вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4212/24
За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280)
до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця Авдєєвої Вікторії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 15 664,43 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без участі представників сторін.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Авдєєвої Вікторії Вікторівни та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 15 664,43 грн, у тому числі інфляційних втрат у сумі 11 414,97 грн та 3% річних у сумі 4249,46 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами не виконано зобов'язання за кредитним договором № 245/ф/М2 від 10.06.2008 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 у справі №904/4212/24, яка направлена на адресу ОСОБА_1 , 08.10.2024 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Укрпошти від 05.10.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою».
За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 806718 від 25.09.2024, а.с. 53) адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 , тобто поштову кореспонденцію судом направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача 2.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 указав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
23 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідачки 1 надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві Фізична особа - підприємець Авдєєва Вікторія Вікторівна вказує, що Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та отримало судовий наказ від 27.02.2009 у справі № 2-н-438/09р., яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 борг за кредитним договором № 245/ф/М2 від 10.06.2008 у сумі 31 139,13 грн та судові витрати в сумі 170,69 гривень.
Відповідачка 1 повідомляє, що банк не скористався своїм правом на пред'явлення до виконання зазначеного судового наказу, а тому втратив право вимоги за даним наказом у зв'язку зі спливом строку на пред'явлення наказу до виконання.
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Авдєєвої Вікторії Вікторівни та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 245/ф/М2 від 10.06.2008, яка станом на 21.01.2016 становила 159 797,30 грн та складалась із простроченої заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом у сумі 68 230,62 грн, пені за несплату процентів у сумі 64 722,09 грн, пені за неповернення кредиту в сумі 26 280 грн та простроченої заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом (за січень 2016 року) в сумі 564,59 гривень.
Таким чином, на думку відповідачки 1, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» уже реалізувало своє право на звернення до суду з вимогами про стягнення з Фізичної особи - підприємця Авдєєвої Вікторії Вікторівни та ОСОБА_1 заборгованості, процентів та пені за кредитним договором № 245/ф/М2 від 10.06.2008, указаним обставинам надано оцінку в рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 та постанові Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2024 у справі № 200/5831/16-ц.
Ураховуючи, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 та постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2024 відмовлено позивачу у стягненні заборгованості за кредитним договором, то у Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за тим же кредитним договором.
Крім того, Фізична особа - підприємець Авдєєва Вікторія Вікторівна вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом, інфляційні втрати та 3% річних припинилось та спливла позовна давність за цими вимогами. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат.
13 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з доводами відповідачки 1, вважає відзив необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи № 904/4212/24.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення кредитного договору та договору поруки, строк погашення заборгованості по кредиту, наявність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування.
10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (наразі - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», далі - банк) та Фізичною особою - підприємцем Авдєєвою Вікторією Вікторівною (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 245/ф/М2 (а.с. 8-10, далі - кредитний договір).
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит на споживчі потреби, згідно програми кредитування суб'єктів малого підприємництва та учасників малого бізнесу «Експрес-кредитування», в сумі 24 000 гривень (двадцять чотири тисячі гривень 00копійок). Кредит надається на строк з 10 червня 2008 року по 09 червня 2009 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 36% (тридцяти шести відсотків) річних у валюті кредиту.
Згідно з підпунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.1.10 пункту 3.1 кредитного договору банк зобов'язується:
- Відкрити позичальнику позичковий рахунок № 22022616370.980 та видати позичальнику кредит в сумі, зазначеній в п. 1.1 цього договору, з позичкового рахунка, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 , відкритий в Дніпропетровській філії ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 305448.
- Надання кредиту здійснюється в день укладання цього договору.
- На залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховувати, виходячи із процентної ставки, зазначеної у п. 1.1, збільшеної на 5 (п'ять) процентів, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
На підставі підпунктів 3.3.1, 3.3.3, 3.3.4 пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язується:
- Здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки.
- Повернення суми кредиту здійснювати на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий у Дніпропетровській філії ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 305448, щомісячно з 1-го по 10-те (десяте) число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/12 від суми отриманого кредиту, що становить 2 000 гривень (дві тисячі гривень 00копійок). Якщо останній день для сплати частини кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється напередодні.
Дострокове повне або часткове повернення кредиту дозволяється у будь-який робочий день. У випадку внесення позичальником коштів на погашення заборгованості за кредитом в сумі, що перевищує розмір щомісячного платежу, надлишкова сума зараховується в рахунок сплати чергових платежів.
- Щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 цього договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання цього договору сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.1 цього договору, на рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в Дніпропетровській філії ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 305448.
У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 3.1.10 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом, та пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Сплатити банку заборгованість за кредитним договором шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового перерахування.
Згідно з пунктом 5.3 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
Сплата неустойки (штрафу, пені) за цим договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих банку, в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5.8 кредитного договору строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі на вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов цього договору.
Згідно з пунктами 6.3, 6.4 кредитного договору дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами.
Строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 17 грудня 2008 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин.
Крім того, судом установлено, що 10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (наразі - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», далі - кредитор), ОСОБА_1 (далі - поручитель) та Фізичною особою - підприємцем Авдєєвою Вікторією Вікторівною (далі - позичальник) укладено договір поруки № 245/Ф/М2/1П (а.с. 12-13, далі - договір поруки).
Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 245/ф/М2 від 10 червня 2008 р., укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок) гривень 00 копійок на строк з 10 червня 2008р. по 09 червня 2009 р., на задоволення споживчих потреб позичальника, за наступним графіком: щомісячно з 1-го по 10-те (десяте) число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 2 000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень 00копійок, та 09 червня 2009 року 2 000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень 00 копійок сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 36% (тридцять шість цілих відсотків) річних щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту (для процентів) або в день дострокового розірвання цього договору (для процентів), та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Згідно з пунктом 1.3 договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - в повному об'ємі.
Відповідно до пункту 5.1 договору поруки дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором.
Згідно з пунктом 5.2 договору поруки порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору.
На підставі ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.
На підставі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до пункту 5.2 договору поруки порука також припиняться, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитором припиняться після закінчення одного року з дня укладання цього договору.
Суд звертає увагу, що банком не надано розрахунку заборгованості за кредитним договором у межах строку дії поруки, тобто впродовж 6 місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором. При цьому у разі пред'явлення банком вимог до поручителя понад шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання в силу приписів ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постановах від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14 та від 20.04.2016 у справі № 6-2662цс15.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком і не вбачає підстав для відступлення від нього.
З огляду на вищевикладене, господарський суд погоджується з доводами відповідачки 1 про те, що порука є припиненою згідно з пунктом 5.2 договору поруки та ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки порука припиняється поза межами шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.
Щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань, Фізична особа - підприємець Авдєєва Вікторія Вікторівна у відзиві на позовну заяву вказує наступне.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 5.8 кредитного договору строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі на вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов цього договору.
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Авдєєвої Вікторії Вікторівни та ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних від суми простроченої заборгованості за період з 03.04.2017 до 23.02.2022 року.
Зазначені інфляційні втрати та 3% річних нараховані банком на задавнену вимогу, оскільки строк виконання кредитного зобов'язання настав 09.06.2009, а строк позовної давності, зафіксований у пункті 5.8 кредитного договору, становить 3 роки, в тому числі щодо повернення процентів за користування кредитом та суми заборгованості за кредитом з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов кредитного договору.
При цьому Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» позовну вимогу про стягнення основної заборгованості (задавнена вимога) не пред'явило.
Суд звертає увагу, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє лише позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційні втрати. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 285/3536/20 та від 25.03.2024 у справі № 927/594/23.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Фізичної особи - підприємця Авдєєвої Вікторії Вікторівни та ОСОБА_1 про стягнення 15 664,43 грн необхідно відмовити у зв'язку з тим, що пред'явлення позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на задавнену вимогу, допускається лише разом з вимогою про стягнення задавненої вимоги.
Щодо інших доводів сторін суд указує наступне.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини», ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в п. 23 рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A).
Судом досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
З огляду на відмову в задоволенні позову, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280) до Фізичної особи - підприємця Авдєєвої Вікторії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 15 664,43 грн - відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 26.11.2024.
Суддя В.О. Дичко