вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4079/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго» м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн торг» м. Дніпро
про стягнення суми збитків в розмірі 504059грн53коп
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство “Сумиобленерго» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн торг» з позовом про стягнення суми збитків в розмірі 504059грн53коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на завдання відповідачем збитків позивачу внаслідок того, що відповідач не склав та не реєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за фактом отримання від позивача попередньої оплати за договором поставки №0106/2/129/128 від 01.06.2022. Це призвело до заподіяння позивачу реальних збитків у розмірі 504059грн53коп - невключеної суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, визнав справу малозначною та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 23.09.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 23.09.2024 о 18:45. Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 09.10.2024 включно.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Станом на 26.11.2024 відзив до суду не надходив, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти.
Дослідивши наявні у справі матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Акціонерним товариством «Сумиобленерго» (далі -покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн торг» (далі -постачальник) був укладений договір поставки №0106/2/129/128 від 01.06.2022 (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.5 договору постачальник прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: згідно накладних на товар нафта і дистиляти код ДК 021:2015-09130000-9 (бензин та дизельне паливо). Одиниця вимірювання- літр. Кількість- згідно з накладними на товар.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картами) на отримання товару відповідно “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору. Якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару ДСТУ.
Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковим накладними.
Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Місце поставки (передачі) товарів: - передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки; - скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Пунктами 5.3, 5.4 договору визначено, що умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язався отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно з матеріалами справи позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 7704910грн (у т.ч. ПДВ - 504059грн53коп) платіжними дорученнями від 02.09.2022 №0003344968 на суму 597800грн (у т.ч. ПДВ - 39108грн41коп), від 08.09.2022 №0003345905 на суму 701100грн (у т.ч. ПДВ - 45866грн36коп), від 12.09.2022 №0003346167 на суму 702000грн (у т.ч. ПДВ 45925грн24коп), від 15.09.2022 №0003346595 на суму 599955грн (у т.ч. ПДВ - 39249грн39коп), від 26.09.2022 №0003347697 на суму 999925грн (у т.ч. ПДВ - 65415грн65коп), від 27.09.2022 №0003348189 на суму 1091130грн (у т.ч. ПДВ - 71382грн33коп), від 29.09.2022 №0003348874 на суму 3013000грн (у т.ч. ПДВ - 197112грн15коп).
В свою чергу відповідач поставив, а позивач прийняв бензин та дизпаливо на загальну суму 7704910грн (у т.ч. ПДВ - 504059грн53коп) згідно з видатковими накладними:
- №0128/0001261 від 05.09.2022 (за специфікацією №0128/0001261-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0128/0001261 від 05.09.2022) на суму 597800грн (у т.ч. ПДВ - 39108грн41коп);
- №0128/0001294 від 09.09.2022 (за специфікацією №0128/0001294-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0128/0001294 від 09.09.2022) на суму 701100грн (у т.ч. ПДВ -45866грн36коп);
- №0128/0001304 від 14.09.2022 (за специфікацією №0128/0001304-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0128/0001304 від 14.09.2022) на суму 702000грн (у т.ч. ПДВ -45925грн24коп);
- №0128/0001309 від 19.09.2022 (за специфікацією №0128/00013 09-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0128/0001309 від 19.09.2022) на суму 599955грн (у т.ч. ПДВ -39249грн39коп);
- №0128/0001323 від 27.09.2022 (за специфікацією №0128/0001323-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0128/0001323 від 27.09.2022) на суму 999925грн (у т.ч. ПДВ -65415грн65коп);
- №0128/0001332 від 28.09.2022 (за специфікацією №0128/0001332-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0128/0001332 від 28.09.2022) на суму 1091130грн (у т.ч. ПДВ -71382грн33коп);
- № 0128/0001356 від 30.09.2022 (за специфікацією №0128/0001356-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0128/0001356 від 30.09.2022) на суму 3013000грн (у т.ч. ПДВ -197112грн15коп).
Позивач вказував про порушення відповідачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суму податку на додану вартість в розмірі 504059грн53коп до складу податкового кредиту та зменшити податкові зобов'язання на цю суму.
Відповідач не оспорював розмір податкового кредиту, визначений позивачем.
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, (пункт 3 наказу №1307).
Пунктом 5 наказу №1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.
Згідно з пунктом 3 наказу №1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз. 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу У країни).
Таким чином наведеними нормами Податкового кодексу України саме на продавця товарів/послуг покладений обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товару. Тому, суд приходить до висновку, що обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладений на ТОВ “Лівайн Торг» як постачальника товару за договором.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділу V цього Кодексу.
За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Як вже зазначалось, згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на продавця товарів / послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.
Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов'язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України №21 від 28.01.2016.
Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Матеріалами справи підтверджений факт невиконання відповідачем зобов'язання з реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість, сплаченого позивачем як оплату вартості отриманого товару, що також підтверджує факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).
Відповідач не виконав вимог ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з цим позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 504059грн53коп.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства “Сумиобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг» про стягнення збитків в розмірі 504059грн53коп.
Платіжною інструкцією №3457470(#1686732114319) від 05.09.2024 позивач сплатив судовий збір в розмірі 7560грн90коп.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору, у разі задоволення позовних вимог покладаються на відповідача.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Сумиобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг» про стягнення збитків в розмірі 504059грн53коп - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг» (ідентифікаційний код: 41449359; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503) на користь Акціонерного товариства “Сумиобленерго» (ідентифікаційний код: 23293513; місцезнаходження: 40035, Сумська область, м. Суми, вул. І. Сірка, 7) збитки в розмірі 504059грн53коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7560грн90коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова