ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2024Справа № 910/8374/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8374/24
За позовом Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уанпрайс Рітейл Групп»
про стягнення 36755,53 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Пшеничний Віталій Андрійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Рітейл Групп" (далі - відповідач) про стягнення 36755,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №01/12 від 01.12.2023 року не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 29234,39 грн, штраф за порушення вимог п. 4.5 договору у розмірі 500,00 грн, штраф за порушення вимог п. 8.4 договору у розмірі 2923,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 470,42 грн, 3% річних у розмірі 348,41 грн та пеню у розмірі 3278,88 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8374/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни доряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Рітейл Групп" має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яке отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)" від 19.08.2024 по справі №910/8374/24 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Рітейл Групп" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 19.08.24 о 23:25 год.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
01.12.2023 року між Фізичною особою-підприємцем Пшеничним Віталієм Андрійовичем (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Рітейл Групп" (далі - покупець) було укладено договір №01/12 купівлі-продажу з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.12.2023 до нього (далі - договір), за умовами пункту 1 якого продавець зобов'язується продати та поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар, зазначений у приймально-здавальних документах та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Загальна сума товарів, які підлягають поставці вказані в приймально-здавальних документах.
Всі витрати пов'язані з пакуванням, транспортуванням та доставкою товару, здійснюється за рахунок продавця. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - згідно правил INCOTERMS в редакції 2010 року (місце призначення зазначене у заявці на поставку товару - склад, магазин або інша торгівельна точка покупця) (пункт 2.1 договору).
Пунктом 2.6 договору визначено, що після прийняття товару всі претензії покупця, щодо кількості поставленого товару - не приймаються; щодо якості - приймаються лише в частині прихованих недоліків товару (ті, які неможливо було виявити під час приймання товару).
У пункті 4.1 договору передбачено, що продавець зобов'язаний своєчасно доставити товар належної якості в місце поставки покупця згідно умов п. 2.1 договору.
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару (пункт 4.5 договору).
Згідно пункту 5.1 договору, покупець здійснює оплату по даному договору у відповідності з супровідними документами на банківський рахунок продавця або шляхом внесення готівки в касу продавця у строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами прийомно-здавальних документів. Покупець вважається таким, що виконав зобов'язання по оплаті в разі зарахування коштів на поточний рахунок продавця або дата видачі продавцем касового чеку.
Відповідно до пункту 7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року.
В разі систематичного порушення (два чи більше разів) умов п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 договору покупець на вимогу продавця сплачує останньому штраф у розмірі 500 (п'ятсот) гривень, який автоматично додається до суми боргу покупця та при отриманні коштів від покупця за товар відраховується першочергово (пункт 8.3 договору).
За порушення строків, передбачених пунктом 5.1 даного договору, покупець на вимогу продавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки. У випадку, коли покупець не провів повний розрахунок за поставлений товар, що призвело до того, що продавець змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав, продавець, при звернені до суду має право на стягнення з покупця додаткового штрафу в розмірі 10% (десяти відсотків) від суми боргу (пункт 8.4 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 179855,15 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 08.01.2024 та видатковою накладною №000103520 від 08.01.2024 на суму 60468,48 грн; товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 19.01.2024 та видатковою накладною №000109590 від 19.01.2024 на суму 80199,07 грн; товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 19.01.2024 та видатковою накладною №000109633 від 19.01.2024 на суму 13816,00 грн; товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 19.01.2024 та видатковою накладною №000109634 від 19.01.2024 на суму 25371,60 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
У свою чергу, покупцем було повернуто товар продавцю на загальну суму 137049,55 грн, що підтверджується накладними на повернення №000012152 від 01.06.2024 на суму 416,93 грн, №000011367 від 09.04.2024 на суму 68125,16 грн, №000011097 від 09.04.2024 на суму 11467,28 грн, №000010723 від 27.03.2024 на суму 11310,00 грн, №000010722 від 27.03.2024 на суму 1988,10 грн, №000010724 від 27.03.2024 на суму 892,78 грн, №000010564 від 23.02.2024 на суму 20364,96 грн та №000011366 від 09.04.2024 на суму 22484,34 грн.
Отже, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, який підлягав оплаті на суму 42805,60 грн.
Втім, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату виконав частково в сумі 13571,21 грн згідно платіжних інструкцій №42 від 29.01.2024 на суму 6600,00 грн та №56 від 02.02.2024 на суму 6971,21 грн, внаслідок чого виник борг в сумі 29234,39 грн.
19.04.2024 року позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача вимогу №0067 про сплату заборгованості в сумі 29231,24 грн, яка залишена відповідачем без задоволення та відповіді, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до такого договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.1 договору, покупець здійснює оплату по даному договору у відповідності з супровідними документами на банківський рахунок продавця або шляхом внесення готівки в касу продавця у строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами прийомно-здавальних документів. Покупець вважається таким, що виконав зобов'язання по оплаті в разі зарахування коштів на поточний рахунок продавця або дата видачі продавцем касового чеку.
Втім, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 13571,21 грн.
Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 29234,39 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, у частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 8.4 договору сторони визначили, що за порушення строків, передбачених пунктом 5.1 даного договору, покупець на вимогу продавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки. У випадку, коли покупець не провів повний розрахунок за поставлений товар, що призвело до того, що продавець змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав, продавець, при зверненні до суду має право на стягнення з покупця додаткового штрафу в розмірі 10% (десяти відсотків) від суми боргу. При цьому, у пункті 8.3 договору передбачено, що в разі систематичного порушення (два чи більше разів) умов п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.6. договору покупець на вимогу продавця сплачує останньому штраф у розмірі 500 (п'ятсот) гривень, який автоматично додається до суми боргу покупця та при отриманні коштів від покупця за товар відраховується першочергово.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відтак, оскільки відповідач систематично (в розумінні приписів пункту 8.3 договору) допускав порушення строків оплати отриманого товару та з необхідністю позивача звернутись до суду за захистом своїх прав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 3278,88 грн, штраф на підставі пункту 8.3 договору за порушення вимог п. 4.5 договору у розмірі 500,00 грн та штраф згідно умов п. 8.4 договору у розмірі 2923,43 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано і заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 348,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 470,42 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафів, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Пшеничним Віталієм Андрійовичем (далі - клієнт) та Адвокатським бюро «Пастух та Партнери» в особі керуючого бюро Пастуха Андрія Степановича (далі - адвокат), звіту наданих послуг від 26.06.2024 за договором про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024, акту приймання-передачі наданих послуг від 26.06.2024 за договором про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024, ордер на надання правової допомоги серії АВ №1139074 від 10.06.2024 на ім'я Пастуха А.С., який і підписав позовну заяву.
Згідно пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024 (далі - договір), предметом договору є підготовка, складання та подання до господарського суду позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; надання правової допомоги у господарському судочинстві; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.2.9 договору, клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором.
За пунктом 3.2 договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами.
У пункті 3.3 договору передбачено, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Сторони погодили, що вартість послуг становить: підготовка, складання та подання позовної заяви та доданих до нього документів - 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. В разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження розмір гонорару визначається сторонами відповідною додатковою угодою.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (пункт 4.1 договору).
26.06.2024 року між клієнтом та адвокатом було підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024 на суму 5000,00 грн та звіт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024.
За актом приймання-передачі наданих послуг від 26.06.2024 за договором про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024 та за звітом наданих послуг від 26.06.2024 за договором про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024 адвокатом, в рамках виконання договору про надання правничої допомоги №038 від 10.06.2024 року, надано наступні послуги: ознайомлення та підготовка первинних бухгалтерських документів - витрачено чотири години робочого часу; написання позовної заяви - витрачено шість годин робочого часу; підготовка документів для подання позовної заяви, копіювання документів, подання позовної заяви до суду та копії позовної заяви та доданих документів відповідачу - три години робочого часу.
Судом встановлено, що Пастух Андрій Степанович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом на подання клопотання по зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги, і судом під час розгляду справи не встановлено підстав, визначених у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, для висновку про необґрунтованість заявленого до відшкодування розміру витрат на правову допомогу.
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог в повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката, у розмірі 5000,00 грн., що є доведеним та співмірним до предмета спору.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уанпрайс Рітейл Групп» про стягнення 36755,53 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уанпрайс Рітейл Групп" (02140, м. Київ, проспект Бажана, буд. 10А; ідентифікаційний код 40215168) на користь Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 29234 (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн 39 коп., пеню у розмірі 3278 (три тисячі двісті сімдесят вісім) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 348 (триста сорок вісім) грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн 42 коп., штраф у розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп., штраф у розмірі 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн 43 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2024.
СуддяТ.В. Васильченко