СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9223/24
пр. № 1-кп/759/1225/24
27 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання -ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12024100060000067 від 10.01.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізяслав Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, яке суд визнає доведеним:
ОСОБА_3 , 10 грудня 2023 року приблизно о 07 годині 20 хвилині, проходячи повз буд 23-а по вул. Ак. Палладіна, що у м. Києві , на тротуарі знайшов втрачену банківську карту АТ «Державний ощадний банк України» із рахунком № НОМЕР_1 , держателем якої є потерпіла ОСОБА_5 , яку остання 09.12.2023 загубила. В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на незаконне заволодіння банківською картою з метою подальшого викрадення грошових коштів, що знаходилися на рахунку вказаної банківської карти.
Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи, що пластикова банківська карта видається банківською установою, є електронним платіжним документом та засобом доступу до банківського рахунку, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, привласнив банківську карту «Державний ощадний банк України» із рахунком № НОМЕР_1 , яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХІ від 02.10.1992, ст. ст. 14, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001, ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000, ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 581-IV від 22.05.2003, є електронним платіжним засобом офіційним документом, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання в часі та просторі. В подальшому ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, а банківською картою розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і послідовно дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Просив його суворо не карати.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 10.12.2023 зі своєю співмешканкою виходив зі станції метро "Академмістечко", на землі, біля бордюру побачив пластикову банківську картку, підняв її. В цей же день зробив покупки в магазині "Рошен", "Червоний маркет", купив цигарок, після чого картку порвав та викинув. Додатково ОСОБА_3 показав, що мав можливість зв'язатися з працівником банку і встановити володільця картки, але цього не зробив "по дурості". У скоєному циро кається, просить суд суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у привласненні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 357 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до кримінальних проступків; обставину, яка пом'якшує та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в максимальному розмірі у межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, що відповідно до вимог ч. 2 ст.65 КК України буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся
Речові докази відсутні.
Щодо інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України:
ОСОБА_6 , діючи умисно, з єдиним злочинним умислом, керуючись корисливими мотивами, під час дії воєнного стану, введеного згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався і триває на теперішній час, шляхом використання банківської карти АТ «Державний ощадний банк України» із рахунком № НОМЕР_1 , держателем якої є потерпіла ОСОБА_5 , здійснив таємне викрадення грошових коштів шляхом проведення чотирьох операційних розрахунків в торгових закладах м. Києва.
Реалізовуючи свій протиправний умисел на таємне викрадення грошових коштів, ОСОБА_6 із вказаного вище карткового рахунку здійснив оплату ряду товарів в торгових закладах, зокрема:
- 10.12.2023 в період часу з 07 год. 27 хв. по 07 год 29 хв., магазин «Червоний маркет» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Палладіна, буд. 13 і - на загальну суму 419 гривень 58 копійок;
-10.12.2023 в період з 07 год. 41 хв. 07 год 59 хв., магазин цигарок, 3а адресою: м. Київ, вул. Академіка Палладіна, буд. 23-А - на загальну суму 555 гривень 00 копійок;
- 10.12.2023 в період часу з 08 год. 15 хв. по 08 год. 22 хв., магазин «Рошен» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Палладіна, буд. 13/1 - на загальну суму 285 гривень 35 копійок;
Своїми діями ОСОБА_6 завдав потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 1259 гривень 93 копійки.
Під час судового розгляду, прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України щодо внесення змін до ст. 51 КУпАП, зокрема щодо зміни вартості викраденого майна та відповідно декриміналізації діянь по викраденню майна на суму до 2684 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав заявлене прокурором клопотання, зазначив, що йому зрозуміло суть обвинувачення та надав згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно із ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Зі змісту ч. 8 ст. 284 КПК України слідує, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та визначено граничну вартість викраденого чужого майна, яка може підпадати під кваліфікацію дій особи за відповідною частиною статті 51 КУпАП, а саме: до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Станом на день вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення - 10.12.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становить 2684,00 грн./місяць, отже податкова соціальна пільга становить 1342,00 грн., а розмір неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації кримінальних правопорушень - 2684,00 грн.
Загальна сума викраденого ОСОБА_3 становить 1259 грн. 35 коп.
Вказане дає суду підстави вважати, що має місце втрата чинності законом, який встановлював кримінальну протиправність діяння, - викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, вартість якого на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного вище у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_3 , відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки судом встановлено наявність згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України, ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1