29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"18" листопада 2024 р. м. Хмельницький Справа № 924/848/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судових засідань Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз», м.Хмельницький
про стягнення заборгованості в сумі 313 069,41 грн.
Представники сторін:
від позивача: адвокат Піун С.П. за довіреністю від 29.12.2023 №29/12-2023/12 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: адвокат Доценко О.О. за довіреністю №01Др-2-0124 від 09.01.2024
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін
До Господарського суду Хмельницької області 16.09.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» про стягнення заборгованості в сумі 313 069 (триста тринадцять тисяч шістдесят дев'ять) гривень 41 копійки, з яких: 225 348 (двісті двадцять п'ять тисяч триста сорок вісім) гривень 88 копійок основного боргу; 58 292 (п'ятдесят вісім тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 81 копійку пені; 9 583 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 88 копійок - 3% річних; 19 843 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок три) гривні 84 копійки інфляційних втрат за договором постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023.
Ухвалою суду від 20.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
24.10.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті спору на 18.11.2024.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на невиконання Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз», укладеного між ним, як споживачем, та позивачем, як постачальником, умов договору постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023. Зазначає, що ціна за 1000 куб. м газу, строк та порядок проведення розрахунків визначені додатковими угодами до договору про постачання природного газу, що укладені між сторонами договору та є його невідємною частиною. Так, строк та порядок оплати за поставлений природний газ установлено додатковими угодами від 31.03.2023 №1; від 26.04.2023 №2; від 23.05.2024 №3; від 23.06.2024 №4; від 24.07.2023 №5; від 25.08.2023 №6; від 22.02.2024 №7; від 22.02.2024 №8.
Вказує, що за даним договором упродовж квітня-вересня 2023 року та січня 2024 року позивачем передано у власність відповідача природний газ на суму 2 049 902,60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.01.2024, які підписані сторонами без зауважень. Разом з тим, споживачем здійснено оплату за отриманий газ лише на суму 1 824 553,72 грн., у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість за вказаним договором в сумі 225 348,88 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язання з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» підлягають стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення - 58 292,81 грн., інфляційні втрати за час прострочення - 19 843,84 грн., три відсотки річних від простроченої суми - 9583,88 грн.
У відповіді на відзив зазначає, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем, несвоєчасність розрахунків споживачів за розподіл природного газу, наявність у відповідача непогашеної дебіторської заборгованості не повинні порушувати права інших суб'єктів господарювання, які належним чином виконали свої обов'язки, а скрутний фінансовий стан відповідача, введення на території держави воєнного стану та інші обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання чи зменшення штрафних санкцій на 99%.
В якості правових підстав позову посилається на ст.173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України.
Представник позивача під час судового розгляду спору підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» (далі - АТ «Хмельницькгаз», відповідач) у поданому відзиві на позов вказує, що відповідач належно виконував умови укладеного 30.03.2023 з позивачем договору постачання природного газу. Прострочення оплати за отриманий природний газ виникло в серпні 2023 року, що обумовлено втратою відповідачем права здійснення ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу на території Хмельницької області згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.09.2023 №1775, що в свою чергу призвело до втрати прибутку товариством, передачі грошових коштів та майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Крім того, на виконання постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1775 у жовтні 2023 року відповідачем сплачено податок на додану вартість в сумі 30 715 209,20 грн., що призвело до накопичення боргу перед кредиторами, в т.ч. перед позивачем.
Стверджує, що в АТ «Хмельницькгаз» відсутні кошти в сумі 225 348,88 грн. на рахунках, що унеможливлює погашення заборгованості перед позивачем та ставить під загрозу виплату заробітної плати трудовому колективу.
Крім того, відповідач вказує на відсутність вини у виникненні заборгованості перед позивачем, оскільки АТ «Хмельницькгаз», будучи оператором газорозподільної мережі та займаючи монопольне становище на ринку, самостійно не мало права встановлювати тарифи на свої послуги, а діючі тарифи, встановлені НКРЕКП, були збитковими, економічно не обґрунтованими та не дозволяли відповідачу покривати свої витрати упродовж 2014-2023 років. Також, з огляду на законодавчі обмеження на стягнення заборгованості з побутових споживачів (населення) за надані послуги з розподілу природного газу під час воєнного стану, у товариства виникла дебіторська заборгованість, що в свою чергу впливає на фінансову спроможність відповідача. Наразі всі фінансові надходження відповідача направляються на погашення кредиторської заборгованості, виплату заробітної плати працівникам та сплату податків і зборів.
Просить врахувати лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022, згідно якого військову агресію Російської Федерації проти України визнано форс-мажорними обставинами з 24.02.2022, а також те, що АТ «Хмельницькгаз» було підприємством критичної інфраструктури, забезпечувало енергетичну незалежність Хмельницької області, особливо в опалювальний період 2022-2023 років, а наразі продовжує докладати усіх зусиль для забезпечення діяльності товариства, безперебійної роботи аварійних бригад для готовності відновлення пошкоджених ділянок газопроводів у разі їх руйнувань, вживає заходів для безоплатного надання паливно-мастильних матеріалів та гуманітарної допомоги на потреби Збройних сил України.
З огляду на скрутний фінансовий стан товариства у сукупності з зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023, запровадженням в державі воєнного стану, належністю до об'єктів критичної інфраструктури, необхідністю безперебійного функціонування газорозподільної системи, що вказує на потребу у забезпеченні життєдіяльності підприємства з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, враховуючи законодавчі обмеження на стягнення заборгованості із споживачів за спожиті послуги під час воєнного стану, залучення потужностей товариства на потреби Збройних сил України та необхідність підтримки економіки держави, як на обставини, що мають істотне значення, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені) або зменшити їх на 99%. Стягнення з відповідача пені в заявленому позивачем розмірі - 25,8% від суми основної заборгованості є непропорційним наслідкам правопорушення, погіршить фінансово-економічне становище товариства, спричинить додаткові витрати, які не мають джерел покриття, а для позивача - не потягне значні збитки, оскільки стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних компенсують втрати позивача.
В якості правових підстав своїх заперечень посилається на ст.217, 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені) або зменшити їх на 99%.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
30.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз», як споживачем, укладено договір постачання природного газу (рамковий) №22/ПГ-4052-К (далі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачання газу споживачу здійснюється протягом періоду дії цього договору на підставі підписаних сторонами додаткових угод до договору, які є його невід'ємними частинами. В додаткових угодах зазначається періоди та обсяги постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків.
Перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ). Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.2.5 Договору).
Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість (п.2.6 Договору).
Відповідно до п.2.9 Договору постачальник направляє споживачу два примірники підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Споживач протягом 2 банківських днів з дати отримання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (п.2.10 Договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, такий акт вважається підписаним, а обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору (п. 2.11 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1000 куб. м газу, що постачається постачальником споживачу, строк та порядок проведення розрахунків визначається в окремих додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що до ціни газу, визначеної додатковими угодами до договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи. Тарифи на транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи встановлюються відповідними постановами НКРЕКП та зазначаються у додаткових угодах до даного договору, згідно з якими споживач замовляє обсяг газу на відповідний газовий місяць.
Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ (в тому числі оплата вартості місячного небалансу та вартості відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу (п.3.6 Договору).
Датою оплати за цим договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.9 Договору).
Відповідно до п.7.2 Договору в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2023, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання (п.11.1 Договору).
Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
31.03.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно п.1 якої замовлений обсяг постачання газу у квітні 2023 року становить 35,55041 тис.куб.м.
Ціна постачання газу за 1000 куб.м споживачу на період постачання природного газу становить 11391,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 2278,20 грн., всього разом з ПДВ - 13669,20 грн. (п.2 Додаткової угоди №1). Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якої передбачена п. 3.3 Договору, встановлено постановою НКРЕКП від 22.12.2019 №3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м на добу (п.3 Додаткової угоди №1).
Споживач зобов'язується сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м вартість, яка складається з ціни, визначеної в п.2 цієї Додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного в п.3 цієї Додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди №1).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди №1 оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 04 числа розрахункового періоду.
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (п.8 Додаткової угоди №1).
Додаткова угода №1 від 31.03.2023 підписана представниками сторін та скріплена печатками.
26.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, згідно п.1 якої замовлений обсяг постачання газу у травні 2023 року становить 20,61931 тис.куб.м.
Ціна постачання газу за 1000 куб.м споживачу на період постачання природного газу становить 10921,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 2184,20 грн., всього разом з ПДВ - 13105,20 грн. (п.2 Додаткової угоди №2). Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якої передбачена п. 3.3 Договору, встановлено постановою НКРЕКП від 22.12.2019 №3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м на добу (п.3 Додаткової угоди №2).
Споживач зобов'язується сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м вартість, яка складається з ціни, визначеної в п.2 цієї Додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного в п.3 цієї Додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди №2).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди №2 оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 30 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (п.8 Додаткової угоди №2).
Додаткова угода №2 від 26.04.2023 підписана електронними підписами представників сторін та скріплена електронними печатками.
23.05.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору, згідно п.1 якої замовлений обсяг постачання газу у червні 2023 року становить 20,73362 тис.куб.м.
Ціна постачання газу за 1000 куб.м споживачу на період постачання природного газу становить 10705,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 2141,20 грн., всього разом з ПДВ - 12846,00 грн. (п.2 Додаткової угоди №3). Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якої передбачена п. 3.3 Договору, встановлено постановою НКРЕКП від 22.12.2019 №3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м на добу (п.3 Додаткової угоди №3).
Споживач зобов'язується сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м вартість, яка складається з ціни, визначеної в п.2 цієї Додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного в п.3 цієї Додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди №3).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди №2 оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 26 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (п.8 Додаткової угоди №3).
Додаткова угода №3 від 23.05.2023 підписана представниками сторін та скріплена печатками.
23.06.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору, згідно п.1 якої замовлений обсяг постачання газу у липні 2023 року становить 20,99835 тис.куб.м.
Ціна постачання газу за 1000 куб.м споживачу на період постачання природного газу становить 10820,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 2164,20 грн., всього разом з ПДВ - 12984,00 грн. (п.2 Додаткової угоди №4). Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якої передбачена п. 3.3 Договору, встановлено постановою НКРЕКП від 22.12.2019 №3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м на добу (п.3 Додаткової угоди №4).
Споживач зобов'язується сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м вартість, яка складається з ціни, визначеної в п.2 цієї Додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного в п.3 цієї Додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди №4).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди №4 оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 30 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (п.8 Додаткової угоди №2).
Додаткова угода №4 від 23.06.2023 підписана представниками сторін та скріплена печатками.
24.07.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №5 до Договору, згідно п.1 якої замовлений обсяг постачання газу у серпні 2023 року становить 20,39842 тис.куб.м.
Ціна постачання газу за 1000 куб.м споживачу на період постачання природного газу становить 12413,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 2482,60 грн., всього разом з ПДВ - 14895,60 грн. (п.2 Додаткової угоди №5). Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якої передбачена п. 3.3 Договору, встановлено постановою НКРЕКП від 22.12.2019 №3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м на добу (п.3 Додаткової угоди №5).
Споживач зобов'язується сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м вартість, яка складається з ціни, визначеної в п.2 цієї Додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного в п.3 цієї Додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди №5).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди №5 оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 31 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (п.8 Додаткової угоди №5).
Додаткова угода №5 від 24.07.2023 підписана представниками сторін та скріплена печатками.
25.08.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №6 до Договору, згідно п.1 якої замовлений обсяг постачання газу у вересні 2023 року становить 20,80940 тис.куб.м.
Ціна постачання газу за 1000 куб.м споживачу на період постачання природного газу становить 16507,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 3301,40 грн., всього разом з ПДВ - 19808,40 грн. (п.2 Додаткової угоди №6). Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якої передбачена п. 3.3 Договору, встановлено постановою НКРЕКП від 22.12.2019 №3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м на добу (п.3 Додаткової угоди №6).
Споживач зобов'язується сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м вартість, яка складається з ціни, визначеної в п.2 цієї Додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного в п.3 цієї Додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди №6).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди №6 оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 04 числа розрахункового періоду.
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (п.8 Додаткової угоди №6).
Додаткова угода №6 від 25.08.2023 підписана представниками сторін та скріплена печатками.
22.02.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду №7 до Договору, згідно п.1 якої сторони дійшли згоди викласти розділ 1 «Предмет договору», розділ 2 «Порядок та умови постачання, приймання та облік газу», п.3.5 розділу 3 «Ціна газу та порядок проведення розрахунків», розділ 6 «Порядок зміни постачальника» в новій редакції, а також доповнити розділ 11 «Строк дії договору та інші умови» пунктом 11.16 в наступній редакції: « 11.16. Невід'ємними частинами цього Договору є додатки: додаток 1 - Заявка на замовлення природного газу та включення до Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС; додаток 2 - Графік постачання; додаток 3 - Санкційне та антикорупційне застереження; додаток 4 - Форма додаткової угоди (щомісячна); додаток 5 - Форма додаткової угоди про призупинення; додаток 6 - Форма додаткової угоди щодо розірвання».
Доповнити Договір додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6 за формою, встановленою додатком 1 до цієї додаткової угоди (п.2 Додаткової угоди №7).
Усі інші умови договору залишаються незмінними і обов'язковими для сторін та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними (п.3 Додаткової угоди №7).
Додаткова угода укладена та вступає в силу з дня її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності). У відповідності до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони дійшли взаємної згоди, що дія цієї додаткової угоди поширюється на відносини, що фактично склалися між сторонами до дати її укладення, а саме з 21.12.2023 (п.4 Додаткової угоди №7).
Додаткова угода №7 від 22.02.2024 підписана електронними підписами представників сторін та скріплена електронними печатками.
Крім того, 22.02.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду №8 до Договору, згідно п.1 якої замовлений обсяг постачання газу у січні 2024 року становить 0,202 тис.куб.м.
Ціна постачання газу за 1000 куб.м споживачу на період постачання природного газу становить 12560,75 грн., крім того ПДВ (20%) - 2512,15 грн., всього разом з ПДВ - 15072,90 грн. (п.2 Додаткової угоди №8). Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якої передбачена п. 3.3 Договору, встановлено постановою НКРЕКП від 22.12.2019 №3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,8912 грн. за 1000 куб.м на добу (п.3 Додаткової угоди №8).
Споживач зобов'язується сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м вартість, яка складається з ціни, визначеної в п.2 цієї Додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного в п.3 цієї Додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди №8).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди №8 оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 30 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).
Додаткова угода укладена та вступає в силу з дня її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності). У відповідності до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони дійшли взаємної згоди, що дія цієї додаткової угоди поширюється на відносини, що фактично склалися між сторонами до дати її укладення, а саме з 21.12.2023 (п.9 Додаткової угоди №8).
Додаткова угода №8 від 22.02.2024 підписана електронними підписами представників сторін та скріплена електронними печатками.
Сторонами Договору підписані та скріплені печатками акт №6737 приймання-передачі природного газу від 30.04.2023 на загальну суму 494035,02 грн.; акт №9499 приймання-передачі природного газу від 31.05.2023 на загальну суму 277502,75 грн.; акт №11942 приймання-передачі природного газу від 30.06.2023 на загальну суму 272869,96 грн.; акт №13360 приймання-передачі природного газу від 31.07.2023 на загальну суму 278314,43 грн.; акт №15015 приймання-передачі природного газу від 31.08.2023 на загальну суму 310373,41 грн.; акт №16313 приймання-передачі природного газу від 30.09.2023 на загальну суму 413736,80 грн.; акт №1988 приймання-передачі природного газу від 31.01.2024 на загальну суму 3070,21 грн.
Листом №16/2-09/48183/2024 від 18.04.2024 АТ «Ощадбанк» на запит ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надано інформацію про надходження від АТ «Хмельницькгаз» коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період з 01.10.2021 по 16.04.2024.
Так, на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» платежі за газ за договором постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023 надходили від АТ «Хмельницькгаз» 04.04.2023 в сумі 491772,06 грн., 02.05.2023 - в сумі 273599,50 грн., 12.05.2023 - в сумі 2262,96 грн., 21.06.2023 - в сумі 273645,36 грн., 28.06.2023 - в сумі 276084,02 грн., 28.07.2023 - в сумі 307189,82 грн., 07.03.2024 - в сумі 200000,00 грн.
Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.
Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, судом береться до уваги таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.03.2023 між ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником, та АТ «Хмельницькгаз», як споживачем, укладено договір № 22/ПГ04052-К про постачання природного газу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Матеріалами справи стверджується та не заперечується сторонами, що на виконання умов укладеного 30.03.2023 Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 049 902,60 грн, з яких відповідачем фактично сплачено 1 824 533,72 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом АТ «Ощадбанк» №16/2-09/48183/2024 від 18.04.2024.
Доказів сплати 225 348,88 грн. відповідачем за поставлений позивачем природний газ за договором від 30.03.2023 №22/ПГ-4052-К матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про стягнення з АТ «Хмельницькгаз» 225 348,88 грн. боргу за надані послуги згідно договору постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2024.
Окрім того, як слідує з позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення - 58292,81 грн., інфляційних втрат за час прострочення - 19843,84 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми - 9583,88 грн. згідно поданих розрахунків.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).
Згідно ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч.2 ст.343 ГК України платник коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.2 укладеного між позивачем та відповідачем договору №22/ПГ-4052-К від 30.03.2024 в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Здійснивши перерахунок пені за вказані позивачем періоди з 21.09.2023 по 06.03.2024, з 21.10.2023 по 20.04.2024 та з 21.02.2024 по 31.07.2024, судом встановлено, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 58292,81 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позов та його представник під час судового засідання просять відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені) або зменшити їх на 99%.
Щодо доводів відповідача про відмову в позові в частині стягнення пені через відсутність вини у виникненні заборгованості за договором перед позивачем, суд зазначає таке.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2 ст.218 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Серед обставин, на які посилається відповідач як на підставу звільнення від відповідальності та стягнення штрафних санкцій (пені) - втрата права здійснення ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу на території Хмельницької області згідно постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1775, що в свою чергу призвело до втрати прибутку товариством та передачі грошових коштів та майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», запровадження в державі воєнного стану, утворення та накопичення дебіторської заборгованості споживачів за надані послуги з розподілу природного газу, наявність кредиторської заборгованості, що утворилась внаслідок встановлених НКРЕКП економічно необґрунтованих тарифів на послуги з розподілу природного газу. Також просить врахувати лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, оприлюднений на сайті Торгово-промислової палати (далі - ТПП).
Суд зауважує, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що в т.ч. підтверджується і цим листом ТПП України. Однак, лист не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку з оплати поставленого природного газу саме за конкретним договором між сторонами, належне виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням між сторонами для дотримання підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас, самі по собі збройна агресія проти України, воєнний стан на території держави не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, чи існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, загроза обстрілів, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Належним доказом настання таких обставин для відповідача у справі в контексті обставин виконання Договору між сторонами є лише наявність Сертифікату ТПП України про форс-мажор. Однак і його суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22).
Також суд погоджується з доводами позивача про те, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем, несвоєчасність розрахунків споживачів за розподіл природного газу, наявність у відповідача дебіторської та кредиторської заборгованості не повинні порушувати права інших суб'єктів господарювання, зокрема позивача, який належним чином виконав свої обов'язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатись на інших учасників господарських відносин. Скрутний фінансовий стан відповідача, введення на території держави воєнного стану та інші обставини, на які вказує відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
З огляду на наведене, за відсутності доказів настання надзвичайних і невідворотних обставин, що унеможливили виконання АТ «Хмельницькгаз» своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання таких зобов'язань.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд зазначає таке.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що наразі товариство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що в сукупності з зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023, належністю до об'єктів критичної інфраструктури, необхідністю безперебійного функціонування газорозподільної системи, що включає готовність до відновлення інфраструктури у разі її пошкоджень чи руйнувань, законодавчими обмеженнями на стягнення заборгованості із споживачів за спожиті послуги під час воєнного стану, залучення потужностей товариства на потреби Збройних сил України та необхідність підтримки економіки держави, є обставинами, що мають істотне значення, а стягнення з відповідача пені в заявленому позивачем розмірі - 25,8% від суми основної заборгованості є непропорційним наслідкам правопорушення, погіршить фінансово-економічне становище товариства, спричинить додаткові витрати, які не мають джерел покриття, а для позивача - не потягне значні збитки, оскільки стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних компенсують втрати позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): - ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); - причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; - тривалість прострочення виконання; - наслідки порушення зобов'язання для кредитора; - поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); - поведінку кредитора; - майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); - негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; - статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); - майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).
В даному випадку договір укладено під час дії воєнного стану, що вказує на обізнаність сторін з ризиками, які можуть виникнути під час виконання договору.
Суд враховує, що АТ «Хмельницькгаз» виконало зобов'язання на суму 1 824 553,72 грн. з 2 049 902,60 грн. узятих на себе за договором постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023; припинення права відповідача на здійснення ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу на території Хмельницької області згідно постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1775, що в свою чергу призвело до втрати прибутку товариством, передачі грошових коштів та майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»; скрутний фінансовий стан відповідача; його поведінку та негативні наслідки стягнення неустойки з відповідача, які можуть настати для нього та третіх осіб, зокрема трудового колективу.
За таких обставин, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності та враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково, застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 29146,41 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., згідно якого при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за увесь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, відповідно до якого вважає, що позивачем нараховано інфляційні втрати в межах суми допустимої до стягнення, відтак заявлені інфляційні втрати в розмірі 19 843,84 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що позивачем правильно здійснено нарахування 9 583,88 грн. Відтак, вказана вимога також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 225 348,88 грн. основного боргу; 29146,41 грн. пені; 9 583,88 грн. - 3% річних; 19 843,84 грн. інфляційних втрат.
У стягненні 29146,40 грн. пені належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, судом зазначається таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки (пені) на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки (пені), оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
З огляду на наведене, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3756,83 грн (із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» (29000, м.Хмельницький, проспект Миру, 41, код ЄДРПОУ 05395598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) 225 348 (двісті двадцять п'ять тисяч триста сорок вісім) гривень 88 копійок основного боргу; 29 146 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок шість) гривень 41 копійку пені; 9583 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 88 копійок 3% річних; 19 843 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок три) гривні 84 копійки інфляційних втрат та 3 756 (три тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 83 копійки витрат зі сплати судового збору.
У стягненні 29 146 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок шість) гривень 40 копійок пені - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.11.2024.
Суддя О.І. Шевчук