27 листопада 2024 рокуСправа №160/26304/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.10.2024 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 зазначеного в протоколі № 15 від 18.09.2024 року щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ;
- зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 повторно розглянути заяву подану ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що згідно п. 3 ч. 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ є підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте, за наслідком розгляду його заяви комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Позивач вважає, що вимога, визначена в пункті 3 Додатку № 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року щодо надання свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного суперечить п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, при цьому необхідно при розгляді заяви про надання відстрочки керуватись саме нормами ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», а не нормами підзаконного акту. У зв'язку з викладеним, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким що порушує його права, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/26304/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 18.10.2024 р.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
08.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано пояснення, які не можуть бути враховані судом при розгляді справи, оскільки не містять доказів на підтвердження повноважень особи, що їх підписала та доказів направлення цих пояснень іншим учасникам справи.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно до ч. 3 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами ч.ч. 6, 9 ст. 80 КАС України унормовано, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Частинами 8, 9 ст. 79 КАС України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
За приписами частини 4 статті 45 КАС України суд зобов'язаний вжити заходів для запобігання зловживання процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини 7статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення справи, суд вважає необхідним витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію протоколу Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.09.2024 року № 15.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 79, 80, 241, 248, 256, 370 України, суд, -
Витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію протоколу Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.09.2024 року № 15.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в п'ятиденний термін з дня отримання ухвали надати витребувані докази, або надати повідомлення із зазначенням причин неможливості виконання вимог ухвали суду.
Роз'яснити відповідачам, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом (ч.8 ст. 80 КАС України).
Відповідно до ч.1,2 ст. 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п.5 ч.1 ст. 145 КАС України).
Пунктами 1,3 частини 1 статті 149 КАС України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
- невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
- неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
- повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 грн.
Згідно вимог ч.3 ст. 149 КАС України, у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Суд зазначає, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Ухвала не може бути оскаржена окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду даної справи.
Суддя О.С. Рябчук