83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.11.10 р. Справа № 21/40-63
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.
при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімпромресурси”, м. Донецьк
про: стягнення штрафу 15 545,00грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Портной М.І. - за дов. №777 від 08.09.2010р.
від відповідача: Філонова Г.В. - за дов. №б/н від 25.07.2010р.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімпромресурси” про стягнення 15 545,00грн. штрафу за неправильне зазначення маси у залізничній накладній № 52169468.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України (далі -“Статут”), дані комерційного акту АА № 034934/29 від 03.02.2010р. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на:
· чисельні недоліки згаданого комерційного акту, у зв'язку з чим комерційний акт не може бути прийнятий у якості доказу факту неправильного зазначення маси вантажу та вини у цьому відправника;
· комерційний акт містить посилання на виявлену під час перевірки відсутність маркування вантажу в той час, як про таке маркування прямо зазначено у графі “Найменування вантажу”. Відтак слід визнати, що недостача виникла під час перевезення вантажу з вини власне залізниці.
у судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.11.2010р. до 17.11.2010р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Згідно умов договору залізничного перевезення вантажу, оформленого відповідачем та залізницею залізничною накладною № 52169468 від 31.01.2010р., у відкритих піввагонах від відправника - відповідача до одержувача - ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” залізницею був відправлений вантаж -“коксівний горішок”. У тому числі, за зазначеною накладною вантаж був відправлений у вагоні № 60703147.
Вантаж у вагоні був завантажений засобами відповідача, який зазначив масу вантажу у накладній. Окрім того, у графі “найменування вантажу” (яка з огляду на приписи “Правил оформлення перевізних документів” є обов'язковою для залізниці) спірної накладної було зазначено, що вантаж маркований.
На станції відправлення вагони з вантажем були прийняті залізницею до перевезення без будь-яких зауважень
Згідно даних залізничної накладної маса вантажу у вагоні № 60703147 складає: - 42 500 тн.
02.02.2010р. вагони з вантажем надійшли до станції призначення - Нікополь, Придніпровської залізниці, де на вимогу одержувача вантаж з вагону № 60703147 був виданий з перевіркою маси вантажу.
Посилаючись на данні комерційного акту АА № 034934/29 від 03.02.2010р. позивач наполягає на тому, що перевіркою маси вантажу у згаданих вагонах була встановлена недостача вантажу, у кількості 1,6 тн.
За даними комерційного акту вантаж надійшов до станції призначення у вагоні з щільно закритими нижніми люками, торцевими дверима, течі та слідів втрати вантажу не було; завантаження у вагоні рівномірне нижче бортів на 40 см.; вантаж, якого недостає, у вагон вміститися міг; переваження вагонів здійснено на 100тн. тензометричних вагах; вантаж не маркований.
Згідно ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, вантажовідправників під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами та актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання цих актів встановлюються Правилами (ч. 5 ст. 129 Статуту). Виходячи з ч. 2 ст. 129 Статуту та п. 5.5. “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р., (зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000р за № 863/5084), факт неправильного зазначення відправником відомостей щодо кількості вантажу засвідчується комерційним актом. Згідно п. 9 “Правил складання актів”, затверджених наказом Мінтрансу України № 334 від 28.05.2002р., (зареєстровані Міністерством юстиції України 08.07.2002р за № 567/6855) у комерційному акті детально описуються обставини, за яких виявлена незбережність вантажу, а також - обставини, які могли бути причиною виникнення незбережності.
У комерційному акті АА № 034934/29 від 03.02.2010р. чітко зазначено про відсутність маркування вантажу, в той час, як про те, що вантаж під час його сдавання залізниці до перевезення був промаркований.
Норми п. 4 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 33 -34 ГПК України покладають на сторони обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують схоронність вантажів у шляху сполучення та на залізничних станціях. Частиною 2 ст. 23 цього Закону передбачена відповідальність залізниць за несхоронність (втрату, недостачу, псування, пошкодження) прийнятого ними до перевезення вантажу у розмірі фактично завданої шкоди, якщо останні не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження відбулось з не залежних від залізниці причин. Аналогічний припис міститься у ст. 113 Статуту. За ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
За таких обставин слід визнати, що недостача виникла під час перевезення вантажу. У зв'язку з чим, зважаючи на недоведеність позивачем того, що недостача виникла з не залежних від залізниці причин - суд вважає, що винним у недостачі є перевізник, який не забезпечив схоронність вантажу під час його перевезення.
Приписи у комерційному акті про рівномірність завантаження не є доказом схоронного перевезення враховуючи фізичні властивості вантажу, що сприяє вирівнюванню вантажу під час транспортування). Як слід, факт неправильного зазначення відправником у перевізних документах маси вантажу суд вважає позивачем не доведеним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82 - 84 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімпромресурси” про стягнення штрафу в розмірі 15 545,00грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 17.11.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2010р.
Суддя