Запорізької області
17.11.10 Справа № 22/102/10
Суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛКО УКРАЇНА” (04128, м. Київ, вул. Стеценка, буд.19, будівля 68)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЦАР-СЕРВІС” (69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 2, кв. 74)
про стягнення заборгованості за договором № 02-042007 від 02.04.2007р. у розмірі 12000 грн. та неустойки у вигляді пені та штрафу у розмірі 2 258,80 грн.
Суддя Ярешко О.В.
Представники:
від позивача: Нерода С.Ю., довіреність б/н від 11.10.2010р.
від відповідача: не з'явився
20.09.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕЛКО УКРАЇНА”, м. Київ з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЦАР-СЕРВІС”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором № 02-042007 від 02.04.2007р. у розмірі 12000 грн., неустойки у вигляді пені та штрафу у розмірі 3 212,71 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.09.2010р. порушено провадження у справі № 22/102/10, судове засідання призначено на 13.10.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.
Ухвалою суду від 13.10.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та у зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 01.11.2010 р.
Ухвалою від 01.11.2010р. у зв'язку з неявкою відповідача, неподанням витребуваних судом доказів, що перешкоджає вирішенню спору по суті та у зв'язку з необхідністю встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін відповідних доказів, які необхідні для розгляду справи по суті, за заявою позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів у порядку ст. 69 ГПК України до 05.12.2010р. та на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.11.2010р.
16.11.2010р. судом отримана змінена та доповнена позовна заява позивача, яка по суті є заявою про зменшення позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 12 000,00 грн. основного боргу, та 2 258,80 грн. неустойки у вигляді пені та штрафу.
Заява про зменшення позовних вимог мотивована тим, що відповідач зробив перерахунок пені за місяці, що передували зверненню до суду, а саме з 18.03.2010р. по 14.11.2010р.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог підлягає задоволенню судом.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, в судовому засіданні 17.11.2010р. судом прийняті до розгляду та розглядаються позовні вимоги про стягнення 12 000,00 грн. основного боргу, та 2 258,80 грн. неустойки у вигляді пені та штрафу.
Позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 526, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 175 Господарського кодексу України та договором № 02-042007 від 02.04.2007р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору № 02-042007, укладеного з відповідачем, 18.09.2007р. зробив на користь відповідача поставку антифризу ZERO 100% в кількості 15 400 літрів на суму 151 536,00 грн. Відповідно до умов специфікації № 2 від 17.09.2007р., поставка була здійснена на умовах платежу -відстрочка на протязі 30 днів з дати відвантаження (з дати видаткової накладної). Відповідач в свою чергу, на виконання вимог договору здійснив проплату поставленого товару на суму 139 536,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача складає 12 000,00 грн. Виходячи з вищенаведеного позивач просить стягнути з відповідача 12 000,00 грн. основного боргу, 1 418,80 грн. пені за період з 18.03.2010р. по 14.11.2010р. та 840 грн. штрафу.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7559059 від 15.11.2010р. адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЦАР-СЕРВІС” є: 69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 2, кв. 74. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.
У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.
Розгляд справи закінчено 17.11.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
02.04.2007р. ТОВ “АСПОКЕМ УКРАЇНА” (правонаступником якого, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 3685089 від 23.06.2009р. є ТОВ “ТЕЛКО УКРАЇНА”) (надалі - продавець) та ТОВ “МЕЦАР-СЕРВІС” (надалі - покупець) уклали договір № 02-042007 (надалі - договір).
Відповідно до умов п.1.1 договору, продавець зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю продукти хімічної промисловості (спирти, розчинники, інші хімічні сполуки та авто хімію), далі -товар, за ціною, у кількості, асортименті, та на умовах узгоджених сторонами у специфікаціях, або видаткових накладних до цього договору , які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Згідно з п. п. 1.2., 1.3. та 1.4. договору, одиницею вимірювання прийнятою для товару згідно даного договору є кілограм або літр. Кількість товару, що поставляється за даним договором, складається з обсягів поставок окремих партій товару, у відповідності із специфікаціями або видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною договору. Фактична кількість поставленого товару складається з обсягів фактично поставлених партій товару, які визначаються на підставі видаткових накладних. Ціна кожної окремої партії товару є договірною і визначається сторонами у специфікаціях до даного договору або видаткових накладних.
Приписами пункту 2.1. договору передбачено, що асортимент, кількість, вартість кожної окремої партії товару передбачається у специфікаціях або видаткових накладних документах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до розділу 5 договору, продавець зобов'язаний поставити покупцю протягом дії даного договору товар на умовах: FCA (франко-перевізник). Пунктом поставки товару за цим договором є: склад продавця за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Боровського, 33. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця (перевізника) (п. 5.1.).
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару представнику покупця або третій особі-перевізнику, що вказана покупцем у листі-замовленні і товарно-транспортній накладній та здійснює перевезення товару. Передача (приймання-передача) товару здійснюється в пункті поставки за товарно-транспортною накладною (п. 5.2.).
На виконання умов договору, позивач 18.09.2007р. поставив відповідачу Антифриз ZERO 100% (200л) на суму 151 536,00 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-0002372 від 18.09.2007р. та довіреністю серії ЯНУ № 721820 від 03.09.2007 р., виданою директору Луцюк Катерині Юріївні для отримання Антифризу (копії містяться в матеріалах справи). Відповідачу позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000845 від 17.09.2007р. на суму 151 536,00 грн.
Згідно з розділом 4 договору, покупець оплачує переданий продавцем товар за ціною, передбаченою у специфікаціях або видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору на підставі рахунку на оплату, що виставляється продавцем в день отримання ним заявки на купівлю-продаж товару (п. 4.1.).
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку у гривнях, на умовах відстрочки терміну розрахунку на 45 днів з моменту получення товару покупцем і підпису на видаткових накладних (п. 4.2.).
Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3.).
Пунктом 4.4. договору передбачено, що умови оплати кожної окремої партії визначаються у специфікації.
У специфікації № 2 від 17.09.2007р. до договору № 02-042007 від 02.04.2007р. вказано товар Антифриз ZERO 100% (200л) на суму 151 536,00 грн., та передбачено, що повна оплата товару протягом 30 діб з дати видачі видаткової накладної.
Проте відповідач в порушення умов договору, здійснив лише часткову проплату за отриманий товар, сплативши 09.10.2007р. 131 536,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0000423 за 09.10.2007р. та 12.10.2007р. 8 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0000429 за 12.10.2007р. Всього відповідач сплатив за отриманий товар 139 536,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача складає 12 000,00 грн.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Договір № 02-042007 від 02.04.2007р., яким врегульовано відносини сторін, за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк з відстрочкою платежу, не здійснив повну оплату товару, отриманого від позивача, чим порушив свої грошові зобов'язання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та основані на договорі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 418,80 грн. пені за період з 18.03.2010р. по 14.11.2010р.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.7. договору, який передбачає, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку покупець за вимогою сплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від несплаченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. А також специфікацією № 2 від 17.09.2007р. до договору, в якій зазначено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку з покупця стягується на користь продавця пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості товару за кожний день прострочення.
Проте, пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України прямо передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з вищевикладеного, пеня повинна нараховуватись не більше ніж на шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а в даному випадку з 19.10.2007р.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що позивач не вірно визначив період нарахування, а саме нараховує з 18.03.2010р. по 14.11.2010р. Таким чином, оскільки суд не може виходити за рамки заявлених вимог, в частині цієї вимоги судом відмовляється.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу в сумі 840,00 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вимоги щодо стягнення штрафу позивач обґрунтовує специфікацією № 2 від 17.09.2007р. до договору № 02-042007 від 02.04.2007р., в якій зазначено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку з покупця стягується на користь продавця пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Однак, зазначене суперечить умовам договору, в п. 6.7. якого зазначено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку покупець за вимогою сплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від несплаченої суми.
Оскільки, зазначеним договором не передбачено, що специфікацією може бути змінено розмір штрафних санкцій, в п. 8.3. договору зазначено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору та сторони не укладали додаткової угоди щодо зміни розміру штрафу, розмір штрафу, який підлягає застосуванню складає 0,1 % від несплаченої суми.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за договором є обґрунтованою, але розрахунок штрафу позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума штрафу у розмірі 12 грн., що є 0,1 % від суми основного боргу. В іншій частині стягнення штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 93, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЦАР-СЕРВІС” (69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 2, кв. 74, код ЄДРПОУ 35036732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛКО УКРАЇНА” (04128, м. Київ, вул. Стеценка, буд.19, будівля 68, код ЄДРПОУ 32856918) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 12 (дванадцять) грн. 00 коп. штрафу, 120 (сто двадцять) грн. 12 коп. державного мита та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.В. Ярешко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.11.2010р.