Справа № 420/28593/24
27 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо призначення та виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у період з 29 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року у розмірі 30000 грн.;
зобов'язати військову частини НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 29 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року у розмірі 50 000 грн. з урахуванням раніше здійснених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 19.01.2023 року по 20.06.2024 року він, будучи мобілізованим до лав Збройних Сил України, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи. 21.09.2023 року ОСОБА_1 отримав розпорядження вибути з пункту постійної дислокації та прибути в район виконання бойових завдань військовою частиною, де знаходився до 20.06.2024 року.
Позивач зазначає, що внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 26 вересня 2023 року № 566), які набули чинності з 29 вересня 2023 року, зумовити виникнення у Позивача права на отримання додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 50000 грн., проте ОСОБА_1 відповідна виплата здійснювалась у розмірі 30000 грн., чим істотно обмежені права позивача, за захистом яких від звернувся до суду.
Ухвалою суду від 16.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що з позовними вимогами викладеними у позовній заяві відповідач не згоден, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представником відповідача у відзиві вказано, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Отже, вказує представник відповідача, лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 50 000,00 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168. Доводи позивача з приводу того, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є бойові накази (розпорядження), слід відхилити, оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є беззаперечним свідченням його виконання військовослужбовцем та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Перебування позивача у спірний період на військовій службі, виконання обов'язків, пов'язаних із її проходженням, не є автоматичною підставою для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 30 000 грн. та/чи 50 000 грн без дотримання умов, встановлених Постановою Кабінету Міністрів №168. Докази, представлені позивачем, не є достатньо переконливими та допустимими, оскільки вони не відповідають вимогам інструкції з виплати додаткової винагороди.
До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що доводи, викладені у відзиві, позивач вважає абсолютно безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть враховуватися судом при прийнятті рішення у справі № 420/28593/24.
Представником відповідача до суду надано заперечення, в яких зазначено, що ознайомившись з відповіддю на відзив на позов, відповідач відхиляє наведені представником позивача у відповіді на відзив пояснення, міркування та аргументи.
Ухвалою суду від 24.10.2024 року:
- клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у військової частини НОМЕР_1 : належним чином завірену копію посадової інструкції заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи за період служби позивача з 19.01.2023 року по 20.06.2024 року; витяг зі штатного розпису з інформацією щодо переліку штатних посад у складі штабу військової частини НОМЕР_1 (зокрема посади заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи) та підпорядковані штабу військової частини НОМЕР_1 підрозділи;
- у задоволенні заяви представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії відмовити.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 19.01.2023 року по 20.06.2024 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2023 року №257 вважати такими, що переміщений до нового місця дислокування військової частини НОМЕР_1 - в ОСОБА_2 , військовослужбовців наступних підрозділів: 1.2. управління штабу військової частини НОМЕР_1 : 1.2.1. підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 з 22 вересня 2023 року. Підстава: бойове розпорядження оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 06.06.2023 №БР НОМЕР_3 , рапорт підполковника ОСОБА_1 № НОМЕР_4 від 23.09.2023.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року №9278 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підполковник ОСОБА_1 дійсно в період з 23.09.2023 по 06.01.2024, з 21.01.2024 по 20.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Лиман Краматорського району Донецької області. Підстави: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2023 №257; журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 №19г; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024 №176.
Як стверджує позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, у період з 29 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року йому виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року прийнято №168 у розмірі 30000,00 грн.
Позивач вважаючи, що за періоди з 29.09.2023 року по 20.06.2024 року йому не нараховано та не виплачено додаткової винагороди у розмірі 50000 грн, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на дату прийняття даного рішення не припинено та не скасовано.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 09.08.2023 року, № 1001 від 15.09.2023 року, № 1162 від 07.11.2023 року, № 103 від 30.01.2024 року, № 419 від 12.04.2024 року та № 714 від 18.06.2024 року.
Відповідно до п.1 Постанови №168 (у редакції Постанови КМУ № 836 від 09.08.2023 року, яка у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.
Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» згідно з наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року.
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Відтак, для отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі 50000,00 грн військовослужбовці, перелік яких наведений у п.1 Постанови №168 повинні:
1) виконувати бойові (спеціальні) завдання;
2) бути при цьому у складі зокрема штабу військової частини, яка
3) здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Водночас, перебування такого військового у районах ведення бойових (воєнних) дій не є підставою для виплати йому додаткової винагороди у підвищеному до 50000,00 грн розмірі.
Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується проходження позивачем у спірний період військової служби у складі штабу військової частини.
Водночас, з матеріалів справи, а саме довідки відповідача від 22.06.2024 року №9278 також вбачається, що ОСОБА_1 в період з 23.09.2023 по 06.01.2024, з 21.01.2024 по 20.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Лиман Краматорського району Донецької області.
До суду відповідачем також було надано витяги з журналу ведення бойових дій №19т від 13.06.2024 року, з яких вбачається ведення воєнних (бойових) дій підрозділами військової частини НОМЕР_1 на лінії бойового зіткнення та виконання позивачем та виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань.
Доводи відповідача, що “лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 50 000,00 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168» є необґрунтованими та суперечать вищевикладеним нормам Постанови №168 та Порядку №260, які не містять вимоги безпосередньої участі таких військових у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а зазначають саме про необхідність виконання військовим бойових (спеціальних) завдань (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), виконання яких ОСОБА_1 відповідачем не заперечується.
При цьому згідно витягів з наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення ведення районів ведення воєнних (бойових) дій у спірний період, територія Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області віднесена до зони ведення бойових дій.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 5 розділу XXXIV Порядку №260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 6 розділу XXXIV Порядку №260).
Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Відтак, зважаючи на викладене, оскільки позивач є військовим, який виконував бойові (спеціальні) завдання у складі управління штабу військової частини НОМЕР_1 , яка здійснювала оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо призначення та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року ОСОБА_1 у період з 29 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року у меншому розмірі 30000,00 грн.;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 29 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року у розмірі 50000,00 грн. пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у складі управління штабу військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням раніше здійснених виплат.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного суд вважає за доцільне у задоволенні позову відмовити.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо призначення та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року ОСОБА_1 у період з 29 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року у меншому розмірі 30000,00 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 29 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року у розмірі 50000,00 грн. пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у складі управління штабу військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням раніше здійснених виплат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Марин П.П.