справа №380/19881/24
провадження № П/380/20082/24
з питань залишення позову без розгляду
27 листопада 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.06.2024 №348 о/с «Про особовий склад» в частині переміщення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.08.2024 №3362 «Про застосування дисциплінарного стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області» в частині застосування до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.09.2024 №595 о/с «Про особовий склад»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Червоноградського районного відділу поліції ГУНП з 26 червня 2024 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.2024 року по момент винесення рішення судом.
Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
14.11.2024 представником відповідача подано до суду заяву про залишення позову без розгляду в частині визнання протиправним і скасування наказу ГУНП у Львівській області від 25.06.2024 №348 о/с у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви представник відповідача вказує, що згідно з листом Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області (№ 29624-2024 від 23.10.2024 (134196)) колишнього працівника ОСОБА_1 26.06.2024 області було ознайомлено із наказом ГУНП у Львівській області № 348 о/с від 25.06.2024, надіславши витяг із вказаного наказу через мобільний додаток «WhatsApp», оскільки особисто з'явитися в Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області для ознайомлення, відмовився. Вищевказане також підтверджується рапортом начальника СКЗ ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_2 від 01.08.2024, який долучений до матеріалів службового розслідування. Вважає, що позивач ознайомився з оскаржуваним наказом 26.06.2024, а з позовом до суду звернувся тільки 23.09.2024, тобто з пропуском місячного терміну, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Ухвалою суду від 19.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду із позовом.
22.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків. У заяві представник позивача зазначає, що відповідачем подано до суду матеріали службового розслідування у яких міститься розписка позивача від 07.05.2022 (також додано копію розписки до заяви від 14.11.2024) у якій ОСОБА_1 повідомив про фактичну адресу проживання: АДРЕСА_1 , електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний номер телефону НОМЕР_1 та про наявність месенджеру «Viber».
Зауважує, що згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
В свою чергу позивач не повідомляв відповідача про наявність месенджера «WhatsApp» та не надавав згоди про обмін наказами та розпорядженнями з питань трудових відносин саме за допомогою цього способу електронної комунікації. При цьому відповідачу була відома електронна адреса ОСОБА_1 про яку він повідомив у розписці від 07.05.2022.
Вважає, що відповідач не надав доказів належного ознайомлення позивача із витягом із наказу ГУНП у Львівській області № 348 о/с від 25.06.2024, так само як і доказів неможливості з поважних та об'єктивних причин, надіслати спірний витяг на вказані позивачем засоби комунікації: електронну пошту, месенджер «Viber» чи поштову адресу: АДРЕСА_1 . При цьому, як вбачається із матеріалів службового розслідування відповідач надсилав інші документи позивачу саме на електронну пошту та поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Представник позивача вказує, що обрання відповідачем з власної ініціативи іншого способу електронної комунікації, аніж це погоджено між сторонами, не відповідає нормам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та не може свідчити про належне ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом ГУНП у Львівській області № 348 о/с від 25.06.2024 в частині переміщення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, а відтак клопотання відповідача щодо пропущення строку звернення до суду в частині оскарження наказом ГУНП у Львівській області № 348 о/с від 25.06.2024 є безпідставним. Водночас із наданих стороною відповідача роздруківок з месенджеру «WhatsApp» не можливо встановити, що надсилались повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , так само як і не можливо встановити відправника та зміст самого повідомлення.
На думку представника позивача, також не заслуговують на увагу твердження відповідача, що позивач особисто з'явитися в Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області для ознайомлення, відмовився, адже з 26.06.2024 по 29.06.2024 ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Належне ознайомлення позивача із спірним наказом є обов'язком відповідача, відтак, лише у випадку надання достатніх та належних доказів ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом, може бути підставою залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 , в частині оскарження наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.06.2024 №348 о/с «Про особовий склад», що стосується переміщення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, в протилежному випадку матиме місце порушення права на доступ до суду. Просить поновити позивачу строк звернення до суду щодо визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.06.2024 №348 о/с «Про особовий склад» в частині переміщення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП.
Вирішуючи заяву представника відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як встановлено судом з матеріалів справи, витяг зі спірного наказу від 25.06.2024 №348 о/с було направлено позивачу за допомогою месенджеру «WhatsApp», що підтверджується рапортом від 01.08.2024 члена дисциплінарної комісії відповідача - начальника СКЗ Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, та скріншотом повідомлення з месенджеру «WhatsApp».
Як вважає відповідач, саме із дати отримання позивачем у месенджері «WhatsApp» витягу зі спірного наказу від 25.06.2024 №348 о/с розпочався відлік місячного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
У матеріалах справи наявна копія розписки позивача від 07.05.2022, наданої відповідачу, зі змісту якої встановлено, що позивач підтвердив особистим підписом ознайомлення із вимогами Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» надав згоду на обробку своїх персональних даних для використання в межах професійних, службових, трудових обов'язків. Позивач повідомив свою адресу проживання та вказав про наявність засобів електронної комунікації: електронна адреса та мобільний номер телефону, на якому встановлено месенджер «Viber».
З наведеного суд робить висновок, що позивач не повідомляв відповідача про наявність у нього месенджеру «WhatsApp» та можливість електронної комунікації із відповідачем (роботодавцем) за допомогою цього месенджеру.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зробила наступні правові висновки щодо електронних доказів:
- подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу;
- поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами;
- суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права.
Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти в конкретних відносинах.
Суд зазначає, що із скріншоту з месенджеру «WhatsApp», долученого представником відповідача до заяви про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, не можливо встановити авторів цього листування. Крім цього, позивач не надавав своєї згоди на здійснення електронної комунікації із відповідачем за допомогою месенджеру «WhatsApp», зокрема, щодо трудових правовідносин.
Інших доказів належного ознайомлення позивача зі спірним наказом від 25.06.2024 №348 о/с чи його витягом представник відповідача суду не надав.
Вищенаведене надає підстави для висновку, що представником відповідача належним чином не обґрунтовано факт пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про оскарження наказу відповідача від 25.06.2024 №348 о/с.
З урахуванням предмету даного позову, а також вищенаведених правових висновків Верховного Суду, зважаючи на приписи норми ч.5 ст.242 КАС України, суд робить висновок про відсутність підстав для застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, а саме залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу ГУНП у Львівській області від 25.06.2024 №348 о/с у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Як наслідок, у задоволенні заяви представника відповідача України слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала з питань залишення позовної заяви без розгляду окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 27.11.2024 року.
Суддя Костецький Н.В.