Справа № 562/3175/24
"19" листопада 2024 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно, -
У поданій в суд заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на гаражне приміщення без номера по АДРЕСА_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 1980 року їй належав дерев'яний гараж по АДРЕСА_1 . У 2001 році їй надано дозвіл на місці існуючого дерев'яного гаража збудувати цегляний гараж та відділом архітектури і будівництва Здолбунівської районної державної адміністрації було виготовлено план будівництва індивідуального гаража, який погоджено у відповідності до законодавства. Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Здолбунівське МБТІ» будівництво гаража проведено, однак належним чином зареєструвати право власності на гараж у неї немає можливості.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.
Згідно поданих клопотань позивач позовні вимоги підтримала повністю, а представник відповідача відзив на позов не подав, просять розглянути справу без їх участі.
З'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Установлено, що 10 листопада 2001 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови м.Здолбунів Рівненської області з відповідною заявою про надання дозволу на будівництво нового цегляного гаража розміром 4х6м на місці існуючого дерев'яного, яка погоджена районною санепідемстанцією та головним архітектором за умови дотримання Державних будівельних норм, а також виготовлено відповідний план на будівництво індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_2 .
Відомості про надання позивачу дозволу на будівництво гаража та затвердження вказаного плану рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради матеріали справи не містять.
На замовлення позивача 23 жовтня 2023 року Комунальним підприємством «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на гараж №б/н, розташований по АДРЕСА_1 , за яким гараж побудований у 2023 році та має такі розміри: висота - 2,75 м, площа основи - 25,3 кв.м., об'єм - 70 куб.м.
Однак наданий позивачем технічний паспорт висновків відповідних компетентних органів про дотримання забудовником Державних будівельних норм, стандартів та правил не містить.
Належних та допустимих доказів законного володіння земельною ділянкою, на якій збудовано гараж, та прийняття вказаного об'єкту в експлуатацію відповідно до «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою КМУ №461 від 13 квітня 2011 року, суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним.
Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст.328 ЦК України).
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст.317 ЦК України.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст.3 цього Закону будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав (в т.ч. права власності) на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, можуть вчинятись, якщо такі права зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, тобто зареєстровані в державному реєстрі прав. Статтею 11 цього Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.
Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Згідно з п.п.6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц.
Оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і йому було відмовлено в такій реєстрації, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав при здійсненні вказаної державної реєстрації на гараж по АДРЕСА_1 , а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за їх безпідставністю.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.258-273, 351 - 355 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст повного рішення виготовлено 27 листопада 2024 року.
Суддя: