Постанова від 12.11.2024 по справі 910/628/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/628/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

боржник - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз",

представник боржника - Чугунов М.В., адвокат,

учасник (кредитор) - Національний банк України,

представник учасника (кредитора) - Пасацька В.В, в порядку самопредставництва,

учасник (кредитор) - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

представник учасника (кредитора) - Орендівський В.І., адвокат, довіреність № ДП24701/24-0096 від 11.03.2024,

учасник справи (керівник боржника) - ОСОБА_1., особисто,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. Національного банку України

2. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 08.11.2023

у складі судді: Омельченко Л.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 13.03.2024

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Сотнікова С.В., Полякова Б.М.,

у справі за заявою

Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (в подальшому змінено назву на АТ "Сенс Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз", боржник) у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 у справі № 910/628/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз";

визнано грошові вимоги АТ "Альфа-Банк" до ПрАТ "Компанія "Райз" у розмірі 202 070 056,90 грн.;

введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Компанія "Райз";

здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз";

призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 910/628/20 апеляційну скаргу ПрАТ "Компанія "Райз" задоволено;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі № 910/628/20 у частині призначення розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Костіна С.О. скасовано;

призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича.

4. 21.10.2021 до Господарського суду міста Києва від іноземної юридичної особи NIBULON S.A. надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

5. 03.11.2021 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк") надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

7. 03.11.2021 до Господарського суду міста Києва від іноземної юридичної особи "NUSEED SERBIA D.O.O." надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

8. 04.11.2021 до Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

9. 18.04.2023 до Господарського суду міста Києва від АТ "Сенс Банк" (попередня назва АТ "Альфа-Банк") надійшло повідомлення про уточнення кредиторських вимог.

10. 19.04.2023 до Господарського суду міста Києва від іноземної юридичної особи "Nibulon S.A" надійшла заява про уточнення кредиторських вимог.

11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 910/628/20, зокрема, залучено до участі у справі у якості особи, щодо якої заявлено вимоги про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, керівника ПрАТ "Компанія "Райз" - ОСОБА_1.

12. 30.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Експортно-Імпортного банку Сполучених Штатів надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

13. Згідно з відомостями із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 07.10.2016 керівником боржника ПрАТ "Компанія "Райз" є громадянин України ОСОБА_1.

14. У Звіті від 07.09.2023 про фактичні результати щодо виконання завдання з узгоджених процедур стосовно фінансової інформації за Договором 27/2023, надано аналіз фінансового стану ПрАТ "Компанія "Райз" за 9-ть місяців 2019 та 2019 фінансовий рік. Наданий звіт виконано ПП "Аудиторська компанія "Аеліта" на замовлення адвокатського об'єднання "Екселенс Креатівіті Траст Ло". Метою проведення Звіту було проведення аналізу фінансового стану та виявлення загрози неплатоспроможності ПрАТ "Компанія "Райз". Зазначений звіт свідчить про те, що коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості знаходиться в межах нормативного, тому, посилаючись на висновки звіту, керівник боржника вважає підтвердженим той факт, що у нього, як у керівника ПрАТ "Компанія "Райз", протягом 2019 року не було підстав для звернення до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз".

15. У період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року керівник боржника перебував на лікарняному та у відпустках, а саме з 16.10.2019 по 25.10.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДТ № 060829, з 25.10.2019 по 06.11.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується випискою із історії хвороби № 9095 від 06.11.2019, з 05.12.2019 по 05.01.2020 перебував у щорічній відпустці, з 08.01.2020 по 22.01.2020 перебував у щорічній відпустці, з 23.01.2020 по 06.02.2020 перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

16. Ухвалою від 08.11.2023 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяв АТ "Укрексімбанк", Національного банку України, Експортно - Імпортного Банку Сполучених Штатів про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ПрАТ "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) ОСОБА_1.

16.1. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відлік строку для прийняття ним рішення ОСОБА_1 щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" слід починати з 06.02.2020.

16.2. До завершення відповідного строку на звернення до суду керівником підприємства - боржник, АТ "Альфа-Банк" 16.01.2020 звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю, а 14.02.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва було прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз".

16.3. Суд першої інстанції встановив, що заявниками не доведено жодними доказами чому саме з дати набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) у керівника боржника ОСОБА_1 виник обов'язок щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також не доведено, що саме у період з 21.10.2019 задоволення вимог одного або кількох кредиторів призвело до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

16.4. Заявниками, за висновками суду, також не доведено наявність вини у діях керівника боржника, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями керівника і незадоволенням вимог кредиторів, а також завдання ним будь-яких збитків.

16.5. Разом з тим, керівник боржника довів належними та допустимими доказами, що у період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року він перебував на лікарняному та у відпустках, а саме з 16.10.2019 по 25.10.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДТ № 060829, з 25.10.2019 по 06.11.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується випискою із історії хвороби № 9095 від 06.11.2019, з 05.12.2019 по 05.01.2020 перебував у щорічній відпустці, з 08.01.2020 по 22.01.2020 перебував у щорічній відпустці, з 23.01.2020 по 06.02.2020 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. До виконання обов'язків керівника підприємства повернувся лише 06.02.2020.

16.6. Вищенаведене у своїй сукупності унеможливлює, за висновком місцевого господарського суду, покладення на керівника ПрАТ "Компанія "Райз" ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

17. Постановою від 13.03.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційні скарги АТ "Укрексімбанк" та Національного банку України залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/628/20 залишив без змін.

17.1. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що у цьому випадку заявниками не доведено виникнення з 21.10.2019 у керівника боржника ОСОБА_1 обов'язку щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також, що саме у період з 21.10.2019 задоволення вимог одного/кількох кредиторів призвело до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

17.2. Крім того, заявниками не доведено наявність вини у діях керівника боржника - ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв'язку між його діями і незадоволенням вимог кредиторів та завдання ним будь-яких збитків.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

18. Національний банк України 03.04.2024 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 910/628/20.

19. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.04.2024.

20. АТ "Укрексімбанк" 08.04.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 910/628/20.

21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.04.2024.

22. Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами НБУ та АТ "Укрексімбанк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 910/628/20, датою проведення судового засідання визначено 28.05.2024.

23. 16.05.2024 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

24. 28.05.2024 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 910/628/20, з тих підстав, що положеннями частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) не передбачено можливості оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024, якою ухвала суду першої інстанції залишена без змін, у справі № 910/628/20.

25. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2024 відкладено розгляд справи №910/628/20, наступне судове засідання призначено на 25.06.2024.

26. 30.05.2024 від НБУ надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про закриття касаційного провадження.

27. 31.05.2024 та 12.06.2024 від АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 надійшли клопотання про витребування з Господарського суду міста Києва окремих та усіх матеріалів справи № 910/628/20 відповідно.

28. Ухвалою від 25.06.2024 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі № 910/628/20 за касаційними скаргами Національного банку України та АТ "Укрексімбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 910/628/20 до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/3236/21 та офіційного оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

29. Ухвалою від 14.10.2024 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі № 910/628/20 за касаційними скаргами Національного банку України та АТ "Укрексімбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційних скарг Національного банку України та АТ "Укрексімбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відбудеться 12.11.2024, 11:30.

30. В судове засідання 12.11.2024 з'явилися уповноважені представники учасників справи - Національного банку України, АТ "Укрексімбанк", ПрАТ "Компанія "Райз" та ОСОБА_1 , які надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги та заперечень проти неї.

31. Як же зазначалося, 27.05.2024 через систему "Електронний суд" керівник ПрАТ "Компанія "РАЙЗ" ОСОБА_1. подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 910/628/20, в якому зазначив, що законодавством касаційне оскарження ухвал про покладення солідарної відповідальності на керівника підприємства-боржника не передбачено, відтак касаційне провадження за скаргами АТ "Укрексімбанк" та НБУ підлягає закриттю.

32. Колегія суддів, здійснивши аналіз доводів заявника зазначеного клопотання, відмовляє у його задоволенні, мотиви чого викладені у пунктах 43- 52 цієї Постанови.

33. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (12.11.2024) від учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 12.11.2024.

34. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/628/20 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Доводи скаржників

(Національний банк України)

35. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували статті 45 КУзПБ та не враховували висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульований у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19;

- неправильно застосували статтю 34 КУзПБ та не врахували висновок Верховного Суду від 02.11.2022 викладений у справі № 902/1068/20;

- неправильно застосували статтю 34, частину десяту статті 39, частину третю статті 44 КУзПБ та не враховали висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21;

- порушили вимоги статей 80, 91, частини третьої статті 269 ГПК України, оскільки не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20;

- станом на поточну дату у справі № 910/628/20 судом були затверджені вимоги тільки ініціюючого кредитора;

- помилково визнали Звіт належним та достатнім доказом відсутності вини ОСОБА_1 , оскільки такий доказ був виготовлений на замовлення саме особи, вина якої є предметом дослідження у суді;

- суди не врахували, що обставини, передбачені частиною шостою статті 34 КУзПБ, безумовно виникли до 21.10.2019, що слід вважати початком перебігу регламентованого місячного строку, тому обов'язок керівника звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі виник 21.11.2019, тобто саме в період перебування керівника на робочому місці.

36. Скаржник зазначив, що вимоги Національного банку до боржника у справі №910/628/20 є забезпеченими (тобто не є конкурсними), тому особливий процесуальний статус Національного банку в справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" обумовлює беззаперечне право заявити клопотання про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності та, відповідно, оскаржувати рішення ухвалені за результатами розгляду такого клопотання.

37. Скаржник звернув увагу, що Експортно -Імпортний Банк Сполучених Штатів, Іноземна юридична особа NIBULON S.A. одночасно звертаючись до суду першої інстанції із заявами про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ПрАТ "Компанія "Райз", просили суд з метою дослідження факту загрози неплатоспроможності (майнової кризи) боржника провести аудит боржника за 2015-2020 роки. Однак, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку зазначеним клопотанням, залишив їх без належного реагування, суд не займав активну процесуальну позицію, в тому числі, і при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності визначеної частиною шостою статті 34 КУзПБ, яка має полягати в повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин, які стосуються таких ознак.

(АТ "Укрексімбанк")

38. У касаційній скарзі AT "Укрексімбанк" зазначено, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з порушенням норм матеріального права (зокрема, статей 34, 39, 44-47 КУзПБ) та порушенням норм процесуального права (зокрема, статей 2,3, 5,14, 76, 77, 86, 236 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

39. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

42. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів скаржників, зазначених в пунктах 35 - 38 описової частини цієї постанови, та в межах вимог, визначених касаційними скаргами.

Щодо клопотання керівника ПрАТ "Компанія "РАЙЗ" ОСОБА_1. про закриття касаційного провадження

43. Частина четверта статті 236 та стаття 315 ГПК України розрізняють висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

44. У свою чергу, норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів.

45. Тому у застосуванні положень частини шостої статті 34 КУзПБ суди під час вирішення тотожних спорів, з огляду на ГПК України, мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (див. правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17).

46. Сталою судовою практикою визначено, що солідарна відповідальність керівника (органів управління) боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника (органи управління), який/які не звернувся/звернулися до господарського суду в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення в ухвалі господарського суду про виявлення такого порушення (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 30.11.2023 у справі № 911/293/21(911/682/22); від 20.07.2023 у справі № 924/408/21; від 05.09.2023 у справі № 918/573/21; від 04.07.2023 у справі № 911/293/21 (911/682/22); від 15.06.2023 у справі № 927/149/22; від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20; від 11.04.2023 у справі № 910/15018/19; від 02.112022 у справі № 902/1068/20; від 06.10.2022 у справі № 903/988/20; від 09.06.2022 у справі № 904/76/21; від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19; від 06.12.2022 у справі № 910/2971/20; від 09.12.2021 у справі № 908/639/21; від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19; від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20; від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20).

47. Розгляд заяв про покладення солідарної відповідальності здійснювався судами як в порядку статті 7 КУзПБ в позовному провадженні, за результатами якого приймалося рішення, так і в загальному порядку розгляду заяви в межах провадження у справі про банкрутство, за результатами якого судом приймалося судове рішення у вигляді ухвали.

48. Водночас, покладання солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ здійснювалося шляхом двох взаємопов'язаних між собою етапів, а саме: 1 етап - винесення ухвали про встановлення факту порушення вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ, 2 етап - покладання солідарної відповідальності за заявою кредитора на підставі встановлення факту порушення на першому етапі.

49. У справі № 908/3236/21 Судова палата дослідила актуальний стан судової практики та зазначила, що у положеннях КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо.

50. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, повинен здійснюватися за правилами ГПК України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, у межах справи про банкрутство, в тому числі із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об'єднання позовів (стаття 173 ГПК України) (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21).

51. У справі, що розглядається заява про покладення солідарної відповідальності хоч і була розглянута у загальному порядку розгляду заяви в межах провадження у справі про банкрутство, за результатами якого судом прийнято судове рішення у вигляді ухвали, однак така форма судового рішення не спростовує можливість перегляду прийнятого судового рішення щодо покладення солідарної відповідальності у касаційному порядку, що підтверджується вже наявною судовою практикою Верховного Суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, № 910/15018/19 від 11.04.2023, від 20.07.2023 у справі №924/408/21).

52. З огляду на зазначене, клопотання керівника ПрАТ "Компанія "РАЙЗ" - ОСОБА_1. про закриття провадження у справі № 910/628/20 не підлягає задоволенню.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційних скарг

53. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги учасників (забезпечених кредиторів) ПрАТ "Компанія "Райз" про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

54. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, звертає увагу на таке.

55. За змістом положень частини другої статті 197, частини першої статті 215, частини першої статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини четвертої статті 50, частини другої статті 75 Закону України "Про господарські товариства", попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов'язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб'єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.

56. Суб'єкти інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов'язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб'єктів за правилами цього Кодексу солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство.

57. За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

58. Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).

59. Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.

60. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

61. Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ).

62. При цьому, задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.

63. Водночас, таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.

64. Беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю під час здійснення процедур банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

65. Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

66. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

67. Положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.

68. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що закон визначає суб'єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, суб'єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності, є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.

69. Оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб'єктами права, вони не можуть нести відповідальність. Тому при тлумаченні частини шостої статті 34 КУзПБ під суб'єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.

70. Визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - членів органів управління боржника) суб'єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини першої статті 92 ЦК України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов'язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов'язку.

71. За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Такими іншими випадками можна б було вважати, зокрема, визначений законом припис частини третьої статті 110 ЦК України - якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

72. Верховний Суд зауважує, що загроза неплатоспроможності боржника і визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів. Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

73. Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

74. Для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Важливість правильного та об'єктивного визначення загрози неплатоспроможності боржника (її критеріїв, а відповідно, і моменту настання) обумовлено наслідками відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки з моменту відкриття щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

75. Своєчасне, з дотриманням вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ подання боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є запорукою раціонального та справедливого розподілення активів боржника, якого за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника виявилося недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

76. Належне (об'єктивне) визначення загрози неплатоспроможності боржника дає змогу уникнути як необґрунтованого відкриття за заявою боржника провадження у справі про банкрутство (з виключенням відповідного суб'єкта господарювання із звичайного господарського обороту), так і порушення прав кредиторів через несвоєчасне ініціювання боржником такої справи, приховання неплатоспроможності боржника тощо.

77. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

78. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

79. Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

80. При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами. Також доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

81. Якщо звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами) або якщо внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо), - Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.

82. За змістом абзацу другого статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов'язань боржника до суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником/органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора/кредиторів.

83. Тобто, законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми. Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

84. Щодо характеру позову про покладення солідарної відповідальності, то слід зазначити, що позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником/органами управління боржника відповідного обов'язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб'єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов'язаннями боржника.

85. Отже, відповідний похідний інтерес кредитора до солідарного боржника задовольняється через інститут солідарної відповідальності.

86. Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які полягають у заподіянні збитків саме боржнику.

87. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів, оскільки якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

88. Отже, стягнення коштів із керівника/члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси. При цьому Суд враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Тому відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.

Щодо розгляду касаційних скарг по суті

89. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди, відмовляючи у задоволенні заяв про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 , виходили з того, що заявниками не доведено виникнення з 21.10.2019 у керівника боржника ОСОБА_1 обов'язку щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

90. Також заявники не довели, що саме у період з 21.10.2019 задоволення вимог одного/кількох кредиторів призвело до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Водночас, посилання скаржників на необхідність застосування положень статті 34 КУзПБ до правовідносин, які виникли до введення в дію КУзПБ (до 21.10.2019), є необґрунтованим та такими, що порушуватиме принцип незворотності дії закону в часі, передбаченого статтею 58 Конституції України, оскільки до введення в дію КУзПБ (до 21.10.2019) нормами законодавства про банкрутство не було передбачено підстав та наслідків притягнення керівника до солідарної відповідальності в такому порядку, який визначено в статті 34 КУзПБ.

91. Крім того, заявниками не доведено наявність вини у діях керівника боржника - ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв'язку між його діями і незадоволенням вимог кредиторів та завдання ним будь-яких збитків.

92. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що керівник боржника:

- з 16.10.2019 по 25.10.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДТ № 060829;

з 25.10.2019 по 06.11.2019 перебував на лікарняному, що підтверджується випискою із історії хвороби № 9095 від 06.11.2019;

з 05.12.2019 по 05.01.2020 перебував у щорічній відпустці;

з 08.01.2020 по 22.01.2020 перебував у щорічній відпустці;

з 23.01.2020 по 06.02.2020 перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

93. Водночас, суди встановили, що до виконання обов'язків керівника підприємства повернувся лише 06.02.2020.

94. Колегія суддів також звертає увагу, що в цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги АТ "Укрексімбанк", Національний банку України, Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів є такими, що забезпечені заставою майна боржника.

95. Зазначене спростовує доводи НБУ про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, оскільки за змістом зазначеної постанови палата зазначила, що наявність забезпечення виконання грошового зобов'язання у вигляді застави/іпотеки надає такій особі (статус кредитора якої ще не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

96. Верховний Суд звертає увагу на необхідність правильного тлумачення учасниками справи змісту постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, оскільки висновки зазначеної постанови релевантні до правовідносин щодо відкриття провадження у справі про банкрутство і щодо осіб, які можуть оскаржувати відповідне судове рішення без проходження усієї послідовності процесуальних дій і рішень, необхідних для набуття особою статусу кредитора у справі про банкрутство.

97. Разом з тим, положення статті 34 КУзПБ передбачають право звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності не усіх учасників або заінтересованих осіб, а лише осіб, які мають відповідний статус кредитора у справі про банкрутство, набутий у порядку, визначеному процесуальним законодавством та підтвердженим відповідним судовим рішенням (ухвалою попереднього судового засідання, ухвалою про визнання кредиторських вимог)

98. У цій справі скаржники хоч і мають забезпечені вимоги до боржника, однак статус кредитора на момент розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника судом у відповідному процесуальному порядку не визнано, рішення щодо розміру визнаних (забезпечених) кредиторських вимог в матеріалах справи відсутнє.

99. Також колегія суддів звертає увагу, що наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема, в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку та в межах провадження у справі про банкрутство.

100. Крім того, викладені у пункті 56.16. постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, стосуються конкурсних кредиторів, якими не є скаржник у цій справі. При цьому, суд звертає увагу, що заявниками, вимоги яких є забезпеченими, не надано доказів того, що вони уповноважені виступати від імені інших - конкурсних кредиторів у цій справі (в тому числі від імені іноземної юридичної особи NIBULON S.A., яка подала самостійну скаргу про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника боржника, однак правом на касаційне оскарження прийнятих судових рішень не скористалась).

101. Зазначене також дає підстави для висновку про передчасність висновків щодо неможливості забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, окрім тих, вимоги яких є забезпеченими.

102. Водночас, заявниками не надано відповідно до статей 74, 76-77 ГПК України належних та допустимих доказів, а судами не встановлено факт перевищення сумарного розміру зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника.

103. Зазначене спростовує, зокрема, доводи представника НБУ про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20, оскільки у випадку подання заяви про покладення солідарної відповідальності саме на заявника покладається обов'язок доведення загрози неплатоспроможності у розумінні абзацу 1 частини шостої статті 34 КУзПБ та неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

104. Посилання на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 Колегія суддів вважає передчасними, оскільки за змістом оскаржуваних рішень вбачається, що покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство передбачає певний порядок.

105. Недотримання такого порядку безпосередньо заявником (подання відповідних заяв до з'ясування обставин щодо платоспроможності боржника та можливості/неможливості здійснити ним задоволення кредиторських вимог перед усіма кредиторами) не може трактуватися як порушення судом, діяльність якого унормована положеннями процесуального закону, черговості розгляду поданих заяв про покладення солідарної відповідальності.

106. За змістом абзацу другого статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов'язань боржника до суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником/органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі.

107. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора/кредиторів.

108. Тобто законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми.

109. Водночас, уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

110. Отже, стягнення коштів із члена колишнього керівника боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси. При цьому відповідно до тлумачення виразі "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів

111. Посилання на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, викладених у постанові від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц та від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, Колегія суддів вважає передчасними, оскільки зміст зазначених постанов свідчить, що вони були ухвалені за інших, встановлених судом, обставин та правового регулювання правовідносин, які виникли між учасниками у зазначених справах.

112. Інші доводи касаційної скарги щодо оцінки наявних в матеріалах справи висновків експертів Верховний Суд вважає намаганням надати власну оцінку вказаним висновкам (доказам). При цьому зі змісту оскаржуваних рішень та матеріалів справи вбачається, що скаржником в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, не було надано доказів, які б спростовували обставини, викладені у звіті від 07.09.2023.

113. Водночас, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

114. Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржників про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили та не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи звіту та іншим доказам у їх сукупності. Доводи касаційної скарги щодо оцінки наявних в матеріалах справи доказів Верховний Суд вважає намаганням надати власну оцінку вказаним висновкам (доказам).

115. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій ухвалено в цілому законні рішення. Водночас, з урахуванням положень статей 236, 238, 300 ГПК України, такі рішення підлягають зміні в їх мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у пунктах 39 - 72 мотивувальної частини цієї постанови.

Висновки за результатами касаційного провадження

116. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

117. Частиною першою статті 311 ГПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

118. Згідно із частиною четвертою статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

119. З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, однак про наявність підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень, без зміни їх резолютивної частини.

Щодо судових витрат

120. Оскільки в цьому випадку Верховний Суд не приймає нового рішення, а касаційній скарги залишені без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати покладаються на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Національного банку України та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 910/628/20 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї Постанови.

3. Резолютивні частини Ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 910/628/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.І. Картере