номер провадження справи 3/78/24
27.11.2024 Справа № 908/2570/24
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення коштів в розмірі 98 556,23 грн.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
23.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат в розмірі 67 863,70 грн та трьох процентів річних в розмірі 30 692,24 грн за безпідставно набутими грошовими коштами відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 у справі № 908/724/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 справу №908/2570/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 26.09.2024 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків із доказами сплати судового збору.
30.09.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 26.09.2024, із доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Частинами третьою та четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Оскільки позов подано до фізичної особи ОСОБА_2 , діяльність якого, як фізичної особи-підприємця, припинена до подання позову (04.09.2023), що підтверджується офіційними даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (відповідь №806715 від 25.09.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), суд вважає за необхідність зазначити таке.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/1083/18 (постанова від 25.06.2019).
Виходячи з обставин, викладених у позовній заяві, та підстав позову, даний спір пов'язаний з підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 , що здійснювалась ним раніше, зокрема, на час виникнення спірних правовідносин.
Отже, даний спір за участю фізичної особи підвідомчий господарському суду.
Ухвалою суду від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2570/24 та присвоєний справі номер провадження 3/78/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Копію ухвали суду від 03.10.2024 про відкриття провадження у справі №908/2570/24 було направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом до матеріалів справи долучено відповідь № 806730 від 25.09.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_3 .
Ухвала суду від 03.10.2024 направлена відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача. 23.10.2024 поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 03.10.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
29.10.2024 ухвалу суду від 03.10.2024 було розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 у справі № 908/724/23 з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто безпідставно набуті грошові кошти на суму 555 789,00 грн, витрати на оплату судового збору, витрати на правову допомогу, видано відповідні судові накази. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 у справі № 908/724/23 залишено без змін.
27.03.2024 Оріхівським відділом державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито відповідне виконавче провадження № 74563833. На все майно та кошти ОСОБА_2 накладено арешт. Станом на день подання позовної заяви безпідставно набуті грошові кошти ОСОБА_1 останнім не повернуті.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення безпідставно набуті грошові кошти на суму 555 789,00 грн, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 67 863,70 грн та 3 % річних в розмірі 30 692,24 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є стягнення з відповідача на підставі положень ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 67 863,70 грн та 3 % річних в розмірі 30 692,24 грн, у зв'язку з не поверненням безпідставно набутих грошових коштіву сумі 555 789,00 грн
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були своєчасно повернуті безпідставно набуті грошові кошти), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
ОСОБА_3 була зареєстрована та займалась підприємницькою діяльністю у якості ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , мала відкритий рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за номером НОМЕР_3 .
21.09.2022 згідно платіжної інструкції № 126 ФОП ОСОБА_1 перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 129 900,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно договору.
01.10.2022 згідно платіжної інструкції № 130 ФОП ОСОБА_1 перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 59 400,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно договору.
03.11.2022 згідно платіжної інструкції № 137 ФОП ОСОБА_1 перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 3489,25 грн з призначенням платежу: оплата згідно договору.
01.12.2022 згідно платіжної інструкції № 140 ФОП ОСОБА_1 перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 363 000,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно договору.
Загальна сума перерахованих коштів склала 555 789,25 грн.
Вказані суми були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_2 помилково, жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало та жодних грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_2 не мала.
З метою досудового врегулювання спору 19 грудня 2022 року ФОП ОСОБА_1 направлено на адресу ФОП ОСОБА_2 вимогу про необхідність повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 555 789,25 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 у справі №908/724/23 з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто безпідставно набуті грошові кошти на суму 555 789,00 грн, витрати на оплату судового збору, витрати на правову допомогу, видано відповідні судові накази.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 у справі № 908/724/23 залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
27.03.2024 Оріхівським відділом державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито відповідне виконавче провадження № 74563833. На все майно та кошти ОСОБА_2 накладено арешт. Станом на день подання позовної заяви безпідставно набуті грошові кошти ОСОБА_1 останнім не повернуті.
Відповідно до розрахунку позивача, у зв'язку з не поверненням відповідачем безпідставно набутих грошових коштів у сумі 555 789,00 грн на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати на загальну суму 67 863,70 грн за загальний період з 01.10.2022 по 31.08.2024 (за кожним платежем окремо) та 3% річних на загальну суму 30 692,24 грн за загальний період з 21.09.2022 по 16.09.2024 (за кожним платежем окремо).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені главою 83 ЦК України, положення якої застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
В даному випадку майном є грошові кошти у сумі 555 789,25 грн, безпідставність набуття яких підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 у справі № 908/724/23, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024.
Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Суд зазначає, що приписи частини 1 статті 1212 ЦК України, встановлюють обов'язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, причому обов'язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.
Тобто ключовим у застосуванні норм, які регулюють кондиційні зобов'язання, є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов'язання.
За висновками суду, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Тобто, обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який були перераховані кошти.
Отже, відповідач після отримання грошових коштів, по кожному платежу окремо, зобов'язаний був повернути їх позивачу, одразу після їх надходження на рахунок, а саме 21.09.2022 у сумі 12 900,00 грн, 01.10.2022 у сумі 59 400,00 грн, 03.11.2022 у сумі 3 489,25 грн та 01.12.2022 у сумі 363 000,00 грн, оскільки майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), а також у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/6053/19.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі №910/6053/19.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
Відтак у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати на загальну суму 67 863,70 грн за загальний період з 01.10.2022 по 31.08.2024 (за кожним платежем окремо) та 3 % річних на загальну суму 30 692,24 грн за загальний період з 21.09.2022 по 16.09.2024 (за кожним платежем окремо).
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», суд приходить до висновку що розрахунок є правильним.
Відповідач проти позову не заперечив, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендної плати за спірний період та контррозрахунку боргу не надав.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться вимогою позивача до відповідача від 19.12.2022 (а.с.6-7), постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №908/724/23 (а.с 8-9), постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2024 (а.с. 11), розрахунком 3% річних та інфляційних втрат наведеному в позовній заяві 9 (а.с. 2-3).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 67 863,70 грн (шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят три гривні 70 коп.) інфляційних втрат та 30 692,53грн (тридцять тисяч шістсот дев'яносто дві гривні 53 коп.) три проценти річних. Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 27.11.2024.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич