибухового пристрою, який знаходився у сумці темного кольору зі шнурками, а саме перекинува його через паркан вказаної будівлі. Потім, приблизно о 14:25 год., ОСОБА_6 перебував неподалік ВП №1 з обслуговування житлових масивів Дарницького УП ГУНП у м. Києві, з метою проконтролювати реалізацію своєї злочинної діяльності та досягнення мети, направленої на здійснення терористичного акту, а саме те, що саморобний вибуховий пристрій здетонує. Після того, як саморобний вибуховий пристрій здетонував, ОСОБА_6 , упевнившись в реалізації свого злочинного умислу та досягнення своєї мети, покинув місце вчинення злочину, почав втікати у напрямку АДРЕСА_6 , де був затриманий.
14.11.2024, о 14:05 год., ОСОБА_6 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні вибуху, який створив небезпеку для життя чи здоров'я людини з метою порушення громадської безпеки, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 258 КК України.
15.11.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України.
У клопотанні слідчий зазначає, що підставами підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, є зібрані в кримінальному провадженні докази, які додані до клопотання.
Разом з тим, слідчий вказує на те, що відносно ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрюваний буде: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто може зникнути та перебувати тривалий час у розшуку, а також те, що вчинив зазначене кримінальне правопорушення за попередньою змовою з невстановленою особою в месенджері «Telegram» та може повідомити невстановлену особу щодо обставин досудового розслідування, які стали відомі підозрюваному ОСОБА_6 , що може сприяти переховуванню, спотворенню або знищенню речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий вказує, що більш м'які запобіжні заходи, застосовані до підозрюваного ОСОБА_6 , призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор клопотання слідчого підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, без визначення розміру застави.
Законний представник підозрюваного ОСОБА_5 у судовому засіданні просила застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник у судовому засіданні не погоджуючись з клопотанням, просила застосувати до ОСОБА_6 інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що підозрюваний є сиротою, не розумів наслідків, які можуть настати, а також не мав наміру нашкодити людям та державі.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав доводи захисника та просив застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, розповів про інші, вчинені ним та за участю інших осіб, злочини, зокрема на території м. Миколаєва.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
З даних витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024101110001160 вбачається, що 12.11.2024 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України.
15.11.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 14.11.2024, часом фактичного затримання ОСОБА_6 є 14 год. 05 хв. 14.11.2024.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Разом з тим, частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.
Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.
Отже, суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»).
При цьому відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано для даної стадії досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора та слідчого, що повідомлена ОСОБА_6 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, фактичні обставини справи, встановлені станом на день розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування до нього запобіжного заходу.
Разом з тим, суд погоджується з прокурором щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та обґрунтованість щодо їх існування, на запобігання яких покликані запобіжні заходи, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто може зникнути та перебувати тривалий час у розшуку, а також те, що вчинив зазначене кримінальне правопорушення за попередньою змовою з невстановленою особою в месенджері «Telegram» та може повідомити невстановлену особу щодо обставин досудового розслідування, які стали відомі йому, що може сприяти переховуванню, спотворенню або знищенню речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, характер та спосіб вчинених дій, а також тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дає підстави вважати, що застосування більш м'яких або альтернативних запобіжних заходів є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Перебування України в умовах воєнного стану, фактичні обставини провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, необхідність забезпечення його належної процесуальної поведінки, тяжкість та суспільна небезпека інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, також дають підстави вважати, що застосування альтернативних запобіжних заходів є неможливими для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.01.2025.
На підставі ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд не визначає розмір застави щодо ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст.131, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 14 години 05 хвилин 14 листопада 2024 року.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 14 годині 05 хвилини 12 січня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1