65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2024 р. Справа № 916/3857/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11; код ЄДРПОУ 14360080),
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 257242,62 грн,
Обставини справи.
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість у розмір 257242,62 грн, яка виникла у зв'язку з порушенням умов за кредитного договору № 20.86.0000000246 від 28.08.2021. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу № 916/3857/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вх. № 3946/24 від 02.09.2024) залишено без руху.
Ухвалою суду від 23.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/3857/24 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а.с. 68-69).
Станом на 27.11.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 28.08.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (надалі - позивач або банк) і фізичною особою-підприємцем Кучмей Людмилою Михайлівною (надалі - відповідач або позичальник) був укладений кредитний договір № 20.86.0000000246 (надалі - Договір), відповідно до умов п. А.1, п. А.2 якого, вид кредиту - строковий кредит, ліміт договору складає 170000,00 грн.
Відповідно до умов п. А.3 Договору термін повернення кредиту 23 серпня 2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (додаток № 1 цього договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за договором* (( 1+ Процента ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*Процентна ставка за місяць/((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна Процентна ставка/кількість днів поточного року)*Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = (сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %.
Відповідно до статей 212, 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених ним договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашеним позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 23 серпня 2024 року.
У п. А4 Договору наведено рахунок для обслуговування кредиту: рахунок № UA 503077700000029090112496494 (в гривнях) отримувач: АТ “A-Банк», МФО 307770, код ІПН 2810117928.
Відповідно до умов п. А.6 Договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних.
Нарахування процентів та користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів “факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А.8 Договору).
Відповідно до умов п. А.10 Договору позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до умов п. 2.1.2 Договору банк зобов'язався надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.
Умовами пунктів 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 Договору встановлено, що позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до п. п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4,1 цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (п. 4.1 Договору).
Умовами п. 4.2. Договору встановлено, що відповідно ст. 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує Банку процентів у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору встановленого п. А.3 цього Договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3. Договору).
Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку згідно з п. А.9 цього договору (п. 4.4. Договору).
Відповідно до умов п. 4.5 Договору позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А.10 цього Договору.
У випадку здійснення договірного списання коштів у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим договором згідно з п.п. 2.2.6, 2.3.5 цього договору, позичальник сплачує банку винагороду у сумі та у терміни, встановлені тарифами Банку на момент сплати (п. 4.13. Договору).
Відповідно до умов п. 5.8 Договору у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Цей Договір в частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором (п. 6.2 Договору).
Додатком № 1 до Договору № 20.86.0000000246 від 28.08.2021 сторонами погоджено графік погашення кредиту, відповідно до якого позичальником мало бути сплачено щомісячно, в термін з 28.09.2021 до 28.07.2024 - 7765,00 грн та до 23.08.2024 - 7765,17 грн.
На виконання умов Договору АТ «Акцент-Банк» перерахувало ФОП Кучмей Л.М. кредитні кошти в розмірі 170000,00 грн, що підтверджується Меморіальним ордером № TR.19008531.21436.70198 (т.1, а.с. 23).
Відповідно до представленого розрахунку заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе обов'язків із повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість, розмір якої складає 257242,62 грн, з яких: 152233,39 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 55220,23 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 40289,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн - штраф (фіксована складова) та 8500,00 грн - штраф (змінна складова).
Невиконання позичальником обов'язку зі сплати заборгованості за кредитним Договором № 20.86.0000000246 від 28.08.2021 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, загальний розмір якої складає 257242,62 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст. 202, 205 ЦК України).
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 173 ГК України, ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи слідує, що 28.08.2021 між АТ «Акцент-Банк» і ФОП Кучмей Л.М. був укладений кредитний договір № 20.86.0000000246, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 170000,00 грн, а позичальник зобов'язався здійснювати погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними платежами в термін до 23 серпня 2024 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
На виконання умов Договору АТ «Акцент-Банк» перерахувало ФОП Кучмей Л.М. кредитні кошти в розмірі 170000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №TR.19008531.21436.70198 від 28.08.2021 (т.1, а.с. 23).
Надалі відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними нею договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Статтею 530 ЦУ України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів в обумовлені графіком строки за вказаним договором не виконала, в результаті чого у останньої виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 257242,62 грн, з яких: 152233,39 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 55220,23 грн - залишок заборгованості за процентами, 40289,00 грн - залишок заборгованості за винагородою, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку та розрахунком заборгованості (т. 1, а.с. 16-17, 18).
Отже, судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 20.86.0000000246 від 28.08.2021, у зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується непогашена прострочена заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 152233,39 грн, залишок заборгованості за процентами у розмірі 55220,23 грн, залишок заборгованості за винагородою у розмірі 40289,00 грн.
Жодних доказів, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), процентами та винагородою за кредитним договором, до суду не надано.
На підставі зазначеного суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 247742,62 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн та штрафу (змінна складова) у розмірі 8500,00 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення. Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до умов п. 5.8 Договору у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом з тим, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно приписів п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як слідує з матеріалів справи, прострочення сплати кредиту відповідача більш ніж на 30 днів виникло в період дії воєнного стану, введеного в Україні. Відтак, враховуючи вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільняється від обов'язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З огляду на зазначене, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафу (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн та штрафу (змінна складова) у розмірі 8500,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) суму загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 152233,39 грн, суму загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 55220,23 грн, суму загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 40289,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3716,14 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 27 листопада 2024 року.
Суддя Нікітенко С.В.