пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 листопада 2024 року Справа № 903/882/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут»
до відповідача: Квартирного-експлуатаційного відділу міста Володимир
про стягнення 369997,46 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Копачевська А. О., юрисконсульт, наказ № 01-к від 05.01.2021;
від відповідача: Терещук О. В., довіреність від 05.10.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: 18.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» звернулося до суду з позовом до Квартирного-експлуатаційного відділу міста Володимир про стягнення 369997,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 23-24/141 від 25.12.2023 в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії.
Ухвалою суду від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 20.11.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, позивачу - відповідь на відзив.
05.11.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що на момент виникнення заборгованості кошторисних призначень для реєстрації юридичних зобов'язань в органах казначейства не було. КЕВ м. Володимир і дотепер не має можливості оплатити рахунок за фактично спожиту електричну енергію, оскільки до теперішнього часу кошториси не збільшені та кошти не передбачені. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
07.11.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій вказує, що позивач виконав зобов'язання згідно умов договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/141 від 25 грудня 2023 року своєчасно та у повному обсязі, а підстави, викладені у відзиві на позовну заяву, якими відповідач обґрунтовує неможливість виконання договірних зобов'язань, пов'язані виключно з його господарською діяльністю і не стосуються правовідносин між ТзОВ «ВЕЗ» та КЕВ місто Володимир. Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.11.2024 представник позивача позов підтримала з підстав наведених у ньому, представник відповідача позов заперечила з підстав наведених у відзиві.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
25.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (постачальник) та Квартирного-експлуатаційним відділом міста Володимир (споживач) було укладено договір постачання електричної енергії № 23-24/141 (далі - договір) (а.с.6-9).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу з 01.01.2024 ДК 021:2015-09310000-5 електрична енергія, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору. Договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором визначені в додатку № 1 до договору (п.2.2 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів: з 01.01.2024 до 31.12.2024.
Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість цього договору становить 775000,00 грн, крім того ПДВ 155000,00 грн, разом з ПДВ - 930000,00 грн. Ціна за 1кВт.год електричної енергії за цим договором становить 4,716694 грн без ПДВ, ПДВ 0,943339 грн, разом з ПДВ 5,660033 грн (п.5.2 договору).
Відповідно до п.5.10 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та її оплати в терміни і строки передбачені додатком № 2 «Порядок розрахунків».
Пунктами 5, 6 додатку № 2 «Порядок розрахунків» визначено, що остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 20 календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше останнього календарного дня місяця наступного за розрахунковим місяцем.
Даний договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п.14.1 договору).
Договір з додатками підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін без будь яких зауважень.
01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (постачальник) та Квартирного-експлуатаційним відділом міста Володимир (споживач) було укладено додаткову угоду № 3 до договору про постачання електричної енергії № 23-24/141 від 25.12.2023, якою сторони змінили ціну за одиницю товару, а саме ціна за 1кВт.год електричної енергії за цим договором становить 5,135088 грн без ПДВ, ПДВ 1,027018 грн, разом з ПДВ 6,162106 грн.
Додатковою угодою №4 від 09.08.2024 року сторони погодили припинити договірні відносини в частині постачання (споживання) електричної енергії з 07.08.2024; в частині оплати договірні відносини зберігають свою чинність до здійснення повних взаєморозрахунків між сторонами.
На виконання умов договору позивач забезпечив безперебійне постачання електричної енергії для потреб об'єкту відповідача у липні 2024 року в обсязі 60044 кВт/год на загальну суму 369997,46 грн, що підтверджується актом №530-0045000/7/Ф1 від 31.07.2024 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за липень 2024, рахунком ПЕЕ №530-0045000/7/Ф1 (а.с.17-18). Акт приймання-передачі підписаний відповідачем без зауважень та скріплені печаткою підприємства.
Однак відповідач не здійснив оплату вартості спожитої електричної енергії за борговий період, у результаті чого утворилась заборгованість за використану електроенергію у розмірі 369997,46 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України “Про ринок електричної енергії». Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із несплатою відповідачем вартості фактично спожитої електричної енергії у строк по 31.08.2024, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 369997,46 грн основного боргу.
Судом відхиляються заперечення відповідача щодо неоплати через відсутність кошторисних призначень виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
До того ж, в ст. 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати вартості фактично спожитої електричної енергії.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 369997,46 грн основного боргу.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4439,97 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240-241, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Квартирного-експлуатаційного відділу міста Володимир (вул.Глушкова академіка,1, м.Володимир, Володимирський район, Волинська область, 44701, ЄДРПОУ 07516184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул.Яремчука Назарія,11-А, м.Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) 369997,46 грн (триста шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 46 коп.) основного боргу, а також 4439,97 грн (чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень 97 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення 25.11.2024.
Суддя А. С. Вороняк