Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 листопада 2024 року Справа№200/6020/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), відповідно до якого просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії за віком позивачу з 01.06.2023 року - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу з 01.06.2023 року, а також сплатити заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.06.2023 року по день поновлення такої виплати.
В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як одержувач пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та до 31.05.2023 року отримував пенсію, однак з 01.06.2023 року виплату пенсії позивачу було припинено.
У зв'язку з цим позивач, з метою з'ясування причин припинення виплати призначеної пенсії, через свого уповноваженого представника, звернувся до відповідача з відповідним запитом, у відповідь на який відповідач листом від 06.03.2024 року № 2000-0202-8/40576 повідомив, що виплата позивачу пенсії була призупинена з 01.06.2023 року в зв'язку з тим, що згідно з листом Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 19.04.2023 року № 02-04/1006ВС довідку позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасовано.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.08.2024 року № 963370172609, яке було прийняте за наслідками розгляду заяви позивача від 03.05.2024 року, позивачу було відмовлено у подовжені виплати пенсії, оскільки ним не було надано оновленої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року на підставі поданої позивачем заяви, яка була задоволена судом, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновлено даний строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та про зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6020/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вказаною ухвалою суду на підставі клопотання позивача, яке було задоволено судом, у відповідача були витребувані, зокрема: копії усіх матеріалів з пенсійної справи позивача; докази перебування позивача на обліку та докази призначення пенсії позивачу, рішення щодо підстав припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, докази ознайомлення позивача з рішенням про припинення нарахування та виплати пенсії.
Вимоги зазначеної ухвалу суду відповідачем виконані частково, рішення щодо підстав припинення нарахування і виплати пенсії позивачу та доказів ознайомлення позивача з рішенням про припинення нарахування та виплати пенсії відповідачем суду не надано.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач у цій справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як внутрішньо переміщена особа (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.01.2017 року № 0000095413).
До 31.05.2023 року відповідачем здійснювались нарахування і виплата позивачу пенсії за віком, що не заперечується сторонами у справі.
Згідно з листом від 19.04.2023 року № 02-04/1006ВС Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області повідомило відповідача про скасування довідок ВПО на підставі протоколу № 33 засідання Робочої групи з питань постанови та зняття з обліку ВПО при Управлінні соціального захисту населення Ізюмської міської ради. До цього листа було додано перелік осіб, щодо яких були скасовані довідки, в якому, серед інших, вказано позивача у даній справі.
У зв'язку з цим, починаючи з 01.06.2023 року, нарахування та виплата позивачу пенсії за віком були припиненні (призупинені) відповідачем.
Про дані обставини позивач був повідомлений листом відповідача від 06.03.2024 року № 2000-0202-8/40576, який був наданий на запит його представника.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, установлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" випадках.
Згідно з положеннями частини 2 статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, серед іншого, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV установлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що відмова у нарахуванні та виплаті, припинення виплати пенсії можливі лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення, а у випадку прийняття рішення про припинення виплати пенсії - лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.
Як видно зі змісту відзиву на позов і наданих суду письмових матеріалів, нарахування та виплата позивачу пенсії за віком були здійснені відповідачем без прийняття, всупереч вимогам статті 49 Закону № 1058-IV, відповідного окремого рішення з цього питання, будь-яких доказів прийняття рішення про припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу, в тому числі на вимог ухвали від 03.09.2024 року, відповідачем суду не надано.
При цьому суд зауважує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.08.2024 року № 963370172609, на яке відповідач посилається у відзиві, не має відношення до предмета спору в цій справі, оскільки у даній справі позивачем оскаржуються саме дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1706-VII установлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. При цьому за статтею 3 даного Закону громадянин України, за наявності обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Суд зазначає, що стаття 12 Закону № 1706-VII, яка містить підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, передбачає прийняття відповідного рішення про скасування дії такої довідки. Це рішення приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
На підставі даного рішення про скасування дії довідки структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад невідкладно вносить відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідачем надано до суду копію листа Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 19.04.2023 року № 02-04/1006ВС, згідно з яким на підставі протоколу № 33 засідання Робочої групи з питань постанови та зняття з обліку ВПО при Управлінні соціального захисту населення Ізюмської міської ради скасовано, зокрема, довідку позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Разом із тим, жодного рішення про скасування довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.01.2017 року № 0000095413, прийнятого у порядку статті 12 Закону № 1706-VII, відповідачем суду не надано.
Суд зауважує, що протокол засідання Робочої групи з питань постанови та зняття з обліку ВПО при Управлінні соціального захисту населення Ізюмської міської ради, на який міститься посилання у листі Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 19.04.2023 року № 02-04/1006ВС, не є, власне, рішенням у розумінні положень статті 12 Закону № 1706-VII.
Крім того, копії зазначеного вище протоколу відповідачем до суду не надано.
За цих обставин відсутні обґрунтовані підстави вважати довідку позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.01.2017 року № 0000095413 скасованою.
Суд зазначає, що у жодному із вказаних нормативно-правових актів (Закон № 1058-IV, Закон № 1706-VII) не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат (у тому числі пенсії) особі, як закінчення терміну дії довідки особи про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
Прийняті Кабінетом Міністрів України постанови № 365 від 08.06.2016 року "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування) та № 1165 від 10.11.2021 року "Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території" є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, не можуть застосовуватись.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зокрема, у рішеннях у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) та у справі "Хонякіна проти Грузії" (заява № 17767/08) ЄСПЛ зазначив про те, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що припинення позивачу нарахування та виплати раніше призначеної пенсії за віком було здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, або будь-яким іншим законом про пенсійне забезпечення, отже, є протиправним.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача відновити йому нарахування і виплату пенсії за віком з 01.06.2023 року та сплатити заборгованість із пенсії, яка виникла з 01.06.2023 року по день поновлення такої виплати.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Отже, з 01.07.2016 року виплата пенсії, призначеної внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через АТ "Державний ощадний банк України".
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 826/11272/16, предмет розгляду якої стосувався визнання дискримінаційними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили з моменту прийняття, окремих положень пункту 1 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року у частині здійснення відповідних виплат через рахунки та через мережу установ і пристроїв ПАТ "Державний ощадний банк України".
За правовим висновком Верховного Суду у справі № 826/11272/16, вищевказана норма постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 спрямована на збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем та протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначив, що аналіз наведених норм права свідчить про те, що оскільки внутрішньо переміщені особи, зокрема, потребують спеціального захисту з боку держави, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, які передбачені законом, встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, тому оспорюванні позивачем зміни до Постанови № 637 не можуть вважатися дискримінаційними в розумінні положень закону.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладені у цьому рішенні висновки суду та встановлені судом обставини, з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача і реального їх поновлення, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України і задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2023 року - протиправними;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити ОСОБА_1 з 01.06.2023 року нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.06.2023 року по день поновлення такої виплати, на рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України".
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, із застосуванням частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України.
У позовній заяві позивач просить суд на підставі статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Разом із тим, у даному рішенні судом не вирішується питання про присудження пенсії на користь позивача у конкретно визначеній сумі або про стягнення на користь позивача суми пенсії у певному розмірі та не визначається сума пенсії, яка підлягає виплаті позивачу після поновлення йому нарахування і виплати пенсії відповідачем.
Обчислення розміру належної до виплати позивачу суми пенсії (у місячному розмірі) та заборгованості з пенсійних виплат можуть бути здійснені відповідачем у майбутньому, на виконання цього рішення суду (після набрання ним законної сили).
З огляду на викладене та враховуючи положення статті 371 КАС України, клопотання позивача про звернення цього рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція № BP04-E8C9-TTEX-09X3 від 29.08.2024 року).
Судовий збір сплачено позивачем із застосуванням коефіцієнта для пониження розміру ставки судового збору за подання цього позову згідно з частиною 3 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).
Суд, застосувавши частину 2 статті 9 і статтю 245 КАС України, задовольнив пов'язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають присудженню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2023 року - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код згідно з ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ) з 01.06.2023 року нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.06.2023 року по день поновлення такої виплати, на рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код згідно з ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
У задоволенні клопотання про звернення даного рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць - відмовити.
Повне судове рішення складене 27 листопада 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч