Справа № 136/1194/24
провадження №3/136/405/24
25 листопада 2024 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,
прокурора Максимишина О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець матеріали, що надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженця с. Скитка, Липовецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не притягуваного до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Відповідно до протоколу за №347 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 05.06.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи депутатом 8 скликання Липовецької міської ради, являючись згідно пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону), суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 та п. 27 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин, лише 04.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік (після звільнення).
Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'являвся неодноразово, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справ.
Окрім цього, у зв'язку із обізнаністю ОСОБА_1 про день та час розгляду справи, до нього застосовувались заходи забезпечення провадження та його було піддано приводу, однак в судове засідання не доставлено жодного разу.
Крім того, на офіційному сайті Липовецького районного суду Вінницької області в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи. При цьому він клопотання про відкладення судових засідань не подано, причини неявки не повідомлені.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ст. 1724 - 1729 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право бути присутнім та безпосередньо брати участь у судовому засіданні стосовно встановлення обґрунтованості складеного відносної неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про складання матеріалів стосовно нього, час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність у провадженні суду справи, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів в підтвердження поважності причин його неявки в судове засідання, отож його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи.
Тоді як надані на виконання постанов суду про привід документи особою, яка його виконувала, а саме протокол ультразвукового обстеження та виписка не свідчать про неможливість явки особи до суду.
Приймаючи до уваги, що хоча законом визначено обов'язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні, утім врахувавши поведінку особи, яка притягується до відповідальності, свідоме затягування розгляду справи за відсутності поважних причин, суд, відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, не зупиняючи провадження у справі, так як подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв'язку з чим просив суд притягнути його до адміністративної відповідальності та накласти стягнення в розмірі передбаченому вказаною статтею.
Суд, заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив наступне.
Відповідно до Витягу з рішення 1 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області за №1 від 20.11.2020 (а.с.21), вирішено прийняти до відома факт початку повноважень депутатів Липовецької міської ради 8 скликання, у тому числі депутата ОСОБА_1 по округу за №1 та видати посвідчення депутатам.
Відповідно до Витягу з протоколу за №6 пленарного засідання позачергової 6 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 22.01.2021 до відома депутатів, у тому числі ОСОБА_1 було доведено необхідність дотримання вимог ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо своєчасної подачі декларацій особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік по формі, яка визначена Національним агентством.
Як слідує із Витягу з Протоколу за №1/2023 позачергового з'їзду політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» від 24.04.2024 було прийнято рішення про відкликання депутата Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області VIII скликання ОСОБА_1 за народною ініціативою.
За наслідками розгляду вказаного рішення Постановою Липовецької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області №1 від 10.05.2023, ОСОБА_1 було відкликано з числа депутатів Липовецької міської ради 8 скликання, за народною ініціативою.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що ОСОБА_1 подавав декларації за 2016-2022 роки, тоді як за 2023 рік подав 04.04.2024 о 23:01 год. після звільнення.
Відповідно до пп. "б" п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про запобігання корупції" суб'єктами на яких поширюється дія вказаного Закону є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
Аналогічні норми кореспондуються з положеннями вимог ч. 3 ст. 8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" відповідно до якої на депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції". Депутати місцевих рад зобов'язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
За таких обставин, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 20.11.2020 по 10.05.2023 мав повноваження депутата 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, зобов'язаний був щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та до його відома було доведено вимоги фінансового контролю.
Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У відповідності до статті 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Абзацом 2 частиною 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Так, згідно п. 27 Прикінцевих положень ЗУ «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
На виконання п. 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало Роз'яснення від 13.11.2023 № 4 з метою забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, зокрема щодо типів існування декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб'єкта декларування, а саме:
1)щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
2)декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов'язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.
3)декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено
Окрім цього, пунктом 2-2 даного Роз'яснення, передбачено, що особи які звільнились у період з 01.01.2023 до 11.10.2023 (включно) - подають:
1)декларацію за 2021 рік (щорічну декларацію з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або місцевого самоврядування» або кандидата на посаду - за потреби та якщо відповідна декларація не подана раніше) - до 31.01.2024;
2)щорічну декларацію з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або місцевого самоврядування» за 2022 рік - до 31.01.2024 (якщо така декларація не подана раніше);
3)декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями - до 31.01.2024;
4)декларацію з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)» за 2023 рік - до 31.03.2024.
Отож у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію за 2023 рік (після звільнення) до 31.03.2024.
Судом було встановлено за даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, що ОСОБА_1 лише 04.04.2024 о 23:01 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за 2023 рік (після звільнення) (https: //public, nazk.gov. ua/documents/2dff6b84-38fb-45a3-942e- 78b0e5bcda38).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначив, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин.
Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
Згідно наданої інформації наданої з Липовецької міської ради ОСОБА_1 , були доведені вимоги фінансового контролю. ОСОБА_1 подавав Е-декларації: 06.02.2018 щорічна за 2016 рік; 29.03.2018 щорічна за 2017; 27.03.2019 щорічну за 2018; 31.05.2020 щорічна за 2019; 30.03.2021 щорічна за 2020; 28.01.2024 щорічна за 2021; 28.01.2024 щорічна за 2022, отож йому відомий порядок подачі декларацій та наслідки їх неподання.
Відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
З об'єктивної сторони протиправний намір цього адміністративного правопорушення реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації) та бездіяльності (неподання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі та узгоджуються між собою.
Досліджені та перевірені судом обставини в контексті наданих доказів «поза розумним сумнівом» свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.
Суд враховує, що першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявлятися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування, а також зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимими.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, приймаючи до уваги ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, що передбачений санкцією статті, за якою інкриміноване адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 9, 23-24, 27, 33-35, ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 221, 251-252, 276, 283-284, 294 КУпАП, суд,
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 к., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити, що відповідно до статті 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Повний текст постанови суду складено 28.11.2024.
Суддя Світлана ШПОРТУН