Справа №567/1713/24
Провадження №1-кп/567/172/24
27 листопада 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
законного представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів
медичного характеру ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, подане в межах кримінального проваження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181170000164 від 24.06.2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Острог Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого, за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
23 червня 2024 року близько 06 год., тобто в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та неодноразово продовжено, востаннє - Указом Президента України від 06.05.2024 року № 271/2024, затвердженого Законом України від 08.05.2024 року №3684 -IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, ОСОБА_5 перебуваючи на подвір'ї житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 та на праві власності належить Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Воскресенської парафії, де скориставшись тимчасовою відсутністю власника, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Formula Rodeo», червоно-сірого кольору - вартістю 3 420 грн., що на праві приватної власності належав ОСОБА_4 та попередньо був залишений власником біля вказаного будинку для зберігання.
Викрадене майно ОСОБА_5 привласнив та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на загальну суму 3 420 грн.
Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
10.10.2024 року до Острозького районного суду Рівненської області від прокурора Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання про застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом підтримав та просив суд його задовольнити. Просив застосувати відносно ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Вказує, що причетність ОСОБА_5 до вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, доведена та згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення його до спеціального лікувального закладу з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню ним суспільно небезпечних діянь.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що ввечері 22.06.2024 року він залишив велосипед марки «Formula Rodeo», червоно-сірого кольору по місцю свого проживання під накриттям біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та зранку наступного дня помітив його відсутність. З даного приводу він звернувся до відділення поліції. Зазначив, що на даний час належний йому велосипед йому повернуто, претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_5 не має.
В судовому засіданні ОСОБА_5 , відносно якого вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, психічний розлад якого не перешкоджає його участі в судовому засіданні, у присутності свого законного представника та захисника, не заперечував обставин, які викладені у клопотанні про застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Крім того, ОСОБА_5 підтвердив, що саме ним було вчинено суспільно-небезпечне діяння за обставин, викладених у клопотанні прокурора. У вчиненому розкаюється, обіцяє в майбутньому подібного не вчиняти.
Законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечила проти задоволення клопотання.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 , погодившись із доводами прокурора, вважає, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом підлягає задоволенню.
Допитаний в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_8 , в присутності законного представника ОСОБА_9 та педагога - психолога ОСОБА_10 , суду показав, що 23.06.2024 року близько 16 год. він перебував спільно з друзями в м.Острозі біля магазину «АТБ», де бачив як ОСОБА_5 їздив по місту велосипедом спортивного типу червоно-сріблястого кольору. Пояснив, що ОСОБА_5 є його сусідом та він раніше такого велосипеда у ОСОБА_5 не бачив. На запитання кому належить такий велосипед - ОСОБА_5 відповів, що тепер цей велосипед буде його.
Допитаний в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_11 , в присутності законного представника ОСОБА_12 та педагога - психолога ОСОБА_10 , суду показав, що 23.06.2024 року в післяобідню пору він гуляв з друзями в м.Острозі та близько 16 год. бачив як ОСОБА_5 їздив по місту одним і тим же велосипедом червоно-сріблястого кольору.
Окрім показів потерпілого та свідків, суд вважає, що суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за обставин викладених у клопотанні прокурора, вчинено ОСОБА_5 , що також повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами.
Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що 24.06.2024р. ВП №3 Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024181170000164 за фактом звернення ОСОБА_4 про те, що невстановлена особа 23.06.2024 року близько 06:00 год. біля церкви Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Воскресенської парафії викрала велосипед марки «Formula Rodeo», червоно-сірого кольору, який належить йому на праві приватної власності.
Згідно протоколу огляду місця події від 23.06.2024 року встановлено, що працівниками поліції була оглянута територія в АДРЕСА_2 , а саме місце, де зберігався під навісом викрадений велосипед марки «Formula Rodeo», червоно-сірого кольору.
З протоколу огляду речей від 24.06.2024 року та доданих до нього ілюстративних таблиць встановлено, що слідчим СВ ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, у присутності понятих, проведено огляд прилеглої території магазину «АТБ» за адресою: м.Острог, вул.Г.Острозької, 1В, в ході якого виявлено та вилучено велосипед марки «Formula Rodeo», червоно-сірого кольору, який в подальшому було визнано речовим доказом.
Згідно висновку експерта №3020-Е від 14.08.2024 року, ринкова вартість велосипеда червоно - сірого кольору марки «Formula Rodeo» становить 3 420 грн.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 723 від 12.09.2024 року встановлено, що ОСОБА_5 під час вчинення суспільно небезпечного діяння страждав на хронічно протікаюче психічне захворювання «Параноїдну шизофренію, безперервний тип перебігу з вираженим змішаним типом дефекту» та не був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення його до спеціального лікувального закладу з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню ним суспільно небезпечних діянь.
Згідно довідок КНП «Острозька БПЛ» ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра.
ОСОБА_5 по місцю проживання характеризується позитивно, заяв та скарг на його поведінку до виконкому Острозької міської ради Рівненського району (Острозької МТГ) Рівненської області не надходило.
З урахуванням наведеного, суд керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до висновку, що за обставин, викладених у клопотанні прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру, мало місце вищезазначене суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке було вчинено ОСОБА_5 .
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_5 під час вчинення суспільно небезпечного діяння страждав на хронічно протікаюче психічне захворювання «Параноїдну шизофренію, безперервний тип перебігу з вираженим змішаним типом дефекту» та не був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Таким чином, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 страждає психічним захворюванням, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто на даний час є неосудним, і потребує застосування примусових заходів медичного характеру, що виключає застосування до нього покарання.
Оцінивши в сукупності досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.4 ст.185 КК України, було вчинено ОСОБА_5
Осудність характеризує здатність особи усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) і керувати ними та є ознакою злочину. Водночас, неосудна особа позбавлена такої здатності внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Згідно ч.2 ст.19 КК України особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності (тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки) не підлягає кримінальній відповідальності та до неї за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно п.1 ч.1 ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності.
Відповідно до ч.3 ст.94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Згідно з п.1 ч.1 ст.503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Відповідно до ст.512 КПК України судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні, а в силу ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ст.513 КПК України під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує чи мало місце суспільно небезпечне діяння/кримінальне правопорушення; чи вчинено це діяння/кримінальне правопорушення певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння/кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 у день та час, вказаний у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та в період вчинення суспільно небезпечного діяння був та на даний час є неосудним.
Беручи до уваги вищевикладене та з врахуванням встановленої судом обставини, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчинено ОСОБА_5 в стані неосудності, суд приходить до висновку, що з метою запобігання вчинення останнім суспільно небезпечних діянь існують фактичні та правові підстави для застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
Зокрема, відповідно до ч.1, ч.3 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, зокрема, такий примусовий захід медичного характеру як госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Так, положеннями ст. 94 КК України визначено критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння та ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб. При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
Водночас, метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст.92 КК України).
Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
Згідно ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про застосування відносно ОСОБА_5 примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом відповідно до п.2 ч.1 ст.94 КК України.
Згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005 року суд не визначає назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа та не визначає строк застосування примусового заходу медичного характеру.
Підстав для застосування інших видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ст.94 КК України, відносно ОСОБА_5 суд не вбачає.
Доказів на підтвердження того, що на час судового розгляду ОСОБА_5 видужав або внаслідок змін у стані його здоров'я відпала потреба у застосуванні примусових заходів медичного характеру, суду не надано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Беручи до уваги те, що відносно ОСОБА_5 вирішується питання застосування примусових заходів медичного характеру без ухвалення обвинувального вироку, а відтак витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 5 679,60 грн. слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 93, 94 КК України, ст.ст.371, 372, 503, 512, 513, 516 КПК України, -
ухвалив :
Клопотання прокурора Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури про застосування до ОСОБА_5 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, примусових заходів медичного характеру - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Острог Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Речові докази: велосипед марки «Formula Rodeo», червоно-сірого кольору, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 - вважати йому повернутим.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1