Справа № 568/1735/23
Провадження № 1-в/568/67/24
27 листопада 2024 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2
за участі представника органу пробації ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Дубенського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Рівненській області ОСОБА_3 про приведення вироку суду у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024р. №3886-ІX, щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року зач.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, -
До Радивилівського районного суду Рівненської області звернувся начальник Дубенського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Рівненській області з поданням про приведення вироку Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року щодо ОСОБА_5 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року.
Подання мотивоване, тим що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024 року, яким було внесені зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ст.51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
У зв'язку зі змінами, внесеними до ст.51 КУпАП Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, після 09.08.2024 року, дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 КУпАП.
Посилається на те, що згідно вироку Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року ОСОБА_5 за одним епізодом здійснив крадіжку грошових коштів в розмірі 1000 гривень, за другом епізодом в розмірі 500 гривень та за третім епізодом в розмірі 406 гривень, що враховуючи викладені вище норми законодавства України, виключає (скасовує) кримінальну відповідальність за ст.185 КК України.
Відтак, з метою вирішення питання виконання вироку, просить суд звільнити засудженого ОСОБА_5 від призначеного вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року покарання за ч.4 ст.185 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Представник Дубенського районного сектору №3 філії ДУ «Центр пробації» ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане подання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримала, вважає, що враховуючи те, що ОСОБА_5 за вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року вчинив крадіжку на суму 1906 гривень, що не перевищує розмір встановлений в ст.51 КУпАП в редакції, що діє на даний час, слід вважати, що караність даного діяння за законом усунена, а тому він підлягає негайному звільненню від призначеного покарання. Однак, враховуючи, що ОСОБА_5 вказаним вироком також був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України вважає, що вирок суду необхідно привести у відповідність до вимог закону.
Засуджений в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення подання.
Суд, беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали подання, вважає, що подання обґрунтоване і підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.3 ст.357 КК України до покарання у виді 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки.
За вироком суду, вказана крадіжки були скоєні ОСОБА_5 21 листопада 2023 року, розмір викрадених грошових коштів становить 1906 грн.
22 лютого 2024 року ОСОБА_5 був поставлений на облік в Дубенський районний сектор №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 КУпАП.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1п.169.1ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із п.п.169.1.1. п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2684,00 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП (в редакції закону станом на 09 серпня 2024 року), крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення, тобто станом на 2023 рік, не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2684,00 грн., а згідно вироку суду вартість викраденого склала 1906 грн., тобто є меншою від необхідної суми для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною 1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу, що визначено положеннями ст.74 КК України.
Пункт 13 ч.1 ст.537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.2 і 3 ст.74 КК України.
Суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст.74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_5 засуджений до покарання за вчинення діяння, що мало місце в листопаді 2023 на суму менше 2684 грн., кримінальна караність яких законом усунена, суд дійшов висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає до задоволення, у зв'язку з чим останній підлягає звільненню від призначеного покарання за ч.4 ст .185 КК України, призначеним вироком суду від 18 січня 2024 року.
В той же час, вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року ОСОБА_5 призначено покарання за ч.1 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень, за ч.3 ст.357 КК України у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 680 гривень. При цьому, за правилами ч.1 ст.70 КК України покарання за ч.1 ст. 357, ч.3 ст.357 КК України було поглинуто покаранням, призначеним за ч.4 ст.185 КК України. Оскільки, ч.1 ст.357 та ч.3 ст.357 КК України не підпадає під декриміналізацію, тому вищевказаний вирок підлягає подальшому виконанню в частині покарання, яке було призначене за ч.1 ст.357 та ч.3 ст.357 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Керуючись ст.ст. 369, 372, 537, 539 КПК України, ст. 74 КК України, суд, -
Подання начальника Дубенського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року за ч.4 ст.185 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року привести у відповідність до вимог Кримінального кодексу України та вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.3 ст.357 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 680 гривень.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1