83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.11.10 р. Справа № 28/199пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м.Київ в особі відділення „Донецької регіональної дирекції” ПАТ „ВТБ Банк”, м.Донецьк
про дострокове розірвання договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р.
Представники сторін:
Від позивача: Брожик С.В.
Від відповідача: Могольницька Н.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м. Київ в особі відділення „Донецької регіональної дирекції” ПАТ „ВТБ Банк”, м. Донецьк, відповідач, про дострокове розірвання договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) № НОМЕР_1 від 09.04.2010р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р., статтю 1075 Цивільного кодексу України та частину 4 статті 188 Господарського кодексу України.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.09.2010р. порушив провадження у справі №28/199пд та призначив її розгляд на 11.10.2010р.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.
Разом із позовною заявою позивач надав суду клопотання про прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м. Київ в особі відділення „Донецької регіональної дирекції” ПАТ „ВТБ Банк”, м. Донецьк про дострокове розірвання договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р. до провадження господарського суду Донецької області. Клопотання судом розглянуто та задоволено.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
02.11.2010р. в канцелярію господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву б/н від 01.11.2010р., в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” м.Донецьк, посилаючись на п. 7.5. договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) № НОМЕР_1 від 09.04.2010р. та рішення господарського суду Донецької області по справі № 37/198 від 09.08.2010р.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 09.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, м. Київ (правонаступником якого є відповідач), в особі відділення Донецька РД Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Донецьк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк (клієнт) укладено договір банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1, відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній та іноземних валютах відповідно до інструкції „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті” та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. У разі відкриття клієнтом інших поточних рахунків у банку, сторони діють на підставі та згідно з умовами цього договору. Банк надає клієнту платні послуги відповідно до діючих тарифів банку (п.п.1.1.,1.2. вказаного договору).
За своєю правовою природою договір № НОМЕР_1 від 09.04.2010р. укладений між позивачем і відповідачем є договором банківського рахунку, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст.1066 ЦК України).
Відповідно до п. 7.1. договору банківського рахунку, сторона, яка бажає змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це іншій стороні за договором. Банк направляє пропозицію на адресу клієнта, що зазначена в цьому договорі або за іншою, письмово вказаною клієнтом.
Банк вправі відмовити клієнту у розірванні договору та закритті рахунку(ів) по його ініціативі до повного погашення всієї заборгованості (основного боргу, процентів, комісій, неустойок) та виконання інших зобов'язань за цим та іншими договорами, укладеними між клієнтом і банком (п. 7.5. договору).
Даний договір укладений терміном до 31.12.2010р. і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками. Якщо за 30 календарних днів до строку припинення дії цього договору жодна зі сторін письмово не заявить свої пропозиції щодо його змін чи розірвання, договір вважається продовженим на діючих умовах ще на один рік. Подальше продовження строку дії договору здійснюється щорічно в такому ж порядку (п. 9.1. вказаного договору банківського рахунку).
Дія цього договору припиняється при закритті всіх поточних рахунків та/або нездійснення операцій по ним протягом трьох років при відсутності залишку коштів на рахунках (п. 9.2. договору).
Пунктом 10.1. спірного договору встановлені випадки, в яких рахунок може бути закритий. В переліку таких випадків, зокрема, вказано, що рахунок може бути закритий за заявою клієнта.
В позовній заяві позивач вказує, що з моменту укладення договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р. та відкриття поточного рахунку №НОМЕР_2 та до цього часу банком послуги по цьому договору не надавались, оскільки операцій по рахунку не здійснювалось, виписки з банку по ньому не запитувались, залишок на рахунку 0грн.
Позивач направляв відповідачу заяву б/н від 10.08.2010р. про закриття поточного рахунку та лист №737 від 16.08.2010р. про закриття поточного рахунку та розірвання договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р. Копії листів наявні в матеріалах справи.
Крім того, позивачем внесено плату за закриття рахунку по ініціативі клієнта відповідно до п. 10.1. договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р. в розмірі 200,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №111 від 13.08.2010р.
Відповідач відповідно листам вих. № 1527/300-08-2 від 13.08.2010р. та вих. №1588/300-08-2 від 26.08.2010р., відмовив позивачу в закритті поточного рахунку, посилаючись на п.7.5. договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р., та меморіальним ордером № ВП24 від 03.11.2010р. повернув позивачу грошові кошти в розмірі 200,00грн., що були сплачені позивачем за закриття рахунку. За твердженням відповідача, оскільки позивач має заборгованість перед банком за кредитним договором №50/2007 від 05.04.2007р., що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області по справі № 37/198 від 09.08.2010р., спірний договір не може бути розірваний. Факт заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором №50/2007 від 05.04.2007р. позивачем не заперечується.
З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.334 Господарського кодексу України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.
Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком ( ст.55 Закону України “Про банки та банківську діяльність”).
Згідно приписів ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1075 Цивільного кодексу договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, форма та зміст якої встановлюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.
Як вже зазначалось, сторони в п. 7.5. договору домовились, що банк вправі відмовити клієнту у розірванні договору та закритті рахунку(ів) по його ініціативі до повного погашення всієї заборгованості (основного боргу, процентів, комісій, неустойок) та виконання інших зобов'язань за цим та іншими договорами, укладеними між клієнтом і банком.
Згідно з приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Норми частини 1 статті 1075 ЦК України містять імперативний припис, згідно якого у клієнта є право розірвати договір у будь-який час, тобто п. 7.5. договору, що передбачає право банка на відмову у розірванні договору, суперечить нормам цивільного законодавства.
За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також парольним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що п. 7.5. договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р. суперечить ч. 1 ст.1075 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню його недійсним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про дострокове розірвання договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк, до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м. Київ в особі відділення „Донецької регіональної дирекції” ПАТ „ВТБ Банк”, м. Донецьк, задовольнити.
Розірвати достроково договір банківського рахунку (на разрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р., що був укладений Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк, та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, м. Київ в особі відділення „Донецької регіональної дирекції” ВАТ ВТБ Банк.
Визнати недійсним п. 7.5. договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №НОМЕР_1 від 09.04.2010р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк, та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, м. Київ в особі відділення „Донецької регіональної дирекції” ВАТ ВТБ Банк, м.Донецьк
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м. Київ( 01004, м.Київ, вул.Тараса Шевченко/вул.Пушкінська, буд.8/26, ЄДРПОУ 24453835) в особі відділення „Донецької регіональної дирекції” ПАТ „ВТБ Банк”, м. Донецьк (83001, м.Донецьк, бул.Шевченко,13-А, МФО 335571, код ЄДРПОУ 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” (83000, м.Донецьк, вул.Челюскінцев,80, р/р 26003980660 у ДОФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 334011, ЄДРПОУ 23606703) витрати на оплату державного мита в сумі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
У судовому засіданні 17.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 19.11.2010р.
Суддя Г.Є. Курило
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2010р.
Суддя