Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
25 листопада 2024 року Справа №200/8028/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії у розмірі 19719,00 грн (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 00 копійок) - протиправними;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсії у розмірі 19719,00 грн (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 00 копійок).
Дослідивши матеріали позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачці у відкритті провадження у цій справі, з огляду на таке.
Статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів даної позовної заяви судом установлено, що 07.06.2024 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 200/2982/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, яким цей позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.04.2024 року, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 01.04.2024 року.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 03.10.2024 року на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду, якою це рішення було залишено без змін.
01.11.2024 року позивачка, через вебпортал Пенсійного фонду України, звернулася до відповідача із заявою, зокрема, щодо виплати заборгованості з пенсії.
Листом від 12.11.2024 року № 30840-28940/С-02/8-0500/24, наданим на вказану заяву, відповідач повідомив позивачку, серед іншого, про те, що у жовтні 2024 року на виконання рішення суду у справі № 200/2982/24, яке набрало законної сили 03.10.2024 року, позивачці було поновлено виплату пенсії з 01.04.2024 року, сума заборгованості з пенсії за період з 01.04.2024 року по 31.10.2024 року обліковується у розмірі 19719,00 грн.
Отже, заявлена до стягнення у цій справі заборгованість із пенсії в сумі 19719,00 грн стосується періоду з 01.04.2024 року по 31.10.2024 року (тобто заборгованості, яка виникла з моменту поновлення виплати пенсії за рішенням суду у справі № 200/2982/24).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частинами 2 та 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У постанові від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку про те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення (зокрема, статті 382, 383 КАС України), виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення обов'язкове до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У випадку невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 року у справі № 826/17587/18, від 26.02.2024 року у справі № 120/13369/23 та інших.
Суд зауважує, що заявлені у даній справі вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачці заборгованості з пенсії за період з 01.04.2024 року по 31.10.2024 року та про стягнення заборгованості з пенсії цілком охоплюються змістом вимог, які були задоволені судом у межах справи № 200/2982/24, оскільки відновлення виплати позивачці пенсії, починаючи з 01.04.2024 року, має наслідком, власне, здійснення відповідачем у подальшому відповідних нарахувань і виплати пенсії позивачці.
Суд зазначає, що лист відповідача від 12.11.2024 року № 30840-28940/С-02/8-0500/24, на який посилається позивачка, наданий пенсійним органом за наслідками розгляду заяви позивачки відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" та не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні норм Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення" або Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.
Даний лист відповідача стосується виконання рішення суду у справі № 200/2982/24 в частині щодо нарахування з 01.04.2024 року і подальшої виплати пенсії позивачці.
Отже, вимоги позивачки про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії, які стосуються періоду з моменту відновлення виплати пенсії згідно з рішенням суду (тобто з 01.04.2024 року) і по 31.10.2024 року, в сумі 19719,00 грн, а також про стягнення цієї заборгованості фактично спрямовані на виконання рішення суду у справі № 200/2982/24, щодо чого процесуальним законодавством передбачений окремий порядок звернення до суду (статті 382, 383 КАС України).
Таким чином, у даному разі щодо вказаних вище позовних вимог існує рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Спір щодо виплати пенсії за період, починаючи з моменту відновлення виплати пенсії згідно з рішенням суду (тобто з 01.04.2024 року), було вирішено в судовому порядку в межах справи № 200/2982/24, а спірні у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконання відповідачем вказаного рішення суду в частині проведення виплати позивачці пенсії, яка була поновлена за рішенням суду.
Наведені вище обставини, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження за цією позовною заявою.
Керуючись статтями 160, 161, 170, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Дана ухвала суду складена та підписана 25 листопада 2024 року в порядку письмового провадження і набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч