26 листопада 2024 р. Справа № 902/642/24
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
представник боржника: Марусич М.С.
АТ "Кредобанк": Павленко С.В.
арбітражний керуючий Белінська Н.О.
В провадженні суду перебуває справа № 902/642/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника у справі № 902/642/24. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/642/24 арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі на 22.10.2024 року.
05.09.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі №902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
24.09.2024 року до суду від АТ "Кредобанк" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 24.09.2024 року (вх. № 01-36/945/24) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 182 214,11 грн у справі № 902/642/24.
Ухвалою від 27.09.2024 року вказану заяву призначено до розгляду на 26.11.2024 року. Задоволено викладене у кредиторській заяві АТ "Кредобанк" б/н від 24.09.2024 року (вх. № 01-36/945/24) клопотання про участь представника Заявника в судових засіданнях у справі № 902/642/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь представника АТ "Кредобанк" адвоката Павленка С.В. у судовому засіданні, яке призначено на 26.11.2024 року о 10:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/642/24, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
03.10.2024 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення б/н від 03.10.2024 року про результати розгляду кредиторських вимог АТ "Кредобанк" у справі № 902/642/24.
Ухвалою від 15.11.2024 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Белінської Н.О. б/н від 14.11.2024 року про участь в судовому засіданні у справі № 902/642/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/642/24, яке призначено на 26.11.2024 року о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
25.11.2024 року до суду від представника боржника надійшло повідомлення б/н та б/д про результати розгляду кредиторських вимог АТ "Кредобанк" у справі № 902/642/24.
В судове засідання на визначену дату з'явились арбітражний керуючий, представники заявника та боржника.
В ході судового розгляду представник заявника надав пояснення щодо обставин, викладених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги у повному обсязі та просив задоволити.
Арбітражний керуючий та представник боржника не заперечили щодо заявлених АТ "Кредобанк" грошових вимог до боржника, про що також було зазначено у згаданих вище повідомленнях про результати розгляду кредиторських вимог у справі №902/642/24.
Суд, заслухавши представників заявника, боржника та арбітражного керуючого, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом заяви та доданих до неї доказів вбачається, що 12.04.2021 року між АТ "Кредобанк" (надалі - Банк, Кредитор, АТ "Кредобанк") та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Боржник) укладено Кредитний договір № СL-307994 (надалі - Договір, Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - Кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому Кредитному договорі (п. 1 Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, Банк видає Позичальнику Кредит у розмірі 200 000,00 грн. на строк до 10.04.2026 року.
Відповідно до п. 2.4 Договору, Позичальник доручає Банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі: на поточні потреби Позичальника, на поточний рахунок Позичальника.
Відповідно до п. 2.5 Договору, для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок.
Відповідно до п. 3.1 Договору, Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35 % річних.
Відповідно до п. 4.2. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360", за ставкою визначеною у п. 4.1. цього договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/ або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Договором відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього Договору). Всього Позичальник зобов'язаний здійснити 60 Щомісячних платежів по 7165 грн.
Відповідно до п. 6.6. Договору, погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється у наступній черговості: у першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів користування Кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом; поточні платежі по поверненню Кредиту (основного боргу); у третю чергу: прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені Кредитним договором; поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені Кредитним договором; пеня, штрафи та інші види неустойки; дострокові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.
Згідно із п. 6.9. Договору, Банк у випадку, передбачених п. 3.3. Кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника.
Відповідно до 6.10. Договору, Позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів після отримання письмової вимоги Банку (п.6.9.) усунути порушення умов Кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку.
Відповідно до п. 7.1. Договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання Позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору, не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2. Договору, за невиконання обов'язку, передбаченого п.10.2. Кредитного договору, Банк має право нарахувати Позичальнику штраф в розмірі 5 % від суми Кредиту, що становить 10 000 грн.
Відповідно до п. 8.1. Договору, за виконання зобов'язань за Кредитним договором Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
На виконання умов вищевказаного договору, Банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, про що свідчить меморіальний ордер № 19345802 від 12.04.2021 року та виписка по особовим рахункам з 12.04.2021 року по 03.09.2024 року.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору, станом на 03.09.2024 р. заборгованість Боржника перед АТ "Кредобанк", що підлягає визнанню, становить 182 214,11 грн. з яких: 145 933,07 грн. - сума заборгованості за кредитом, 36 281,04 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Окрім того: 4 844,08 грн. - сума судового збору сплаченого за подання заяви про визнання грошових вимог.
Детальний розрахунок заборгованості перед Банком та виписка по рахунках додані до кредиторської заяви.
Також, у кредиторській заяві повідомлено, що вимоги не забезпечені заставою.
Посилаючись на наведені вище обставини заявник просить визнати вказані вище грошові вимоги до боржника у даній справі.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед АТ "Кредобанк" до суду не надано.
Крім того, як вказано раніше, арбітражним керуючим Белінською Н.О. та представником боржника у повідомленнях про результати розгляду кредиторських вимог у справі № 902/642/24, заявлені АТ "Кредобанк" грошові вимоги до боржника визнаються в повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Як вказувалось вище, 05.09.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі №902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
Згідно матеріалів справи, заява АТ "Кредобанк" б/н від 24.09.2024 року (вх. № 01-36/945/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24, надійшла до суду 24.09.2024 року (сформовано в системі "Електронний суд" 24.09.2024 року), тобто в межах визначеного КУзПБ строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1050 ЦК України зазначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статгі 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява АТ "Кредобанк" б/н від 24.09.2024 року про визнання кредиторських вимог до боржника подана в межах строку встановленого КУ з процедур банкрутства, та відповідно підлягає задоволенню, а кредиторські вимоги в розмірі 182 214,11 грн. - визнанню, як такі, що підтверджені відповідними доказами, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУзПБ.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (6 056,00 х 0,8 = 4 844,80), підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234-236, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву АТ "Кредобанк" б/н від 24.09.2024 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Кредобанк" (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 09807862) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 182 214,11 грн. - заборгованості (друга черга задоволення); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/642/24.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/642/24.
4. Копію ухвали суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику АТ "Кредобанк" адвокату Павленку С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.