Справа № 420/28048/24
27 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорта солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, від 4.07.2024 року про його звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за станом здоров'я на підставі висновку госпітальної ВЛК психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону свідоцтва про хворобу № 98 від 20.06.2024 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 4.07.2024 року про його звільнення з військової служби на підставі Відповідно пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за станом здоров'я на підставі висновку госпітальної ВЛК психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону свідоцтва про хворобу № 98 від 20.06.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до свого командира (засобами поштового зв'язку Укрпошта від 05.07.2024 року) з рапортом про звільнення з військової служби, через непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку за висновком ВЛК (свідоцтво про хворобу № 98 від 20.06.2024 року госпітальної ВЛК психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону), проте відповіді на рапорт про звільнення з військової служби, через непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку за висновком ВЛК позивач на сьогоднішній день не отримав.
Позивач у позовній заяві також зазначає, що відповіддю командира в/ч НОМЕР_1 на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 від 15.07.2024 року № 1/2/746 повідомлено, що з 09 лютого 2024 року та по теперішній час солдат ОСОБА_1 незаконно відсутній на території місця дислокації військової частини НОМЕР_1 внаслідок неповернення з щорічної відпустки до військової частини НОМЕР_1 . Внаслідок цього, на підставі Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань сформованого слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі від 18.04.2024 року №62024080200000444, солдата ОСОБА_1 було увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Також було повідомлено, що командування військової частини НОМЕР_1 , не може здійснювати розгляд рапорту на звільнення солдата ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що як вбачається з перелічених та доданих до заяви документів, військовослужбовець, солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 1998 року народження, не вчиняв дії, передбачені ч.5 ст. 407 КК України. А не з'явлення його з чергової відпустки до розташування в/ч НОМЕР_1 сталося не з його вини та умислу, а через те, що він був госпіталізований до КНП «Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я ООР» та госпіталізований в 6 відділення (психіатричний стаціонар закритого типу). ОСОБА_1 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні КНП «Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я ООР» не мав можливості повідомити командування в/ч НОМЕР_1 про причини свого не прибуття в розташування військової частини на підставі заборони користування телефонним зв'язком на території відділення стаціонару КНП «Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я ООР».
Також позивач у позовній заяві зазначає, що стосовно не розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 вважаємо, що відповідачем було допущено протиправні дії у вигляді бездіяльності а тому єдиним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі ст. 17-а, графи ІІ Розкладу хвороб відповідно висновку ВЛК (свідоцтво про хворобу № 98 від 20.06.2024 року госпітальної ВЛК психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону).
Ухвалою суду від 10.09.2024 року адміністративний позов залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 23.09.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалу від 23.09.2024 року відповідачем отримано в системі “Електронний суд», проте відзив на позов до суду станом на дату прийняття даного рішення не надано.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2022 №7 зараховано в списки особового складу, на всі види забезпечення, призначено на посаду, вважати такими що справи та посади прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадами. Вислугу років станом на "30" березня 2022 року встановити 00 років 00 місяців 01 днів: солдата ОСОБА_1 , стрільцем 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 при військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), ВОС-100915А, шпк "солдат".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2024 №130 відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" статей 1441 - 1443 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від "10" грудня 2008 року, на підставі Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від "18" квітня 2024 року №62024080200000444 солдата ОСОБА_1 , колишнього номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади та призупинити військову службу з 18 квітня 2024 року.
Представником позивача до відповідача було подано адвокатський запит, у відповідь на який відповідачем надано лист від 15.06.2024 року №1/2/601, в якому зазначено: “...З 09 лютого 2024 року та по теперішній час солдат ОСОБА_2 незаконно відсутній на території місця дислокації військової частини НОМЕР_1 в наслідок неповернення з щорічної відпустки до військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 144-1-144-3 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, на підставі Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань сформованого слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі від 18.04.2024 року №62024080200000444, солдата ОСОБА_3 було увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Виходячи з вищенаведеного командування військової частини НОМЕР_1 , не здійснювати направлення солдата ОСОБА_2 може ОСОБА_4 на медичний огляд ВЛК.
Особову справу та копії матеріалів службового розслідування було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Солдат ОСОБА_2 , як військовослужбовець Збройних сил України мав прямий обов'язок доповідати безпосередньому командиру про своє переміщення та надавати підтверджуючі документи.
Разом з тим з 08.02.2024 по теперішній час солдат ОСОБА_2 жодним чином не повідомив командування військової частини НОМЕР_1 про своє місце перебування та не надав підтверджуючих документів.
Від КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ОМР також з 08.02.2024 року також протягом більш ніж трьох місяців не надходило інформації про шпиталізацію військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
За вищенаведеною інформацією, військовою частиною НОМЕР_1 буде направлено заяву до ТУ ДБР за місцезнаходженням КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ОМР з метою здійснення перевірки фактів законності умов та обставин ймовірної шпиталізації військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 та не повідомлення КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ОМР командування військової частини НОМЕР_3 .».
До зазначеного листа відповідаче додано акт службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 року, яким зроблено висновок, що за не виконання сумлінно і чесно військового обов'язку, не виконання службових обов'язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, не виконання спеціальних обов'язків, які були покладені на нього під час виконання завдань, за те що не був зразком високої культури, скромності й витримки, не беріг військову честь, за те що не захищав свою й не поважав гідність інших людей, за те що не підтримував на високому рівні особисту бойову готовність, за те що не був хоробрим та ініціативним, не стримував від негідних вчинків себе та інших військовослужбовців, під час перебування поза розташуванням військової частини не поводився з гідністю і честю, допускав порушення громадського порядку та негідні вчинки, не сприяв командирові у відновлені та постійному підтриманні порядку й дисципліни, порушення вимог абзацу 2 статті 11, статті 16, статті, статті 17, статті 49, абзацу 8, 15 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та, абзацу 5 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдата ОСОБА_5 , помера обслуги гранатометного відділення взводу вогненої підтримки роти вогневої підтримки військової шегини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності: накласти дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА".
05.07.2024 року позивачем засобами поштового зв'язку направлено на адресу командира військової частини НОМЕР_1 направлено рапорт від 04.07.2024 року про звільнення його, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з військової служби.
У своєму рапорті позивач вказав, що висновком (постановою) госпітальної ВЛК психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 20.06.2024 року визначено його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі ст. 17-а, графи ІІ Розкладу хвороб та що керуючись зазначеною нормою Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також п. 233 Положення про проходження 1 громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, він не висловлюю бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю.
До вказаного рапорту позивачем додано:
1. Копію військового квитка ОСОБА_1 ;
2. Свідоцтво про хворобу № 98 з висновком ВЛК від 20.06.2024 року;
3. Епікриз з історії хвороби № 927 ОСОБА_1 КНП «Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я».
Також позивачем 05.07.2024 року направлено відповідачу рапорт (пояснення) від 04.07.2024 року.
Відповідно до інформації з офіційного веб сайту АТ “УКРПОШТА» вказані рапорти відповідачем отримано 09.07.2024 року.
Вирішуючи дану справу, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі також Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось вище, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 при військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), ВОС-100915А, шпк "солдат" та його наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2024 №130 увільнено від займаної посади та призупинено військову службу з 18 квітня 2024 року.
Також, як вбачається з листа відповідача від 15.06.2024 року №1/2/601 особову справу та копії матеріалів службового розслідування було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з абзацом першим частини 2 статті 24 Закону №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Абзацом другим частини 2 статті 24 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Так, відповідно до листа слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області від 24.07.2024 року №4/249/аз: “... 17.06.2024 постановою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону підслідність вказаного кримінального провадження визначено за Одеським районним управлінням поліції № 1 ГУНП в Одеській області, однак станом на 24.07.2024 фактично матеріали кримінального провадження № 62024080200000444 до зазначеного підрозділу поліції ще не надійшли».
При цьому, лише 07.10.2024 року Одеським районним управлінням поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області прийнято постанову про закриття кримінального провадження №62024080200000444 від 18.04.2024 закрити у зв'язку з відсутністю у діях солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються (абзац третій частини другої статті 24 Закону №2232-XII).
Відповідно до абз. 6 ч.2 ст.24 Закону №2232-XII військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Аналогічні норми містяться в пунктах 144-1 і 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно з абз. 5 ч.2 ст. 24 Закону №2232-XII військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців (абзац 8 частини 2 статті 24 Закону №2232-XII).
Абзацом першим пункту 144-4 Положення № 1153/2008 встановлено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 144-6 Положення № 1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Проаналізувавши викладені норми суд доходить висновку, що військовослужбовець, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, і військову службу якого призупинено, вважається таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби, і може бути звільнений з військової служби під час дії воєнного стану виключно на підставі підпункту «в» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання).
Така особа може бути звільнена з військової служби з інших підстав лише після продовження його військової служби у порядку, встановленому пунктом 144-6 Положення № 1153/2008.
Проте, позивачем доказів продовження його військової служби до суду не надано, так само як не надано доказів скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2024 №130, яким його військову службу призупинено.
Крім того, навіть за умови поновлення військової служби позивача станом на дату подання ним рапорту на звільнення з військової служби, суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до пп. «б» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п.2 п.225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_4 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
Відповідно до п.233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Пунктом 5 розд. І затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі Інструкція №280) визначено, що командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, у тому числі у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, в управліннях, відділах, службах, відділеннях та групах персоналу (далі - служба персоналу), Кадровому центрі Збройних Сил України (далі - Кадровий центр Збройних Сил) та кадрових центрах видів Збройних Сил (далі - кадровий центр), на кораблях (суднах) та в підрозділах військових частин, створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
Відповідно до п. 1 розд. Х Інструкції №280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
При цьому, проєкти наказів по особовому складу перед поданням їх на підпис відповідному командиру (керівнику), повинні бути перевірені (вичитані) виконавцем, зазначені в пунктах наказу облікові дані військовослужбовців або працівників уважно звірені з наявними документами персонального обліку, посади - зі штатом, штатним розписом. Про відсутність помилок у проєкті наказу та відповідність його пунктів законодавству на звороті останнього аркуша наказу виконавець та безпосередній керівник служби персоналу (або посадова особа, на яку покладено завдання роботи з персоналом, де штатом не передбачено відповідної служби або окремої штатної посади), засвідчують своїми підписами.
У разі проведення перевірки проєкту наказу по особовому складу іншими посадовими особами вони також ставлять свої підписи. Зразок звороту останнього аркуша наказу по особовому складу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції. (п.19 розділу ХІ Інструкції №280).
Кожний проєкт наказу по особовому складу обов'язково подається на юридичну експертизу до відповідної юридичної служби або посадової особи, на яку покладено завдання з проведення правової роботи. Віза посадової особи, яка проводила юридичну експертизу, проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу по особовому складу. (п.20 розділу ХІ Інструкції №280).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абз. 2 п. 14.10 розд. XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз.3 п.14.10 розд. XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Судом з рапорту позивача встановлено, що позивач до призупинення військової служби був солдатом, номером обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п.127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України) солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.
Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення (п.125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно з п.119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).
Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля) (п.111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до п.101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Згідно з п.66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону)* в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки. Командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що рапорт позивача про звільнення подано командирові військової частини НОМЕР_1 , тобто командирові окремого батальйону, а не прямому командиру, яким згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є командир відділення.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 в частині не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби позивача з огляду на те, що військова служба позивача є призупинена та зважаючи в цілому на допущення ним порушень щодо порядку подання рапорту на звільнення з військової служби.
Відтак, зважаючи на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя П.П. Марин
.