27 листопада 2024 рокуСправа №160/10844/24
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
25 квітня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду У країни в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_2 , а в подальшому - ОСОБА_1 , основного розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XI від 09.04.1992 у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що після смерті її чоловіка 16.07.2021 р. вона перейшла на його пенсію. 13.09.2023 р. вона звернулась до ПФУ з заявою про перерахунок з 01.01.2018 р. пенсії, яку отримував чоловік, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, та виплату різниці, але отримала відмову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
09 травня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив такі обставини.
Позивачка з вересня 2021 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію у разі втрати годувальника, ОСОБА_2 , відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13 вересня 2023 р. позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок з 01.01.2018 р. пенсії ОСОБА_1 , яка отримує пенсію свого покійного чоловіка ОСОБА_2 , в розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.01.2018 р. по день, з якого почнеться виплати перерахованої пенсії.
Листом від 20.10.2023 р. відповідач повідомив, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років в розмірі 71% грошового забезпечення, а з 01.01.2018 року - 70% грошового забезпечення. Також позивачку повідомлено про розмір та складові її пенсії.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.
Суд зазначає, що частина позовних вимог стосується перегляду розміру пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме позивачка просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_2 основного розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
З цього приводу суд зазначає, що частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, позов може бути поданий особою щодо захисту саме її прав.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_2 основного розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 року та здійснення виплати пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
Що ж стосується вимог позивачки про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XI від 09.04.1992 у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Пункт "а" статті 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ передбачає, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Отже, розмір пенсії по втраті годувальника, яку отримує позивачка розраховується у відсотках від грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, а не від його пенсії, яку він отримував.
Тому відсутні підстави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення.
Також суд зазначає, що оскарження відсоткового розміру грошового забезпечення, яке враховувалось для обчислення пенсії ОСОБА_2 , не може призвести до зміни розміру пенсії позивачки.
При цьому, розмір грошового забезпечення, яке враховується для визначення розміру пенсії військового пенсіонера, не застосовується для визначення розміру пенсії особи, що отримує пенсію по втраті годувальника.
Натомість, розмір грошового забезпечення, яке враховується для визначення розміру пенсії по втраті годувальника визначається пунктом "а" статті 36 Закону № 2262-ХІІ та не є тотожним тому відсотку, який враховувався, або мав враховуватись померлому годувальнику.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
На підставі ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко