< Копия >
Іменем України
18.11.10Справа №2а-2917/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >:
головуючого судді - Лотової Ю.В.;
< суддів >< < - > > < Суддя >;
при секретарі - Сігнаєвському І.О.,
з участю представників:
позивача - Попової А.І., посвідчення № 662 від 31.08.2010 року,
відповідача - не з'явився,
третій особи - Щербакової С.І., керівник, паспорт НОМЕР_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом прокурора міста Севастополя (вул. Л. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011) < Список > < Позивач в особі > до Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011); < Список >
третя особа - закрите акціонерне товариство «Ресторан «Севастополь» (пр. Нахімова, 8, м. Севастополь, 99011)
про визнання рішення протиправним та його скасування,
Обставини справи:
30.09.2010 р. прокурор міста Севастополя (далі по тексту прокурор або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради (далі по тексту СМР або відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 14.04.2010 року № 10064.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2917/10/2770, призначено попереднє судове засідання.
Під час проведення попереднього судового засідання до участі у справі у якості третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено закрите акціонерне товариство «Ресторан «Севастополь»(далі по тесту товариство або третя особа).
Ухвалою суду від 12.10.2010 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Прокурор у судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Вважає, що рішення Севастопольської міської Ради від 14.04.2010 року № 10064 «Про надання ЗАТ «Ресторан Севастополь»згоди на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,0469 га. по вул. наб. Корнилова, 3 для обслуговування будівель, що існують, з майбутньою їх реконструкцією у виробничі та торгівельні будівлі»прийняте з порушенням діючого законодавства, а саме ст.ст. 39, 50-52 Земельного кодексу України, ст. 12, 23, 23-1 Закону України «Про планування і забудову територій», рішення не відповідає генеральному плану міста, прийняте без містобудівної документації та проведення конкурсу. З урахуванням вказаних обставин прокурором був внесений протест на вказане рішення, але він залишений без задоволення.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення, у яких зазначив про пропуск строку звернення до суду. В судовому засідання 04.11.2010 року представник СМР проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що рішення Севастопольською міською Радою прийняте відповідно до вимог діючого законодавства. В судове засідання 12.11.2010 року представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечувала, вважає його необґрунтованим, надала суду письмові пояснення. (арк.с. 66-67)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
10.02.2010 року закрите акціонерне товариство «Ресторан «Севастополь» звернулось до Севастопольської міської Ради з клопотанням про внесення змін в межи та площі існуючого землекористування у зв'язку із затвердженим проектом реконструкції Приморського бульвару. (арк.с. 19)
14 квітня 2010 року Севастопольською міською Радою прийнято рішення № 10064 «Про дачу згоди ЗАТ «Ресторан Севастополь» на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,04669, що розташована за адресою набережна Корнилова, 3 для обслуговування існуючих будівель з наступною їх реконструкцією у виробничі та торгівельні будівлі». (далі по тексту рішення № 10064) Відповідно до цього рішення товариству була дана згода на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки та зобов'язано третю особу забезпечити розробку такого проекту по відводу земельної ділянку, у складі якого передбачити встановлення обмежень по використанню земельної ділянки згідно зі статтею 111 Земельного кодексу України та реконструкцію синопської лісниці з благоустроєм скверу, що прилягає. (арк.с. 9)
16 липня 2010 року прокуратурою міста Севастополя був внесений протест № 07-847 вих. (далі по тексту протест прокурора), відповідно до якого рішення № 10064 суперечить чинному законодавству України, а саме ст. 39, 50-52 Земельного кодексу України, ст.ст. 23, 23-1 Закону України «Про планування і забудову територій» та підлягає скасуванню. (арк.с.7-8)
На підставі рішення СМР від 15.09.2010 року № 10900 в задоволенні протесту прокурора було відмовлено. (арк.с.10-11)
Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюєтеся на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ст. 20 Закон України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право крім іншого опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Таким чином, прокурор є суб'єктом владних повноважень, що мав право звернутись до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 10064 та скористався таким правом в строк, визначений законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Тобто розпорядження землями в установлених межах населеного пункту - місто Севастополь здійснює Севастопольська міська Рада.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Судом встановлено, що товариство є власником цілісного майнового комплексу підприємства громадського харчування «Севастополь», зокрема будівель літер «А» та літер «Б», що розташовані за адресою: м. Севастополь, наб. Корнилова, 3, на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.1993 року. Право власності на вказані об'єкти зареєстровано в установленому законом порядку. Земельна ділянка надається саме для обслуговування існуючих будівель з наступною їх реконструкцією у виробничі та торгівельні будівлі. Тому, твердження прокурора про необхідність проведення конкурсу на вказану земельну ділянку необґрунтовані.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Рішення № 10064 було прийнято на підставі клопотання товариства, матеріалів узгодження міста розташування земельної ділянки, інформації (висновку) Севастопольського міського управління головного управління земельних ресурсів, інформації (комплексного містобудівного висновку) управління містобудування та архітектури, договору купівлі-продажу від 30.12.1993 року, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, що підтверджується матеріалами справи та змістом рішення. (арк.с. 9, 19-40) Тобто, вказане рішення прийнято з урахуванням вимог Земельного кодексу.
Щодо твердження прокурора про порушення відповідачем ст.ст. 23 та 23-1 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій» та генерального плану міста Севастополя (ст.12 цього Закону), то суд зазначає таке.
Статтями 38 та 39 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» норм забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови. У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.
Прокурором не надано будь-яких доказів існування обмежень щодо проведення реконструкції існуючих будівель на вказаної земельної ділянки, порушення містобудівних умов та таке інше. Крім того, згідно з комплексним містобудівним висновком управляння міського будівництва і архітектури від 20.02.2008 року реконструкція об'єкту по наб. Корнилова, 3 входить до складу комплексної реконструкції-реставрації Приморського бульвару, що відповідає Генеральному плану міста Севастополя.
Статей 23-1 Закону України «Про планування і забудову територій» визначено, що у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування може бути здійснено одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта містобудування.
Виходячи із змісту зазначеної норми наявність містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта є умовою, але необов'язковою, для прийняття рішення про передачу (надання) земельної ділянки. Щодо обов'язкової наявності містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта на час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то Закон взагалі таких вимог не містить.
До речі, судом під час розгляду справи встановлено, що містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта по наб. Корнилова, 3 затверджено. Крім того, таке обґрунтування існувало на час прийняття рішення № 10064.
Суд не може прийняти до уваги посилання прокурора на статті 50-52 Земельного кодексу України, оскільки вказані норми стосуються земель рекреаційного призначення, до яких спірна земельна ділянка не відноситься.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Прокурором не доведено протиправність рішення Севастопольської міської Ради від 14.04.2010 року № 10064.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Постанова викладена у повному обсязі 17.11.2010 р.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова
Судді: < підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова
Судді: < підпис > < Суддя >