26 листопада 2024 року № 640/38183/21
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повторного зменшення розміру пенсії з 90% до 70% під час її перерахунку на підставі довідки АДПСУ від 06.07. 2020 №11/111 та виплаті з 01.04.2019 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 перераховану на підставі довідки АДПСУ від 06.07.2020 №11/111 (відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2021 у справі №640/25279/20), у розмірі 90% грошового забезпечення (підтвердити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2020 у справі 640/17589/19).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру його пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення з 01.04.2019. Наголошено на тому, що встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами. Таким чином, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового розміру пенсії з 01.04.2019 з 90% до 70%.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача та відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Станом на момент призначення пенсії позивачу, її розмір становив 90% сум грошового забезпечення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 пенсійним органом здійснено з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача, при проведенні якого розмір пенсії був зменшений з 90% до 70%.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2020 в адміністративній справі №640/17589/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення та провести відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2018.
На виконання рішення суду від 28.05.2020 у справі №640/17589/19 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, внаслідок чого виплата пенсії здійснювалась у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2021 в адміністративній справі №640/25279/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 липня 2020 року № 11/111 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум.
Однак, після виконання вказаного рішення, відсотковий розмір пенсії позивача було зменшено з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 08.11.2021 про проведення перерахунку пенсії у розмірі 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 28.05.2020 у справі №640/17589/19.
Листом від 26.11.2021 відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії позивача з урахуваням 90% сум грошового забезпечення, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2021 по справі №640/25279/20 не зобов'язано пенсійний орган проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% сум грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2262-XII визначено розміри, в яких призначаються пенсії за вислугу років, а згідно з частиною другою вказаної статті максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
До цього, згідно з частиною другою статті 13 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Законом №3668-VI внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, згідно яких цифри « 90» замінено цифрами « 80».
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII (далі - Закон №1166-VII) внесено зміни у частину другу статті 13 Закону №2262-XII, згідно з якими цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Саме така, змінена редакція статті 13 Закону №2262-XII була застосована відповідачем при визначенні розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд приходить до висновку, що положення статті Закону №2262-XII, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.
Наведене в сукупності свідчить про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються до перерахунку вже призначеної пенсії позивачу пенсії, як була призначена станом на момент дії Закону України, який визначає розмір максимального відсотка грошового забезпечення 90%, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 03.04.2018 у справі №175/1665/17, від 24.04.2018 справа №686/12623/17.
Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 04.02.2019 по зразковій справі №240/5401/18 Верховний Суд вказав: «Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала».
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Згідно частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст.13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги ст.13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (VanOosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що право позивача на застосування показника відсоткового значення грошового забезпечення для перерахунку пенсії саме на рівні 90%, а не 70% вже було підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2020 у справі №640/17589/19, на виконання якого відповідачем здійснено з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідачем зменшено відсотковий розмір грошового забезпечення до 70%, що підтверджується розрахунками пенсії, долучених до матеріалів справи.
Вказані дії пенсійного органу розцінюються судом як такі, що порушують одну з головних конституційних засад судочинства, визначених статтею 129 Основного Закону, а саме: принцип обов'язковості рішень суду.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсотка пенсійного забезпечення з 90% до 70%, щодо дає підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу з 90% до 70% від сум грошового забезпечення починаючи з 01.04.2019 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію позивачу на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 липня 2020 року № 11/111 в розмірі 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.
За нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 липня 2020 року № 11/111 з 90% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 липня 2020 року № 11/111 виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.