Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 листопада 2024 року Справа№200/5658/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) та до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової академії (м. Одеса) (далі - 1-й відповідач) та до Військової частини НОМЕР_1 (далі - 2-й відповідач), у якій просив:
- визнати дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.12.2015 року по 02.06.2018 року (включно) в неповному обсязі - протиправними;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно), обчислену із врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85927,87 грн, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб, з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в сумі 4235,15 грн щомісячно за період з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року (включно) в сумі 12987,79 грн, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб, з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати дії Військової академії (м. Одеса), які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення в 2015-2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015-2017 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, - протиправними;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015-2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015-2017 роках, із врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, а також провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 04.06.2018 року по 31.12.2022 року (включно) в неповному обсязі - протиправними;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в сумі 4235,15 грн щомісячно за період з 04.06.2018 року по 31.12.2022 року (включно) в сумі 232386,78 грн, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб, з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018-2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018-2022 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, - протиправними;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018-2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018-2022 роках, із врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, а також провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження навчання у Військовій академії ( АДРЕСА_1 ) та військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення здійснювались не у повному розмірі.
Позивач вважає такі дії відповідачів у справі протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачі позов не визнали, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просять суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Так, 1-й відповідач у відзиві на позов зазначає, що у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, у тому числі й позивача, збільшилося в абсолютному розмірі. Водночас, оскільки індексація позивача з грудня 2015 року по березень 2018 року становить 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то відповідно до вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення) і, відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.
При цьому 1-й відповідач зауважує, що відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення) випереджаючим шляхом, з урахуванням прогнозного рівня інфляції, є грудень 2015 року, отже, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.
Додатково 1-й відповідач звертає увагу на лист Мінсоцполітики від 25.08.2022 року за № 423/900, згідно з яким індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, в межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі.
Серед іншого, 1-й відповідач вказує на те, що у період з 2016 року по 28.02.2018 року військовослужбовцям, у тому числі позивачу, на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 3, відповідно наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року № 44, виплачувались премії у розмірі до 420% посадового окладу (в залежності від посади військовослужбовця), які мали постійний характер (до наступної зміни грошового забезпечення військовослужбовців, які відбулись з 01.03.2018 року). Зазначені премії у розмірі до 420% посадового окладу (в грошовому еквіваленті складає до 6000 грн), на думку 1-го відповідача, повністю відшкодовували подорожчання споживчих товарів і послуг, що є тотожною з основною ціллю індексації.
Щодо позовних вимог у частині здійснення перерахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення 1-й відповідач, із посиланням на наказ Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07.06.2018 року № 260, а також на те, що позивач до зарахування до військового навчального закладу не мав військових звань і не проходив військову службу, зазначає, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, підйомна допомога виплачуються випускникам військових навчальних закладів у тих військових частинах, до яких вони направлені для подальшого проходження служби, після вступу до виконання обов'язків за посадами, на які вони призначені.
2-й відповідач у відзиві на позов вказує, що позивачу за період проходження військової служби з червня 2018 року по грудень 2022 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення на загальну суму 22440,84 грн.
Отже, на переконання 2-го відповідача, ним були повністю виконані усі покладені на нього за чинним законодавством обов'язки та виплачено позивачу грошове забезпечення за період проходження військової служби у повному розмірі.
Крім того, 2-й відповідач також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2024 року подану позивачем заяву щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом залишено без задоволення через невизнання поважними вказаних у ній причин пропуску строку звернення до суду з позовом; позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій 2-го відповідача стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження ним військової служби з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року (включно) в неповному обсязі та зобов'язання 2-го відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року (включно) повернуто позивачу без розгляду; позовну заяву ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) та до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/5658/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 02.06.2018 року і з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року, та в частині позовних вимог, які стосуються перерахунків грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015-2017 роках, виплаченої у 2018 році підйомної допомоги, виплаченої у 2018-2022 роках грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018-2022 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 30.07.2014 року № 154 позивача було зараховано на навчання до військової академії, призначено на посаду курсанта 1-го курсу та присвоєно військове звання "солдат".
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 02.06.2018 року № 111 позивач виключений зі списків особового складу військової академії та всіх видів забезпечення як такий, що закінчив навчання у військовій академії та вибув для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
За наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2018 року № 152 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини і на всі види забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2023 року № 292 позивача було виключено зі писків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Позивач вказує, що у період проходження навчання та військової служби нарахування і виплата йому індексації грошового забезпечення здійснювались відповідачами у даній справі не у повному обсязі, а саме - з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення (зокрема, індексація із врахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та індексація-різниця) позивачу взагалі не нараховувалась та не виплачувалась, а з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення (зокрема, індексації-різниці) здійснювались не у повному розмірі.
Як зазначається позивачем, 25.07.2024 року він звернувся до 1-го відповідача із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 02.06.2018 року.
Відповідного письмового звернення позивачем до матеріалів справи не надано.
Разом із тим, листом від 05.08.2024 року № 6/21/891, наданим на звернення позивача від 25.07.2024 року, 1-й відповідач повідомив про відсутність підстав та фінансового ресурсу для виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
У цьому листі 1-й відповідач зазначив, серед іншого, про те, що позивач не оскаржував наказ начальника Військової академії (м. Одеса) від 02.06.2018 року № 111, яким позивача було виключено зі списків особового складу військової академії та всіх видів забезпечення, отже, позивач погодився з проведенням із ним усіх необхідних розрахунків.
Також 25.07.2024 року позивач звернувся до 2-го відповідача із запитом на отримання публічної інформації (стосовно надання документів) та із заявою про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з 04.06.2018 року по 31.12.2022 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, - березня 2018 року, та з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок № 1078).
Відповідей на вищевказані звернення позивачем до матеріалів справи не надано, але, як зазначає позивач, таких відповідей від 2-го відповідача на його звернення не надійшло.
Як видно з наданих до суду довідок та карток особового рахунку щодо позивача:
- за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивача із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін 1-м відповідачем не здійснювалась;
- за період з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року індексація-різниця 1-м відповідачем позивачу не нараховувалась та не виплачувалась;
- за період з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року індексація-різниця 2-м відповідачем позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (виплачувалась лише поточна індексація із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін).
Крім того, як видно із вказаних довідок, карток особового рахунку щодо позивача та наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 02.06.2018 року № 111, у 2015-2018 роках 1-м відповідачем позивачу, під час проходження ним навчання у військовій академії, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувались і не виплачувались.
Викладені обставини щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, а також щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у періоди з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року та з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року з урахуванням положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (індексації-різниці) відповідачами фактично не заперечуються.
Згідно з наданими позивачем суду розрахунками, сума індексації, яка підлягає нарахуванню та виплаті йому відповідачами, становить:
- індексація з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (базовий місяць) - 85927,87 грн;
- індексація-різниця з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року - 12987,79 грн;
- індексація-різниця з 04.06.2018 року по 31.12.2022 року (згідно з первісно доданим до позовної заяви розрахунком, тобто до дати повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року) - 232386,78 грн.
При цьому, на переконання позивача, ця індексація також підлягає врахуванню під час обчислення відповідачами сум одноразових додаткових видів грошового забезпечення за усі спірні періоди, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та підйомної допомоги.
Вказані вище суми індексації відповідачами у відзивах на позов не оспорюються, будь-яких контррозрахунків зазначених сум (крім розрахунку поточної індексації із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, яка не є спірною у даній справі) відповідачами у відзивах на позов не наведено.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, передбачені законом.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) установлено, що індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково чи повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII установлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення прожиткового мінімуму.
За частинами 1, 6 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа того місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом та не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - тобто місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, що зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, у редакції від 24.11.2016 року, передбачалося, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби.
28.02.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" редакція зазначеного абзацу пункту 2 Порядку № 1078 була змінена і до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації, були включені поліцейські.
03.11.2021 року постановою Кабінету Міністрів України № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" також внесено зміни до цього абзацу пункту 2 Порядку № 1078 та виключено слова "посадових осіб митної служби".
У решті редакція абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 на сьогодні змін не зазнала.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно з абзацами 2 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацами 1 та 4 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до положень пункту 10-2 Порядку № 1078, у редакції від 15.12.2015 року, було визначено, що для тих працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за тією посадою, яку займає працівник.
У подальшому положення пункту 10-2 Порядку № 1078 зазнавали певних змін.
Зокрема, за постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 року № 278 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" пункт 10-2 Порядку № 1078 було викладено у такій редакції: "Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби".
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" зі змісту пункту 10-2 Порядку № 1078 було виключено слова ", посадових осіб митної служби" і ", посадова особа митної служби", а також замінено слова "для новоприйнятих працівників" словами ", для новоприйнятих працівників".
В усьому іншому редакція пункту 10-2 Порядку № 1078 змін на сьогодні не зазнала.
Аналіз указаних положень свідчить про те, що з 01.12.2015 року, внаслідок внесених до Порядку № 1078 законодавчих змін, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для усіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття або переведення чи виходу на роботу. При цьому виплата індексації грошового забезпечення має здійснюватися за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Як зазначав Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 року у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Верховний Суд на тлі цього зазначив про те, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України.
При виникненні спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294.
Дана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з 01.01.2008 року і діяла до 01.03.2018 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ № 704).
Від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися та змінилися лише у березні 2018 року на підставі Постанови КМУ № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, після прийняття Постанови КМУ № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, місяцем підвищення доходу (тобто базовим місяцем) для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став саме березень 2018 року.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5 та 10-2 Порядку № 1078, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), за яким необхідно обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року є січень 2008 року, а після 01.03.2018 року - березень 2018 року.
Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 26.01.2022 року у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 та інших.
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21, повноваження щодо визначення січня 2008 року в якості місяця підвищення доходу військовослужбовця (базового місяця), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, не є дискреційними повноваженнями військової частини.
Аналогічні висновки є застосовними і щодо визначення березня 2018 року як місяця підвищення доходу військовослужбовця (базового місяця), за яким слід обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення після 01.03.2018 року.
Таким чином, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, що має застосовуватись при нарахуванні суми індексації грошового забезпечення позивача за період військової служби, починаючи з 01.12.2015 року і по 28.02.2018 року включно, а починаючи з 01.03.2018 року таким місяцем є березень 2018 року.
Судом установлено, що у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року 1-м відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачеві індексація грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, зокрема, через відсутність у цей період бюджетних асигнувань для виплати індексації.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність або відсутність у позивача права на нарахування суми індексації грошового забезпечення, що є, серед іншого, предметом спору в даній справі.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 з приводу офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено про те, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій стосовно оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
У постанові від 23.09.2020 року у справі № 620/3282/18 Верховний Суд, серед іншого, зазначив про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення та не звільняє відповідача від обов'язку ці суми виплачувати.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не може впливати на право позивача на отримання суми індексації грошового забезпечення у належному розмірі.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17.
Відтак, доводи 1-го відповідача, із посиланням на обмежене фінансування як підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, судом відхиляються.
Інші вказані у відзиві на позов доводи 1-го відповідача стосовно нарахування і виплати індексації грошового забезпечення судом до уваги не приймаються через невірно визначений місяць підвищення доходу військовослужбовців, а також через те, що виплата "підвищеної" премії військовослужбовцям не може підміняти собою встановлену чинним законодавством виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.
Крім того, виплата 1-м відповідачем позивачеві премій у розмірі до 420% посадового окладу не підтверджується даними, які містяться у наданих суду картках особового рахунку щодо позивача або іншими належними доказами.
Згідно з наданими позивачем суду розрахунками, сума індексації, яка підлягає нарахуванню та виплаті 1-м відповідачем за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, складає 85927,87 грн.
Наданий позивачем арифметичний розрахунок перевірено судом, будь-яких заперечень чи контррозрахунків щодо цієї суми індексації 1-м відповідачем суду не надано.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в загальній сумі 85927,87 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про нарахування та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за періоди з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року та з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року суд зазначає про таке.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів та виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано положеннями пункту 5 Порядку № 1078, абзацом 1 якого передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Як вже було вказано, згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Як зазначав Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 року у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
На тлі цього Верховний Суд зазначив про те, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України (маються на увазі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та від 30.08.2017 року № 704, про які вже було вказано вище у цьому рішенні).
Також у вказаній постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року був встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
У даному випадку мова йде, зокрема, про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення саме у так званій "фіксованій" величині або сумі.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що Закон № 1282-ХІІ та Порядок № 1078 не містить такого поняття як "фіксована" сума індексації. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були вказані приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, але постановою Уряду від 09.12.2015 року № 1013 Додаток 4 був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і у цілому в Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Починаючи з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, по суті, йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки у тому разі, коли у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися у період з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, у разі наявності яких у місяці підвищення доходу індексація нараховується або не нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
При цьому, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається у випадках, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Водночас, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила і умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Судом установлено, що відповідачами не нараховувалась і не виплачувалась позивачу індексація-різниця під час навчання у військовій академії і проходження військової служби з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року та з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року.
З огляду на зміст положень абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і, якщо зазначена умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд звернув увагу, зокрема, на те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
- сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або менший за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Обчислюючи розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, суд виходить із наступного.
Як видно зі змісту наданих до суду карток особового рахунку щодо позивача, у лютому 2018 року йому було нараховано посадовий оклад у розмірі 281,00 грн, у березні 2018 року розмір посадового окладу позивача склав 509,00 грн (інші нарахування відсутні).
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) склав:
509,00 грн - 281,00 грн = 228,00 грн.
Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 у такому разі склала:
1762,00 грн х 253,30% = 4463,15 грн.
Аналогічні висновки щодо розміру суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, виходячи з положень абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, були викладені Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22.
Відтак, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в даному випадку є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, на підставі абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці складає:
4463,15 грн - 228,00 грн = 4235,15 грн.
З урахуванням викладеного, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, а саме - 4235,15 грн на місяць, за періоди з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року та з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін), а дії відповідачів щодо невиплати позивачу індексації за вказані періоди у повному обсязі (тобто з урахуванням індексації-різниці, яка передбачена абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078) є протиправними.
Відповідно до розрахунку позивача сума індексації-різниці, яка підлягає нарахуванню та виплаті 1-м відповідачем з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року, складає 12987,79 грн.
Наданий позивачем арифметичний розрахунок перевірено судом, будь-яких заперечень чи контррозрахунків щодо цієї суми індексації-різниці 1-м відповідачем суду не надано.
Стосовно наданого позивачем розрахунку суми індексації-різниці з 04.06.2018 року по 31.12.2022 року в розмірі 232386,78 грн судом, з огляду на період, який розглядається у межах цієї справи (по 18.07.2022 року) здійснено власний розрахунок індексації-різниці, що підлягає стягненню з 2-го відповідача за період з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року.
За арифметичним підрахунком період з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року налічує:
- з 04.06.2018 року по 30.06.2018 року - 27 днів;
- з 01.07.2018 року по 30.06.2022 року - 48 місяців;
- з 01.07.2022 року по 18.07.2022 року - 18 днів.
Отже, індексація-різниця за період з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року становить:
- з 04.06.2018 року по 30.06.2018 року - (4235,15 грн / 30 днів) х 27 днів = 3811,64 грн;
- з 01.07.2018 року по 30.06.2022 року - 4235,15 грн х 48 місяців = 203287,20 грн;
- з 01.07.2022 року по 18.07.2022 року - (4235,15 грн / 31 день) х 18 днів = 2459,12 грн.
Відтак, загальна сума індексації-різниці, яка підлягає стягненню з 2-го відповідача за вищевказаний період з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року складає:
3811,64 грн + 203287,20 грн + 2459,12 грн = 209557,96 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання 1-го відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4235,15 грн щомісячно за період з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року (включно) в загальній сумі 12987,79 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги щодо зобов'язання 2-го відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4235,15 грн щомісячно за період з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року (включно) підлягають задоволенню частково - у межах загальної суми 209557,96 грн за цей період.
Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з відрахуванням військового збору, податку на доходи фізичних осіб та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає про таке.
За частиною 1 статті 2 КАС України судовому захисту підлягають ті права чи інтереси особи, які є порушеними, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому.
Резолютивна частина рішення не може містити будь-яких приписів, які прогнозують можливі порушення з боку відповідача у майбутньому та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20.
Згідно з пунктами 4 та 5 Порядку № 44 установлено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як видно з матеріалів цієї справи та не заперечується позивачем, нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (із врахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін), а також індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року та з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року відповідачами на сьогодні ще не проводилось.
При цьому відповідачі не відмовляли позивачу в нарахуванні та виплаті компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Відтак, на даний час права позивача у цій частині не є порушеними.
На сьогодні відсутні обґрунтовані підстави вважати, що при здійсненні нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення на виконання даного рішення суду відповідачами не буде нараховано і виплачено на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку № 44 або не буде сплачено податки, збори чи інші обов'язкові платежі, що підлягають сплаті за чинним законодавством.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення статті 2 КАС України, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та здійснити відрахування військового збору і податку на доходи фізичних осіб є передчасними та задоволенню не підлягають.
У позовні заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідачів щодо визначення позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015-2017 роках, розміру підйомної допомоги у 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення у 2018-2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2022 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, а також зобов'язати відповідачів здійснити перерахунки виплаченої у 2015-2017 роках грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2017 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2018 році підйомної допомоги, виплаченої у 2018-2022 роках грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018-2022 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, і провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Згідно з абзацом 3 пункту 6 розділу XXIII Порядку № 260 випускникам військових навчальних закладів із числа осіб, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, та військовослужбовців строкової військової служби розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу за 12 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які вони мають право на день вибуття у відпустку.
Пунктом 1 розділу XXIV Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до положень абзацу 5 розділу XXIV Порядку № 260 передбачено, що випускникам військових навчальних закладів із числа осіб, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, і військовослужбовців строкової військової служби в році закінчення військових навчальних закладів матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається у військових частинах, до яких вони направлені для подальшого проходження служби, після вступу до виконання обов'язків за посадами, на які вони призначені.
Судом установлено, що під час проходження навчання у Військовій академії (м. Одеса) у 2015-2018 роках позивачу взагалі не нараховувалась і не виплачувалась грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, що підтверджується змістом наданих 1-м відповідачем суду довідок, карток особового рахунку та наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 02.06.2018 року № 111.
Жодних наказів щодо використання під час навчання у Військовій академії (м. Одеса) щорічної основної відпустки у 2015-2018 роках або щодо виплати позивачу під час навчання у Військовій академії (м. Одеса) у 2015-2018 роках грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суду не надано.
Відсутність нарахування і виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу під час його навчання у Військовій академії (м. Одеса) унеможливлює здійснення перерахунку зазначених допомог, у тому числі з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог.
З огляду на це, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій 1-го відповідача щодо визначення позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015-2017 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, а також в частині зобов'язання 1-го відповідача здійснити перерахунки виплаченої у 2015-2017 роках грошової допомоги на оздоровлення та виплаченої у 2015-2017 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, і провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, задоволенню не підлягають.
У той же час, матеріалами справи, зокрема, наданою 2-м відповідачем довідкою про доходи, підтверджується, що під час проходження військової служби у Військовій частини НОМЕР_1 позивачу були нараховані та виплачені підйомна допомога у 2018 році, грошова допомога на оздоровлення у 2018-2022 роках, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2022 роках.
Судом установлено, що нарахування та виплата зазначених допомог здійснювались 2-м відповідачем виходячи з місячного грошового забезпечення позивача без урахування сум індексації-різниці, оскільки така індексація не нараховувалась і не виплачувалась позивачу, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується 2-м відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій 2-го відповідача стосовно визначення позивачу розміру підйомної допомоги у 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення у 2018-2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2022 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, а також в частині зобов'язання 2-го відповідача здійснити перерахунки виплаченої у 2018 році підйомної допомоги, виплаченої у 2018-2022 роках грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018-2022 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, і провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо строків звернення до суду з цим позовом суд зазначає про таке.
2-й відповідач у відзиві на позов вказує, серед іншого, на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21, військова служба є різновидом публічної служби.
Згідно з положеннями частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21 Верховний Суд зауважив на тому, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Зазначені правовідносини регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22, у справах, які пов'язані з недотриманням законодавства про оплату праці, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосується строків звернення до суду, мають перевагу в застосуванні перед положеннями частини 5 статті 122 КАС України.
Надаючи оцінку поняттям "грошова винагорода", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "оплата праці" і "заробітна плата", які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, Верховний Суд вказав на рівнозначність цих понять.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, у незалежності від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діє починаючи з 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) згідно зі статтею 233 КЗпП України до 19.07.2022 року жодним чином не обмежувався, а з 19.07.2022 року обмежений трьома місяцями.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зауважив на тому, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У інших своїх рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп і від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 дійшов аналогічних висновки щодо того, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас, Конституційний Суд України зауважив, що частина 1 статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (рішення від 09.02.1999 року № 1-рп/99 та від 05.04.2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (рішення від 20.12.2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005).
Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи та інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28.09.2004 року, заява № 44912/98).
Зокрема, одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія статті 233 КЗпП України після внесення до неї змін Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21 та у рішенні від 06.04.2023 року у зразковій справі № 260/3564/22.
Отже, враховуючи, що спірні у цій справі правовідносини у періоди з 01.12.2015 року по 02.06.2018 року та з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року мали місце ще до внесення до статті 233 КЗпП України змін, коли строк звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) жодним чином не обмежувався, суд приходить до висновку про те, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись положеннями Конституції України, Кодексом законів про працю України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про індексацію грошових доходів населення", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказом Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", а також Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) та до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.12.2015 року по 02.06.2018 року (включно) в неповному обсязі - протиправними.
Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 24983020, місцезнаходження: 65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно), обчислену із врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85927 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 87 копійок.
Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 24983020, місцезнаходження: 65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію-різницю відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в сумі 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) гривень 15 копійок щомісячно за період з 01.03.2018 року по 02.06.2018 року (включно) в сумі 12987 (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 79 копійок.
Визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року (включно) в неповному обсязі - протиправними.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію-різницю відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в сумі 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) гривень 15 копійок щомісячно за період з 04.06.2018 року по 18.07.2022 року (включно) в сумі 209557 (двісті дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 96 копійок.
Визнати дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018-2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018-2022 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, - протиправними.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) перерахунок підйомної допомоги, виплаченої у 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018-2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2018-2022 роках, із врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, а також провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 25 листопада 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч