ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/601/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз",
Кловський узвіз, буд. 9/1,м. Київ,01021
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК",
вул. Б. Хмельницького, буд. 51 Б, м. Івано-Франківськ,76007
про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 53 417,46 грн
за участю:
від позивача: Онищук М.Б.
від відповідача: ОСОБА_1
установив: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 53 417,46 грн.
В процесі розгляду справи відповідач через систему "Електронний суд" 18.09.2024 подав до суду клопотання (вх.№14566/24 від 19.09.2024), в якому просив застосувати до АТ "Укртрансгаз" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Підставою для застосування до позивача такого заходу процесуального примусу як штраф- вказав невчасне подання доказів, які витребовувались судом в ухвалі від 25.07.2024.
Статтею 131 Господарського процесуального кодексу встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до приписів ст. 132 ГПК одним із заходів процесуального примусу є штраф, який застосовується з підстав визначених п.3ч.1ст.135 ГПК України, зокрема: - невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; - зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; - неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; - невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Розглянувши вказане клопотання в судовому засіданні 19.09.2024, суд не знайшов підстав для його задоволення , визначених нормами процесуального законодавства, та разом з тим, врахувавши надання доказів позивачем, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача (вх.№14566/24 від 19.09.2024) про застосування до АТ "Укртрансгаз" заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, про що в судовому засіданні оголосив протокольну ухвалу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просить суд позов задовольнити. Вимоги обгрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю робіт №2212000140 від 28.12.2022, тобто невиконанням підрядних робіт у встановлений договором строк, що стало підставою для нарахування пені. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 525, 526,530,610, 611, 612, 837 ЦК України.
Представник відповідача проти позову заперечував , обгрунтовуючи свою позицію своєчасним виконанням робіт, водночас у судовому засіданні 21.11.2024 при розгляді справи по суті позовні вимоги визнав та просив суд зменшити розмір пені за прострочення виконання зобов'язання по договору на 90% (заява вх.№10300/24 від 21.11.2024).Зменшення розміру пені мотивує складним фінансовим становищем, а також тим, що зобов'язання фактично виконане у встановлені договором строки, про що свідчать електронні листи, які долучені до справи. Зазначений термін прострочення відповідач фактично вважає терміном прийняття замовником підрядних робіт.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини вказують на те, що 28.12.2022 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (по договору - замовник/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕК» (по договору - підрядник/по справі - відповідач) укладено Договір закупівлі рорбіт №2212000140 з відповідними Додатками до нього (далі -Договір).
Додатками до Договору є Додаток №1 - Технічне завдання, Додаток №2 - Графік виконання робіт, Додаток №3 - Договірна ціна.
Договір підписаний сторонами, підписи сторін скріплені печатками, в судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до п. 1.1. та п.1.2 Договору підрядник за завданням замовника зобов'язався на свій ризик виконати роботи відповідно до умов цього договору роботи «Послуги зі встановлення електричного обладнання (Поточний ремонт установок катодного захисту КС)» код ЄЗС ДК 021-2015:51110000-6 (далі - роботи), а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно п. 1.3 Договору та Додатку №1 до Договору підрядник зобов'язався виконати підрядні роботи по двох об'єктах, а саме:
- поточний ремонт УКЗ №2 Йосиповичі комунікації КС ПК 0,0 Дашавського ВУПЗГ (далі - Об'єкт №1);
- поточний ремонт УКЗ №6 ДКС Більче-Волиця Срийськогр ВУПЗГ (далі - Об'єкт №2).
Відповідно до п.1.4 Договору та Додатку №2 до Договору строки виконання робіт 45 календарних днів по кожному із об'єктів після отримання від замовника допуску на відповідний об'єкт.
Згідно Дозволу (згоди) АТ "Укртрансгаз" №82 від 14.02.2023 допуск на Об'єкт №1 відповідач отримав 14.02.2023, а допуск на Об'єкт №2 відповідач отримав 04.04.2023 на підставі дозволу №938 від 04.04.2023. Отже, строк виконання підрядних робіт по Об'єкту №1 складає з 15.02.2023 по 31.03.2023, по Об'єкту №2 - з 05.04.2023 по 19.05.2023.
Відповідно п. 5.1 Договору підрядник зобов'язався виконати роботи протягом строку зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об'єктах замовника.
Порядок прийняття-передача робіт сторонами обумовлено в п. 5.9. Договору.
Зокрема, п.5.9.1 встановлено, що прийняття-виконання робіт здійснюється замовником після отримання ним повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт.
З урахуванням п.14.11 Договору повідомлення про готовність робіт здійснюється на адресу замовника, зазначену у розділі 16 Договору (у вказаному розділі зазначено поштову та електронну адресу).
Прийняття виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельним норм, технічної документації, цього Договору, додатків до Договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню (абз.2 п. 5.9.1. Договору).
Згідно п.5.11. Договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим Договором.
За порушення строків виконання робіт підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 % вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30-ти календарних днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості робіт (п.8.4. Договору).
Відповідно до п.8.13 Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
18.04.2023 сторонами підписано Акт прийняття виконання будівельних робіт по Об'єкту №1, а 09.06.2023 підписано Акт прийняття виконання будівельних робіт по Об'єкту №2.
Претензійним листом №1 від 05.07.2023 позивач звернувся до відповідача про сплату пені в сумі 53 417,46 грн за порушення строків виконання робіт по об'єктах УКЗ №2 Йосиповичі комунікації КС ПК 0,0 Дашавського ВУПЗГ (Об'єкт №1) та УКЗ №6 ДКС Більче-Волиця Срийськогр ВУПЗГ (Об'єкт №2), визначені Договором про закупівлю робіт №2212000140 від 28.12.2022. У листі позивач вказав, що має місце прострочення виконання підрядних робіт по вказаним об'єктах, зокрема по Об'єкту №1 - 17 календарних днів, по Об'єкту №2 - 20 днів.
Відповідю на претензію вих. №600/01-08 від 01.08.2023 відповідач заперечив щодо вказаних вище вимог та вказав на відсутність прострочення виконання підрядних робіт.
Предметом спору є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 53 417,46 грн.
Відповідно до ч. ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору про закупівлю робіт №2212000140 від 28.12.2022 , який за своєю правовою природою є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ч. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 8.4. Договору сторони обумовили, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 % вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30-ти календарних днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості робіт.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт по об'єктах УКЗ №2 Йосиповичі комунікації КС ПК 0,0 Дашавського ВУПЗГ (Об'єкт №1) та УКЗ №6 ДКС Більче-Волиця Срийськогр ВУПЗГ (Об'єкт №2), визначені Договором про закупівлю робіт №2212000140 від 28.12.2022 пеня за вказане прострочення складає в загальній сумі 53417,46 грн, з яких: 36253,25 грн за прострочення виконання підрядних робіт по Об'єкту №1 та 17164,21 грн по Об'єкту №2.
Вказана сума пені визнана відповідачем по справі в судовому засіданні 21.11.2024.
Суд здійснивши перевірку нарахування сум пені прийшов до висновку про обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування.
Поряд з цим, правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити, за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України , є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку , з урахуванням того, що правила наведених статтей направленні на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 4.07.2021 у справі №916/878/20.
Водночас, суд звертає увагу, що зменшення пені на 90%-99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання , що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у п. 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначено, що законодавець надає суду зменшувати розмір неустойки , а не звільняти боржника від її сплати.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду , а за відсутності у законні вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд , оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання ), а також дискреційний характер визначення судом розміру , до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права.Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.
При розгляді заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90% , враховуючи зазначену правову позицію викладену в постановах Верховного Суду - суд вважає клопотання таким , що підлягає частковому задоволенню.
Судом взято до уваги те,що відповідач фактично виконав підрядні роботи в обумовлені сторонами терміни по кожному об'єкту, що свідчить про добросовісне виконання відповідачем своїх зобов'язань, однак про завершення виконання робіт повідомляв осіб, які уповноважені позивачем представляти інтереси останнього при виконанні договору(п.5.5.2), що не узгоджується з умовами визначеними в п. 14.11 Договору, яким визначено будь-які повідомлення направляти на поштову адресу визначену в розділі 16 ( Місцезнаходження , банківські реквізити та підписи сторін) .
Крім того, при оформленні актів приймання виконаних будівельних робіт мали місце деякі недоліки та неточності, зафіксовані у службовій переписці (наявній у справі), для усунення яких необхідний додатковий час , що і спричинило незначне прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% і стягнути з відповідача 26 708,73 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. В решті стягнення пені відмовити.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
З аналізу наведеного вище, зважаючи факт порушення відповідачем зобов'язання щодо виконання у строк підрядних робіт, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем по справі, враховуючи зменшення судом розміру пені на 50%, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема в частині стягнення 26 708,73 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. В решті стягнення пені відмовити.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як встановлено судом за подання позову у даній справі позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що відповідає розміру встановленому Закону України "Про судовий збір".
За приписами ст.130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена і в ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Визнання позову відповідачем у справі мало місце після початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання №3670415 від 21.11.2024 (розгляд справи по суті розпочато в 11:32:48 год), а клопотання про визнання позову заявлене у заяві (вх.№10300/24 від 21.11.2024), яку представниця відповідача подала в судовому засіданні 21.11.2024 о 14:25:43 год (після продовження судового засідання після перерви), що підтверджується протоколом судового засідання №3672681 від 21.11.2024.
Отже, відсутні правові підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
При цьому, суд керується приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки чи процентів річних, судові витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За наведеного, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 України, суд, -
позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 53 417,46 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" (вул. Б. Хмельницького, буд. 51 Б, м. Івано-Франківськ,76007, код 40273408) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, буд. 9/1,м. Київ, 01021, код 30019801) 26 708,73 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором та 3 028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.11.2024
Суддя С. М. Кобецька