27 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/18090/23
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 21.09.2021 року № Ф-217-17 на суму 8658,71 грн;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ЄСВ.
В обґрунтування позову зазначає, що є пенсіонером за віком, а тому звільнена від сплати ЄСВ.
Ухвалою судді Липи В.А. від 29.06.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки платникам єдиного внеску, які до 30.09.2013 обліковувались у Пенсійному фонді, з 01.10.2013 не потрібно було проходити процедуру взяття на облік в органах доходів і зборів. Крім того, переплата (борг) із єдиного соціального внеску, які обліковувались на рахунках Пенсійного фонду України до 01.10.2013 автоматично перейшли на рахунки Міністерства доходів і зборів України згідно з актами приймання-передачі даних. Отже на даний час, у інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність», яка ведеться за позивачем, обліковується заборгованість на загальну суму 8658,71 грн, яку було передано до податкового органу з Пенсійного фонду України.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що з 18.08.2011 є пенсіонером за віком, а тому не має сплачувати ЄСВ; постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 у справі № 806/5181/13-а визнано протиправною та скасовано вимоги управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області № Ф-550 від 22 травня 2013 р. та № Ф-550 від 09 серпня 2013 р.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 15.07.2024 № 130 та витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, у зв'язку з призовом на військову службу судді ОСОБА_2 , справу передано на розгляд судді ОСОБА_3 .
Зміна складу суду відбулася на стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою від 31.07.2024 суддею Семенюком М.М. прийнято дану справу до свого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи т не заперечується учасниками справи, 14.06.2023 позивач, яка є пенсіонером за віком (а.с.49), отримала вимогу відповідача від 21.09.2021 про сплату боргу (недоїмки) № Ф-217-17У (а.с. 9-10) про заборгованість зі сплати ЄСВ на суму 8658,71 грн.
Вважаючи податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 цього Закону недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI).
Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).
Відповідно до абзацу третього частини 8 статті 9 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, у редакції статті 9, яка діє з 1 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно частини 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
За правилами частини 14 статті 25 згаданого Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Так, позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС України, як фізична особа-підприємець з 22.03.2004 та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а.с.35-42).
Після досягнення 50 річного віку зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу була призначена та виплачується пенсія за віком (довічно), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.08.2011 (а.с.49).
Згідно із Законом України від 07.07.2011 №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону №2464-VI було доповнено частиною 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування». Зазначені зміни набрали чинності з 06.08.2011.
Порядок та процедура добровільної сплати єдиного внеску регулюється ст.10 Закону №2464-VI (на час виникнення правовідносин) та передбачає подання особою до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідної заяви в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного страхування та укладенням договору про добровільну участь протягом строку, визначеного в договорі, але не менше одного року.
Однак позивач із заявою ні до органів Пенсійного фонду України, ні до Державної податкової служби України в Житомирській області не зверталася і договір про добровільну участь зі сплати єдиного внеску не укладала, отже, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати ЄСВ з 01.01.2012 по даний час.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 у справі № 806/5181/13-а визнано протиправною та скасовано вимоги управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області на ім'я ОСОБА_1 про сплату боргу № Ф-550 від 22 травня 2013 року в сумі 7464,68 грн та № Ф-550 від 09 серпня 2013 року в сумі 8658,71 грн (а.с.12-15).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 17.06.2021 (справа №520/7599/19), від 25.03.2021 (справа №280/4506/18), від 02.06.2022 (справа № 360/2838/20) вказував, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, належним способом захисту, що відновить порушені права, є вимога про зобов'язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.
Враховуючи викладене та наявність у платника податків права на відображення в його особовій картці платника дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, суд погоджується із обораним позивачем способом захисту порушених прав, у зв'язку із чим з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги зобов'язального характеру необхідно задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску на суму боргу в розмірі 8658,71 грн.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, суд сплачений позивачем судовий збір в сумі 1073,60 грн (а.с.20) стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код 44096781) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.09.2021 року № Ф-217-17 на суму 8658,71 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Житомирській області виключити з інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по єдиному внеску на суму боргу в розмірі 18 276,72 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк