83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.11.10 р. Справа № 20/265
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ
до відповідача Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез
про стягнення 78654,99 грн.
За участю представників:
від позивача: Федоренко Д.А. - дов.
від відповідача: Марштупа О.О. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулось Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, із позовом до Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, про стягнення 78654,99 грн., з яких 70381,33 грн. - сума інфляції, 8273,66 грн. - сума 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
08 липня 2004 року між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна енергетична компанія” (далі-Постачальник) та Державним підприємством „Торезвуглезбут” (далі-Покупець) було укладено договір поставки № 26/п (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити на адресу відповідача вугілля кам'яне енергетичне українського походження, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.
Додатковим узгодженням від 29.05.07 р. до Договору у зв'язку із реорганізацією ДП „Торезвуглезбут” згідно із наказом Мінвуглепрому України № 609 від 19.12.06 р., шляхом приєднання до ДП „Торезантрацит”, який є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП „Торезвуглезбут” сторони встановили, що Покупцем за договором поставки № 26/п від 08.07.04 р. є Державне підприємством „Торезантрацит”.
Як стверджує позивач, відповідачем були порушені зобов'язання в частині сплати послуг по постачанню вугілля, у зв'язку з чим з його боку утворилась заборгованість у розмірі 91845,66 грн.
Розділом 6 Договору передбачено, що сплата грошових коштів відбувається на підставі виставлених рахунків.
У 2007 році Закрите акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, про стягнення 185755,98 грн. - суми основного боргу за поставлене вугілля кам'яне за договором поставки № 26/п від 08.07.04 р., 40246,02 грн. - суми пені, 6771,42 грн. - суми 3% річних, 30005,98 грн. - суми інфляції.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.07 р. по справі № 6/35 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, до Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, задоволені частково та стягнуто з Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, на користь Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, 91845,66 грн. - суми основного боргу, 7669,74 грн. - суму пені, 6771,42 грн. - суму 3% річних, 30005,98 грн. - суму інфляції, 10000,00 грн. - суму витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Відповідно до п.1 Статуту Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія” є юридичною особою із новим найменуванням в результаті внесення (затвердження) загальними зборами акціонерів Товариства, змін до Статуту, які пов'язані з набранням чинності Закону України „Про акціонерні товариства” та зміною найменування Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, що було створено юридичними особами як підприємницьке товариство у формі закритого акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”.
Посилаючись на те, що станом на жовтень 2010 року грошові зобов'язання зі сплати коштів за договором постачання № 26/п відповідачем не виконані та що до теперішнього часу рішення господарського суду Донецької області від 30.05.07 р. по справі № 6/35 не виконано, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 78654,99 грн., з яких 70381,33 грн. - сума інфляції, 8273,66 грн. - сума 3% річних.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме - договором поставки № 26/п від 08.07.04 р., розрахунком позовних вимог, рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.07 р. по справі № 6/35.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.07 р. по справі № 6/35 встановлений факт заборгованості відповідача на користь позивача за договором поставки № 26/п від 08.07.04 р. у розмірі 91845,66 грн., дана сума стягнута з відповідача.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У своєму позові позивач стверджував, що до теперішнього часу вищезазначене рішення господарського суду Донецької області не виконано, зобов'язання зі сплати грошових коштів в сумі 91845,66 грн. відповідачем не виконано, у зв'язку із чим на дану суму позивачем нараховано відповідачеві та пред'явлено до стягнення суми індексу інфляції та 3% річних, що узгоджується із приписами ст.625 Цивільного кодексу України та відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70381,33 грн. - суми інфляції, 8273,66 грн. - суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов. Дані заперечення обставин, викладених у позові, та правової позиції позивача не спростовують, внаслідок чого судом до уваги не приймаються.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, до Державного підприємства „Торезантрацит”, м.Торез, - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (86600, Донецька область, м.Торез, вул.Енгельса, 88; р/р 26001309461602 у філії АК Промінвестбанку м.Торез, МФО 334282, код ЄДРПОУ 32366906) на користь Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія” (91021, м.Луганськ, вул.Советська, 18; р/р 26005310780201 у АБ „Південний” м.Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32474386) 70381,33 грн. - суму інфляції, 8273,66 грн. - суму 3% річних, 236,00 грн. - суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (86600, Донецька область, м.Торез, вул.Енгельса, 88; р/р 26001309461602 у філії АК Промінвестбанку м.Торез, МФО 334282, код ЄДРПОУ 32366906) на користь Державного бюджету України (отримувач: Управління державного казначейства (УДК) у Київському районі м.Донецька; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України (ГУДКУ) в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34687001, рахунок 31111095700006; код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 786,55 грн. - суму витрат по сплаті державного мита.
Видати накази у встановленому порядку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15.11.2010 р.
Повне рішення складено 22.11.2010 р.
Суддя
Надруковано 3 примірники:
1- позивачеві;
1 - відповідачеві;
1 - у справу
Вик.Камуз В.В.