26 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4995/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.04.2024 № 935120141231 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 (13559,41 грн), починаючи з 16.04.2024;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05.02.1990 по 27.09.1998, з 01.01.2004 по 25.12.2014, з 30.12.2014 по 16.04.2024 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-ХП, починаючи з 16.04.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що застосування органом ПФУ при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної вперше, показника середньої заробітної плати за 2016- 2017 (3764,40 грн.) збільшений на 1,17 (відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році»), на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 № 251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»), на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»), на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»), на 1,0796 (відповідно до постанови від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), тобто 7994,47 грн. - не є законним, оскільки це порушує ч. 1 ст. 9, ст. 10, ст. 27 ЗУ №1058-IV. В даному випадку, відповідач фактично ототожнює поняття переведення з одного виду пенсії на інший в межах ЗУ №1058-IV та первинне призначення пенсії на підставі ЗУ №1058-IV.
Також вказує, що Увесь час роботи позивачки, з 05.02.1990 по 27.09.1998, з 01.01.2004 по 25.12.2014, з 30.12.2014 по 16.04.2024, ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» була і залишаються чинною.
Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Третьою особою подано пояснення по справі. Вказує, що переведення на пенсію за віком за заявою від 15.03.2023 проведено у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства, підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки для розрахунку заробітної плати за нормами ч.2 ст. 40 Закону №1058, відсутні (а.с.48-51).
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Попередньо позивачу було призначено пенсію за вислугу років 26.12.2014 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ.
16.04.2024 ОСОБА_1 через веб-портал ПФУ звернулася до відповідача із заявою по формі Порядку №22-1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також надала заяву, в якій також додатково просила призначити пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивачка просила застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), та зарахувати періоди роботи в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ на підставі трудової книжки НОМЕР_1 , довідки №1049/01-19 від 15.04.2024, довідки від 25.09.2023 №2559/01-19, які видані КНП «Маловисківська лікарня», індивідуальних персоніфікованих відомостей про застраховану особу по формі ОК-5 (а.с.19).
Рішенням від 24.04.2024 №935120141231 (копію додано до позову) за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Харківській обл.) відмовило позивачеві в перерахунку пенсії через відсутність підстав (а.с.24).
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV. У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 року у справі № 500/4392/22, від 16.10.2023 у справі № 560/3312/22.
Як вже зазначалося вище, позивачу у 2014 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV остання звернулася 16.04.2024 вперше, а тому, в цьому випадку, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а, де суд зазначив, що у випадку призначення особі пенсії відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Така правова позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 24.06.2021 у справі № 243/8903/16-а від 19.01.2022 у справі № 528/639/17.
Оскільки позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернулася вперше, тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058-IV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, при призначенні позивачу в квітні 2024 року пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV відповідачем необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно з ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, а саме (2021-2023 роки).
Щодо вимоги зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05.02.1990 по 27.09.1998, з 01.01.2004 по 25.12.2014, з 30.12.2014 по 16.04.2024 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-ХП, починаючи з 16.04.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до протоколу стажу врахованого органом ПФУ позивачці, відповідач не врахував періоди роботи з 05.02.1990 по 27.09.1998, з 01.01.2004 по 25.12.2014, з 30.12.2014 по 16.04.2024 у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я до стажу в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788- ХІІ (далі - ЗУ №1788-ХІІ) (а.с.25-28).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року № 340/10507/23 адміністративний позов ОСОБА_1 , до Головного управління ПФУ у Волинській області, Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, Головного управління ПФУ в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009 - задоволено частково, та вирішено визнати протиправним та скасувати рішення №935120141231 від 04.10.2023 про перерахунок пенсії, відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказаним рішенням суду встановлено наступне.
Згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім іншого, лист-роз'яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено: При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2002р.
Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.10.97 р. № 303 Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Судом встановлено, що до заяви про перерахунок від 29.09.2023 позивачем долучено довідку про підтвердження наявного трудового стажу, видану КНП "Маловисківська лікарня", за періоди роботи:
- з 02.08.1982 - медичної сестри хірургічного відділення
- з 01.09.1989 - медичної сестри операційної хірургічного відділення
- з 05.02.1990 - медичної сестри по анестезіології і реанімації
- з 02.04.1998 - анестезіста операційної
- з 28.09.1998 - старшої медичної сестри відділення анестезіології і реанімації
- з 01.10.2002 по 25.12.2014 - старшої медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії.
З зазначених вище періодів роботи, які містить довідка, при прийнятті рішення до страхового стажу позивача зараховано період роботи з 28.09.1998 по 31.12.2003 / 5 років 3 місяці 4 дні/ у подвійному розмірі / 10 років 6 місяців 8 днів/, на підставі витягу з наказу Маловисківськї РЦЛ від 28.09.1998 №22 про відкриття відділення анестезіології - реаніматології.
Обчислення розміру пенсії проведено з урахуванням страхового стажу 48 років 06 місяців 06 днів /стаж порахований по 31.12.2022/.
Отже, стаж роботи позивача у вказані періоди дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно із п.3 ст. 40 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Приписами ч.2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, як зазначено в частині 3 вказаної статті, страховий стаж ураховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV установлено, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Як наголошувалось судом раніше, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Суд зауважує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.
При цьому стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що встановлення судового контролю є правом суду, а також з огляду на те, що відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення після його набрання законної сили, суд вважає за можливе не встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн (а.с.42), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 24.04.2024 №935120141231 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), починаючи з 16 квітня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05.02.1990 по 27.09.1998, з 01.01.2004 по 25.12.2014, з 30.12.2014 по 16.04.2024 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 16 квітня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО